21. Лісабонський договір: порядок прийняття, основні положення та нововведення.

Підписано 2 договори про ЄС і про функціонування ЄС у 2007 р, які набрали чинності у грудні 2009 р.

- ліквідація поліструктурного характеру ЄС і наділення його міжнародною правосубєктністю;

- ліквідація 3 опор;

- нові сфери: космомс, туризм, спорт, енергія, цивільна оборона, адмін.співробітництво, гуманітарна допомога;

- чіткий поділ компетенції на виключну, спільну, доповнюючу, спеціальну.

- 7 інституцій: Європарламент, Рада, Комісія, Суд, Рахункова палата + Європейська рада, Європейський центральний банк.

- Суд ЄС: Суд, Загальний суд і спеціалізовані суди;

- збільшення кількості Генеральних адвокатів;

- зменшення кількості постанов до регламентів, директив і рішень, а також спрощення процедури їх ухвалення;

- постанови з ключових питань – законодавчі акти;

24. Поняття, ознаки, особливості джерел права єс.

Джерела права Європейського Союзу – природнича і позитивна теорії.

Джерела права Європейського Союзу – позитивна теорія – створюється людьми у письмових документах.

Система джерел Європейського права:

в широкому розумінні – походження права;

у вузькому – форма зовнішнього виразу, закріплення.

Джерела права ЄС поділяють на первинні і вторинні. Розрізняють також третинні джерела права ЄС – прецедент не право і міжнародні договори.

Джерела права ЄС, Sources of EU Law - існують три типи джерел права ЄС(в лекції подані як види-первинне, вторинне, третинне): основні, вторинні та додаткові. До основних джерел права ЄС в першу чергу відносяться чотири Засновницькі договори щодо заснування Європейських спільнот та ЄС та договори про внесення змін до засновицьких договорів. До вторинних джерел права ЄС відносяться нормативно правові документи, що базуються на Договорах ЄС. До додаткових джерел права ЄС відносяться рішення Європейського Суду та загальні принципи права.

Джерела первинного права – норми установчих договорів, мають особливу юр. силу у порівнянні з іншими джерелами права ЄС, створюються самими державами.

Джерела вторинного права – створені не самими державами, а їх органами, мають меншу юр. силу.

Не мають юр. сили джерела: висновки і рекомендації.

25. Первинне право.

Джерела первинного права – норми установчих договорів, створені самими державами, мають особливу юр. силу в порівнянні з іншими джерелами права ЄС. Щодо них діють принципи прямої дії – як і норми КУ – застосовуються безпосередньо і створюють права і обов’язки для фізичних і юр. Осіб, в т. ч. і судів ЄС. Стосовно прямої дії важливим є застосування принципу відповідальності держави за невиконання норм установчих договорів. Норми первинного права мають вищу юр. силу над нормами вторинного права. Будь-які акти ЄС не повинні суперечити нормам установчих договорів.

До найважливіших актів первинного права належать:

Установчі договори Європейських Спільнот разом із протоколами та додатками:

Договір про створення Європейського Співтовариства Вугілля та Сталі (підписаний 18 квітня 1951 р., набрав чинності 23 липня 1952 р.)

Договір про створення Європейського Співтовариства з Атомної Енергії (підписаний 25 березня 1957 р., набрав чинності 1 січня 1958 р.)

Договір про створення Європейського Економічного Співтовариства (підписаний 25 березня 1957 р., набрав чинності 1 січня 1958 р.)

Договори, які змінюють та підтверджують установчі договори:

Конвенція про деякі спільні органи для ЄЕС та Євратому (підписана разом із договорами 25 березня 1957 р., набрала чинності 1 січня 1958 р.)

Договір про об'єднання виконавчих органів трьох структур ЄЕС, Євратому та ЄСВС (підписаний 8 квітня 1965 р., набрала чинності 1 липня 1967 р.)

Перший (Люксембурзький) Бюджетний Договір (1970 р.)

Другий Бюджетний Договір (1975 р.)

Угоди про прийняття нових членів: Данії, Ірландії, Великобританії (від 1 січня 1972 р.), Греції (від 1 січня 1981 р.), Іспанії, Португалії (від 1 січня 1985р.), Австрії, Фінляндії, Швеції (від 1 січня 1995 р.)

Єдиний Європейський Акт (підписаний 7 лютого 1986 р., набрав чинності 1 липня 1987 р.)

Договір про Європейський Союз (Маастрихтський) (підписаний 7 лютого 1992 р., набрав чинності 1 листопада 1993 р.)

Амстердамський Договір (підписаний 2 жовтня 1997 р., набрав чинності 1 травня 1999 р.)

Ніццький Договір (парафований 11 грудня 2000 р. і підписаний 26 лютого 2001 р.)Також Лісабонський договір(Договір про реформу).