2.2 Система оподаткування в Німеччині та Україні

Німеччина – шоста країна в Європі за величиною площі. Республіканська, демократична, федеральна держава у центрі Європи. Німеччина в адміністративному відношенні поділяється на 16 федеральних земель, а столиця і найбільше місто країни — Берлін. Німеччина займає площу 357 021 км2 і має головним чином помірний сезонний клімат. Маючи 81.8 мільйонів жителів, це країна з найбільшим населенням і найбільша економіка в Європейському союзі. Це одна з головних політичних сил на Європейському континенті і технологічний лідер в багатьох галузях. Сучасна економіка Німеччини соціально-орієнтована із високо розвиненою інфраструктурою, високим рівнем ринкової капіталізації, низьким рівнем корупції і високим рівнем інноваційності.

Особливості системи оподаткування Німеччини розглянемо через податкову систему Федеральної Республіки Німеччини. Податки у ФРН складають близько 80% доходів бюджету. Досвід організації оподаткування в колишній ФРН активно використовується в організації оподаткування в нових східних федеральних землях з врахуванням нових реалій.

Слід зазначити, що організація оподаткування в Германії ґрунтується на принципах, які були закладені ще Л. Ерхардом:

- податки мають бути по можливості мінімальними;

- при оподаткуванні того або іншого об'єкту повинні враховуватися економічна доцільність стягування податку;

- податки не повинні перешкоджати конкуренції;

- податки повинні відповідати структурній політиці;

- система оподаткування повинна будуватися на пошані приватного життя платника податків, дотриманні комерційної таємниці;

- у системі має бути виключене подвійне оподаткування;

- податки повинні забезпечувати справедливий розподіл доходів в суспільстві;

- величина податків повинна знаходитися відповідно до розміру, послуг, що надаються державою.

Законодавчою базою оподаткування в Германії служить основний і всеосяжний закон, в якому визначені не лише загальні умови і процесуальні принципи оподаткування (порядок розрахунку, взаємовідносини і повноваження по їх стягуванню), але і види податків, а також розподіл податкових вступів між федерацією, землями і общинами. Федеральний бюджет формується за рахунок вступів:

- федеральних податків: митних зборів, податку та додану вартість, податку на дохід від страхової діяльності, вексельного податку, солідарного податку, податків по лінії Європейського співтовариства, акцизів (окрім податку на пиво);

- долі в спільних податках;

- долі в розподілі промислового податку.

Землі отримують доходи від:

- земельних податків;

- майнового податку;

- податку на спадок;

- податку на придбання земельної ділянки;

- податку з власників автотранспортних засобів;

- податку на пиво;

- податку з тоталізатора і проведення лотерей;

- податку на протипожежну охорону;

- від збору з виручки в казино;

- долі в спільних податках;

- долі в розподілі промислового податку.

До спільних податків належать: податок на зарабітню плату, прибутковий податок, податок з корпорацій, податок на додану вартість (включаючи податок із звороту товарів, що ввозяться).

Общини отримують частину вступів від:

- місцевих податків: промислового податку, земельного податку, місцевих акцизів і податку на специфічні форми використання доходів (податок з власників собак, на доходи розважальних закладів);

- долі у вступах від податку на заробітну плату і прибуткового податку;

- податкових внесків в рамках земельного законодавства.

Церкви (католицька, протестантська і лютеранська) правомочні стягувати з віруючих відповідної концесії церковний податок. З наведеного вище виходить, що податкова система у ФРН множинна (у ній налічується 45 податків), розгалужена, трирівнева. Основну фіскальну роль грають в ній прибуткові податки.

Отже,порівнюючи з Україною, у Германії вартість реалізованого валового національного доходу спочатку розподіляється між тими, хто зайнятий в його освіті. Це власники засобів виробництва – підприємці або юридичні особи, які отримують свою частину у вигляді прибутку, і працівники і службовці, яким виплачується заробітна плата. Держава отримує свої доходи переважно в процесі перерозподілу валового національного продукту шляхом оподаткування первинних і вторинних доходів, чітко визначає рівень оподаткування. Система оподаткування відкрита і зрозуміла для платників податків. В цілому при такому варіанті формування доходів бюджету основними об'єктами оподаткування є доходи населення (заробітна плата, особисті доходи підприємців). Це не перевага або недолік, це об'єктивна властивість національної економічної системи з даним розподілом валового національного продукту. Головною особливістю нині чинної податкової системи в Україні є те, що в ній, як і раніше, платежі підприємств значно переважають над вступами від населення, тоді як в Германії податок з доходу з фізичних осіб складає приблизно 40% всіх податкових вступів. Таким чином, коли основу податкової системи становлять доходи підприємств, використання податків з підприємств як економічних регулювальників дуже обмежене. Це об'єктивне явище. Щоб реально щось змінити в податковій політиці, потрібно перш за все створити для цього відповідні передумови, а саме – зробити основним платником податків населення, значно підвищивши при цьому долю оплати праці у складі валового національного продукту. На нинішньому етапі податкова політика України не може обмежуватися лише зміною форм податків. Настав час змінювати саму основу податкової системи, тому що при такій основі податкової політики не можна ні знижувати рівень оподаткування – бо зросте дефіцит державного бюджету, ні збільшувати податки – оскільки далі вже нікуди. Будемо сподіватися що зміни до системи оподаткування прийняті 20 жовтня 2011 року, які набули чинності з 1 січня 2012 року,виведуть нашу країну на якісно новий економічний рівень.

В цілому податкова система в Германії досить складна. Незрідка вона піддається в країні жорсткій критиці, перш за все із-за відносно великих ставок оподаткування фірм. Проте ці дійсно високі ставки дозволяють державі вирішувати найскладніші завдання соціального ринкового господарства і трансформувати нові федеральні землі на сході. І навіть в цих випадках йде пошук можливостей понизити податки, які негативно впливають на положення Німеччини в конкурентній боротьбі територій для вкладення капіталів. Відносно України, те саме корисне, що можна отримати з досвіду німецької податкової системи, - це чіткий розподіл компетенцій між всілякими рівнями державної влади і чітке опрацювання всіх механізмів оподаткування.