1.Ринок праці і його структура

1.1 Конкурентний ринок праці.

Конкурентний ринок праці визначається наступними характеристиками.

1. Велика кількість фірм, що конкурують між собою за наймання певного виду праці на однакові робочі місця.

2. Велика кількість працівників, що мають однакову кваліфікацію і що пропонують незалежно один від одного свої послуги праці, .

3. Ні працівники, ні фірми не можуть контролювати ринкову заробітну плату.

Досконала інформація, одержання якої не пов'язане з витратами, і досконала мобільність.

На конкурентному ринку праці в короткостроковому періоді окрема фірма зіштовхується з зовсім еластичною кривою пропозиції праці. Ринковий рівень заробітної плати визначений, і фірма через незначність своєї частки на ринку не робить на нього ніякого впливу.

Для ринку в цілому крива пропозиції праці має позитивний нахил.

При зміні в попиті на працю чи в пропозиції праці відбувається підстроювання ринку – процес досягнення нової точки рівноваги, перебування нового рівня зайнятості і заробітної плати.

Для досягнення точки рівноваги важлива гнучкість ринку праці – при розбіжності попиту та пропозиції праці здатність швидко здійснювати підстроювання ринку за рахунок зміни заробітної плати чи кількості використовуваної праці.

Гнучкість ринку праці розглядається звичайно в чотирьох основних аспектах.

1. Гнучкість загального рівня реальних витрат на працю.

2. Відносна гнучкість реальних витрат на працю по галузях.

3. Трудова мобільність.

4. Ступінь гнучкості робочого часу і режимів праці.

Відповідно утрудняти підстроювання можуть фактори, що обмежують гнучкість ринку праці: твердість заробітної плати, обмеження в мобільності робочої сили, твердість режимів робочого часу.

1.2 Локальні ринки праці.

Передумови конкурентного ринку праці містять вимоги про однорідність робочих місць і працівників. У цілому для ринку праці ця передумова не виконується. Ринок праці розпадається на локальні ринки однорідної праці по видах діяльності, галузях, професіях, кваліфікації працівників, територіальному місцю розташування. Між такими локальними ринками праці існує визначена мобільність робочої сили.

В умовах мобільності робочої сили між локальними ринками праці заробітна плата на даному локальному ринку буде залежати не тільки від попиту та пропозиції праці на цьому локальному ринку, але і від заробітної плати (і відповідно від попиту та пропозиції праці) на інших локальних ринках праці, з якими даний локальний ринок зв'язують потоки мобільної робочої сили.

Підстроювання на ринку праці виникають у відповідь на надлишок чи недостачу праці. Недостачу на ринку праці можна розглядати як ситуацію, коли попит перевищує пропозицію при домінуючій поточній заробітній платі, що має тенденцію до підвищення (надлишок визначається як зворотна ситуація, коли пропозиція перевершує попит). При недостачі домінуюча заробітна плата нижче рівноважної, показником недостачі служить різниця між обсягом попиту на працю і пропозиції праці при домінуючій заробітній платі. Обсяг недостачі може бути оцінений за допомогою показників зайнятості, безробіття, вакансій. Однак варто врахувати, що на локальних ринках праці складність підстроювання ринку буде визначатися не тільки розмірами недостачі, але і тим, наскільки великий розрив між домінуючою і рівноважною заробітною платою. Чим більше цей розрив, тим складніше підстроювання ринку. За інших рівних умов величина цього розриву буде прямо залежати від еластичності попиту та пропозиції праці.