Розділ 1. Особливості росту і плодоношення дерев яблуні залежно від утримання ґрунту і способу внесення азоту (огляд літератури)
Визначальним фактором вибору системи утримання ґрунту є кількість опадів протягом року та за вегетаційний період, глибина залягання ґрунтових вод, особливості рельєфу і наявність зрошення. В регіонах, де кількість опадів на рік становить 500–600 мм, ґрунт у міжряддях та пристовбурних смугах молодих і плодоносних дерев утримують в розпушеному і чистому від бур'янів стані (чорний пар).
З погляду на невелику ширину міжрядь та порівняно короткий час використання, в інтенсивних промислових насадженнях яблуні на зрошенні, а також в незрошуваних садах у регіонах з достатньою кількість атмосферних опадів, доцільно запроваджувати дерново-перегнійну систему утримання (залуження) міжрядь, а пристовбурні смуги завширшки 0,7-1 м утримувати під чистим паром [4].
У регіонах з напруженим водним режимом чи відсутністю зрошення у насадженнях до 2-3-річного віку міжряддя утримують під чистим паром, а надалі в цих випадках і на південних схилах залуження виконують через одне міжряддя, інші утримують під чистим паром [6].
За дерново-перегнійної системи скорочуються витрати на обробіток ґрунту, насадження можна обприскувати від шкідників і хвороб ранньою весною та одразу після випадання дощу, а плоди мають більший вміст сухих речовин, яскравіше забарвлені і краще зберігаються. Ґрунт покращує фізичні властивості та структуру і менше руйнується водною ерозією. Слід уникати утворення колій від проїзду механізмів [18].
Способи утримання ґрунту в міжряддях
У сучасних садах найбільш поширеною є парова система утримання ґрунту але за неї значно знижується родючість ґрунту, тому її доцільно замінити на дерново-перегнійну, яка сприяє поліпшенню забарвлення плодів, збільшенню терміну їх зберігання, а за даними О. А. Оруджева і Л. Г. Семочкіної на фоні дерново-перегнійної системи порівняно з паровим утриманням ґрунту спостерігається збільшення урожайності.
У промислових садах здебільшого застосовують парову та дерново-перегнійну системи утримання ґрунту в міжряддях.
Парова система (чорний пар) – одна з найбільш розповсюджених систем утримання ґрунту в плодоносних незрошуваних садах. Система сприяє накопиченню та збереженню вологи в ґрунті, механічно або за допомогою гербіцидів знищуються бур’яни, забезпечує хорошу аерацію і трансформацію поживних речовин у легкозасвоювані форми, дозволяє механізувати процеси обробітку ґрунту, проводити хімічний захист насаджень від хвороб і шкідників.
Однак система має ряд недоліків, що приводять до зниження родючості ґрунту за рахунок зменшення вмісту гумусу, розпилення та погіршення структури ґрунту, підвищує вітрову й, особливо, водну ерозію, а на карбонатних ґрунтах сприяє посиленню захворювань рослин хлорозом.
Протягом вегетації пристовбурні смуги молодих і плодоносних садів систематично (6-7 разів) обробляють садовими фрезами або обприскують гербіцидами [6].
За дерново-перегнійної системи скорочуються витрати на обробіток ґрунту, не пошкоджується коріння, створюються можливості обробітку дерев пестицидами після випадання дощів. Ґрунт при цій системі поліпшує свої фізичні властивості, відновлює структуру, менше перегрівається і менше руйнується від водної ерозії.
За дерново-перегнійною системою в міжряддях саду вирощують злакові багаторічні трави з неглибокою кореневою системою, які протягом періоду вегетації 4-6 разів періодично скошують ротаційними косарками, залишаючи подрібнену масу у вигляді мульчі. Використовують слаборослі, довговічні, стійкі до витоптування і затінення трави з щільним травостоєм та неглибокою кореневою системою, які добре відростають після скошування й не вимерзають [6].
Протягом вегетаційного періоду травостій систематично скошують з досягненням ним висоти не більше 15-20 см. Роблять це косаркою подрібнювачем ИКС -3, переобладнаною для таких цілей косаркою КИР-1,5 або іншими косарками ротаційного типу з обов’язковим подрібненням маси трави. Подрібнена маса рівномірно розподіляється на поверхні і поступово розкладається, створюючи шар мульчі.
Тривалість використання травостою міжрядь регулюється його станом і може тривати 4-6 років. Якщо випади сіяної трави в перший – другий рік складають 15-20%, проводять поверхневий повторний насів, а за більших випадів роблять пересів [18].
В Голландії скошування трави в міжряддях виконують одночасно з хімічним захистом саду, для чого ротаційні косарки мають вихід валу відбору потужності для агрегатування з обприскувачами. Це допомагає краще організувати обприскування, орієнтуючись по викошених міжряддях. З часом скошена і подрібнена трава поступово розкладається, створюючи шар мульчі товщиною 2–5 см.
Якщо випади висіяної трави в перший-другий рік складають 15–20%, проводять повторний поверхневий посів, або, припиняючи скошування, допускають утворення травою насіння, після чого скошування відновлюють [18].