1. Періодизація історії. Поняття « Нова історія».

Нова історія – це процес встановлення та створення буржуазних відносин як основи цивілізації.

У 18 ст була запропонована концепція людства, де виділили 9 епох: напрю 1 – це від початку до античності; 6 – перші століття середньовіччя

З ІІ п. 18 ст поділ на 3 епохи:

1. давня історія- вивчає привілейовані стани;

2. середні віки; 3. новий час.

В 19 ст історична наука поч. розв. в нових межах:- І п.19→х-рний романтизм.- ІІ п. 19 – панування позитивізму.

В сер 19 нім вчені Маркс і Енгельс запропонували вчення марксизм. Історичний процес вони розглядали як процес поступового звільнення людини на шляху до повної свободи. Вони запропонували поділити на 3 соц-економ. формації, а перехід від одної до іншої назвали – революцією.

1. первісний устрій

2. економічні чинники: рабовласництво, азійство, феодалізм, капіталізм

3. позаекономічна формація.

Нова історія – це історія розкладу і занепаду феодально-кріпосницького ладу.

В. Ленін вваж, що клас займ. Панівні позиції. Він виділив 2 періоди:

1. Нова історія (від вел. Франц.революції 1789р до 1917).

Теорія 5-ти суспільних формацій:

1) первіснообщинрий, 2) рабовласницький, 3) феодальний, 4) соціалістичний.

Виділяли 2 періоди нової історії: період перемоги і утвердж. Капіталізму від 1640 до 1870 ; період заепаду капіталізму 1870-1917рр.

В ХХ ст. Тойнбіт запропонув. нову теорію – це теорія зміни цивілізації → розв. в суспульстві визн.культура, дії людей. Він поділяв всі с-ва на цивілізації, яких виділи 21.

Нова історія поч. з 15 ст, тому що, поч. нові географічні відкриття.

2. Головні проблеми соц-екон. Розвитку країн Європи 15 – початку 17 ст.

Проблеми Нового часу: великі географічні відкриття; реформація.

З др.. пол.. 15 ст. по пер. пол. 17 ст. відбувається економічне зростання країн Зх. Європи. Цьому сприяють такі причини: приріст населення (середня тривалість життя: жінки – 35 р., а чоловіки – 45 р.), велика смертність дітей, високий відсоток смертності дорослих через епідемії, голод, війни. Приріст вдбувався через кращі умови проживання: розвиток торгівлі і транспорту; гігієнічні умови: деревяна підлога, будинки з цегли. Також відбувається зростання міст. Найбільшими були: Антверпен, Париж, Неаполь, Венеція. Поступ у техніці. Почали використовувати енергію води і вітру. Застосування водяних млинів, вітряків. Вже у 16 ст. вітряки мали такий пристрій, який змінював напрям вітру. У гірництві було винайдено механізм для відкачування води з шахти. Почали використовувати доменну піч. Винайдено друкарський станок – Гутенбергом.

У 16 ст. вже відливали гармати. Набули поширення «аркебузи». У с/г почали використовувати металеві плуги. Серп замінила коса. Почали висушувати болота і вирубувати ліси ,колонізація нових земель.

У суспільстві відбулися такі зміни: поділ праці; розвиток продукції на ринок. Поділ праці привів до виникнення мануфактур – «ручна праця». Існувало 3 види мануфактур: розсіяна (деталі в різних місцях), змішана, централізована. З’являється наймана праця – одна з основ капіталістичної економіки. Відбувається деформація структури суспільства, поділ на такі стани: духовенство, дворянство, всі інші (міщанство, селянство). Дворянство поділялося на: «старе» дворянство – служило королю та «нове» дворянство – будувало мануфактури, активно співпрацювало з ринком.

Між селянами також відбулося розшарування: заможні, середні, малозабезпечене селянство.

Міщанство поділялося на: купці, ремісники (цехова еліта і дрібні ремісники), інтелектуали (лікарі, освітяни).

Криза аграрної ремісничої цивілізації.Їх причини: розв. Торгівлі; поч. зяв прибутки від торгівлі і підприємницької д-сті; господарство набирає х-ру товарно-грошового.