45. Німецькі держави після Тридцятилітньої війни. Піднесення Бранденбурсько-Прусської держави.

Німеччина не складала єдиної д-ви. До її складу входили бл. 300 князівств, 51 імперське князівство. У центральній частині 1-ше місце займ. Саксонія.

Кайзер (імператор) обирався колегією церковних і світських курфюрстів на чолі з Майнцьким архієпископом.

Райхстах склад. з 3-ох курій: 1)колегія курфюрстів- тут найбільш багаті; 2)рада-князів світських і духовних; 3) рада-міст – предст. від 51 міста. Райстах відб. в м.Регенсбург. Їх закони мав підтверджувати імператор.В Бранденбурзі та Прусії розвив. вел.дворянське землеволодіння, яке орієнтувалось на товарне виробництво.

На під-зх. – Баден, Вюнтенбург – система, де селяни сплачували феод. Ренту, тобто не існувало великих дворянських землеволодінь.

У ІІ п.17-поч18. – х-рне зростання мануфактурного виробництва. 1731р виданий закон про цехи, який забороняв братства, скасовано «синій понеділок»

Засновником бранденбурсько-пруського абсолютизму є Фрідріх Вільгельм(1640-88рр. За нього: мілітаризація, встановив режим абсолютної необмеженої влади, ств постійну армію; 1660 – звільнив герцогство Пруссія від ленної залежності Польщі.1685р. видав «Егдамський едикт» - дозвіл селитися на терит князівства незалежно від релігії. Внаслідок: гугеноти поселились в Берліні.

У 1701р утв Бранденбурсько-Пруське королівство. За Фрідріха-Вільгема І (1713-1740) остаточно склались риси д-ви як мілітариської, 1717р запроваджено обов’язкове шкільне навчання. 1733р. Кантональний регламент, який законодавчо оформив військову повинність(з 10р всі чоловіки).Звільнялись від служби сімї вел господарів, безземельні, іиігранти колоністи і їх нащадки. Призовник був приписаний до округу який назив контон. Кантоніти складали третину армії.

Фрідріх ІІ (1740-86рр): був під впливом Просвітництва, зруйнував станову структуру, спирався на дворянство, яке було звільнене від податків, првові р-ми в сфері судочинства (скасовано катування), нехтував релігією. 1752 р «Політичний заповіт» Фрідріха ІІ→усі релігії оперті на системі байок.

46. Ідеологія Просвітництва.

Просвітництво — це цивілізаційно-культурна течія періоду переходу від традиційного до індустріального суспільства.

1788 р. – Е. Кант – ст. «Що таке П.?» П. – вихід людини зі стану неповноліття. Вжив першим термін П. Період 1680-ті – 1780-ті рр. Е. Кант розумів П. як спробу використати розум в інтересах людини. «Май мужність скористатися своїм розумом».

Пріоритети: розум, освіта, наука. Ідеал: людина, яка сама могла шукати шляхи для щастя, достатку.

Всі сусп.. негаразди були р-том люд. неосвіченості і забобонів.

Декарт: «Я мислю, отже, я існую». – гол. джерело ідеології П. Розум визнавався єдиними засобом пізнання світу. Минуле розгляд. як втілення дикунства і варварства. Майб- ц-ство розуму. Право, релігія, економ. відносини піддавалися критиці Ідеям абсолютизму протиставлялися закон, який придумали люди.

Характерними рисами Просвітництва є:

1. Прагнення його представників до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, "вічної справедливості", рівності. Просвітництво сповідувало справжній "культ розуму", вбачаючи в ньому той те, за допомогою чого можна перевернути всю систему громадського та духовного життя.

2. Рушійною силою історичного розвитку і умовою торжества розуму просвітителі вважали розповсюдження передових ідей, знань, а також поліпшення морального стану суспільства. Визначальним моментом культурного життя епохи Просвітництва була безмежна віра в перетворювальні можливості освіти. Слід зазначити, що Просвітництво розумілося ширше, ніж просте розповсюдження знань і освіти, воно включало в себе моральне та громадянське виховання.

3. Вони прагнули розкувати розум людей і тим самим сприяли їхньому політичному розкріпаченню.

4. Просвітителі вірили в людину, її розум і високе покликання. Цим вони продовжували гуманістичні традиції доби Відродження.