33

Зміст

1.Вступ…………………………………………………………………………........6

1. Економіко-географічна характеристика міста (району).......................................8

2. Режим роботи виробничих підрозділів підприємства..........................................14

3. Загальне проектне рішення…………………………………………...………….14

4. Вибір нормативів технічного обслуговування і ремонту автомобілів…........16

1. Розрахунок виробничої програми РОВ підприємства………………..........17

   1. Розрахунок виробничої програми РОВ за кількістю технічних діянь.............17

   2. Розрахунок виробничої програми РОВ у одиницях праці..................................18

   3. Розрахунок виробничої програми РОВ у грошовому виразі…………………18

   4. Розрахунок виробничої програми допоміжних робіт..........................................18

   5. Розрахунок програми виробничих підрозділів РОВ………………………….19

2. Розрахунок чисельності виконавців робіт………………………………….21

   1. Визначення чисельності ремонтно-обслуговуючого персоналу……………21

   2. Організація праці у виробничих підрозділах………………………………….22

3. Організація технологічного процесу технічного обслуговування і поточного ремонту автомобілів……………………………………………....23

   1. Обґрунтування і вибір методу технічного обслуговування

Автомобілів……………………………………………………………………….23

2. Розрахунок параметрів потокових ліній для технічного

обслуговування автомобілі…………………………………………………….24

3. Визначення необхідної кількості робочих постів для технічного

обслуговування і поточного ремонту автомобілів……………………………25

4. Обґрунтування і вибір методу поточного ремонту автомобілів……………..25

5. Обґрунтування організаційних форм побудови технологічного

процесу обслуговування і поточного ремонту автомобілів………………….25

1. Визначення площ виробничих приміщень підприємств………………………26

1. Організація зберігання автомобілів…………………………………………27

2. Організація зберігання технічного майна………………………………….28

3. Організація заправлення автомобілів…………………………………….…29

4. Планування робіт з технічного обслуговування і ремонту автомобілів .29

5. Спец завдання……………………………………………………………………29

6. Техніко-економічне оцінювання прийнятих рішень……………………...30

Висновки…………………………………………………………………………32

Список використаної літератури…………………………………………….34

Вступ

Транспорт є найважливішим чинником ефективного розвитку економіки. Становлення ринкових економічних відносин підсилює цю роль транспорту, тому що при його особистій участі формуються регіональні товарні ринки. Стає більш актуальної головна задача транспорту - прискорення обороту матеріальних цінностей, доставки готової продукції, перевезення людей. Тому що це прямо торкається економічних інтересів як виробників, так і споживачів.

Автомобільний транспорт займає значне місце в пасажирських і вантажних перевезеннях. Так, по обсязі перевезень вантажів він стабільно перевершує залізничний транспорт у 4,5-5 разів, а по обсязі перевезень пасаж-рів - у 5-6 разів. Автобусним транспортом перевозиться практично стільки ж пасажирів, скільки всіма іншими видами транспорту (тролейбусним, залізничним, таксомоторним легкової, морським, річковим, авіаційним) разом узятими. Загальна довжина доріг і вулиць із твердим покриттям, включаючи довжину вулиць-набережних у містах і селищах міського типу, перевищує чверть мільйона кілометрів. Автомобільний транспорт домінує у вантажних перевезеннях на короткі відстані (середня відстань перевезення 1 т вантажів -• близько 20 км), від дверей - до дверей, забезпечуючи при цьому практично повну гарантію схоронності вантажу, терміновість і надійність перевезень. Численні автотранспортні підприємства мають досить повно укомплектовану виробничу базу і розгалужену мережу інфраструктурних об'єктів: автовокзалів, автостанцій, транспортно-експедиційних підприємств, терміналів і т.п..

Разом з тим, автомобільні дороги України не відповідають європейським стандартам за багатьма показниками, зокрема таким як: швидкість пересування, навантаження на вісь, забезпеченість сучасними дорожніми знаками і разом-міткою, необхідною кількістю пунктів технічної і медичної допомоги, харчування і відпочинку, заправлення паливом і мастилом , телефонного зв'язку й ін. Практично відсутні дороги 1 категорії з багаторядним рухом на високих швидкостях. Значного поліпшення вимагає матеріально-технічна база організацій, що здійснюють розвиток і обслуговування автомобільної транспортної мережі.

Якщо стара економіка мирилася з недосконалістю транспортної галузі, те нову економіку такий її стан задовольнити не може. Нові економічні структури не довіряють існуючої транспортної галузі, оскільки державний транспорт об'єктивно не може працювати так, як це потрібно новим клієнтам.

Фахівці вважають, що на даному етапі державного будівництва нової України будь-які удосконалення в сфері виробництва, розподілу, реалізації, споживання, у фінансово - кредитній системі й ін. До реальних успіхів нічого не призведе, якщо з випередженням не буде удосконалена транспортна галузь економіки. Підвищення ефективності автомобільних перевезень вантажів зв'язано з технічним удосконаленням рухливого складу автомобільного транспорту і вантажно-розвантажувальних засобів, упровадження прогресивної технології, удосконалення організації перевезення вантажів. Технічні удосконалення дозволяють збільшити швидкість рухомого складу, скоротити простої під погрузочно-розвантажувальними операціями, збільшити обсяг партії вантажу і тощо.

Метою курсової роботи є закріплення знань і розвиток навичок самостійного прийняття рішень при організації технічної підготовки транспортних засобів до експлуатації на прикладі підприємства автомобільного транспорту.

Завдання курсової роботи є виконання необхідних технологічних розрахунків на основі офіційних нормативів, стандартів, інструкцій, положень, враховуючи досягнення в розробці нової техніки, технології, наукової організації праці.

1. Економіко-географічна характеристика міста (району)

І. Дата створення області - З червня 1938 року. Виділена з складу Донецької області. У неї входили: 4 міста та 28 районів з населенням 1 837,0 тисяч чоловік. Нагороджена, орденом Леніна 28 січня 1967 року. Найбільш великі міста: Луганськ, Лисичанськ, Сєверодонецьк.

Число адміністративних одиниць, рад та населених пунктів області: Районів -18; Міст обласного підпорядкування - 14; Районів в містах - 4; Міст районного підпорядкування - 23; Селищ міського типу - 109; Районних Рад -18; Міських Рад - 37; Селищних Рад - 84; Сільських Рад - 202; Населених пунктів - 980; у тому числі: міських - 146 та сільських - 792.

Державну законодавчу владу в області здійснює обласна Рада депутатів трудящих, виконавчу - обласна державна адміністрація. Територія, тис. кв. км - 26,7. Населення на 1 січня 1998 р. тис. чол. - 2 861,3.

ІІ. Луганська область розташована у південно-західній частині України у басейні середньої течії Сіверського Донця на шляхах з Донбасу в Росію.

Територія області складає 26,7 тис. кв. км (4,4 % території України). І займає 11-е місто серед областей України. Протяжність з півдня на північ більш ніж на 250 км та з заходу на схід - на 190 км. Сіверський Донець розділяє її на дві частини: меншу - правобережну та більшу - лівобережну. На півночі, сході та півдні межі області співпадають з державним кордоном України. Тут вона межує з Бєлгородською, Воронежською та Ростовською областями Росії. На південному заході її землі прилягають до Донецької, а на північному заході - до Харківської області України.

Через територію області проходять транзитні магістралі (залізна дорога Волгоград - Харків, автодорога Волгоград - Харків, автодорога Москва -Ростов-на-Дону, газопроводи з Ставрополя та Оренбурга, нафтопроводи з Поволжя та Північного Кавказу).

Позитивними рисами географічного положення Луганської області є близькість до важливих сировинних районів та великих промислових районів і центрів; територією області проходять важливі транзитні транспортні магістралі.

IV.

1) по чисельності населення Луганська область займає четверте місце серед областей України;

2) Луганська область належить до найбільш густо населених областей України. Середня густота населення - 105 чол. на 1 кв. км. Основні закономірності розміщення населення області обумовлюються географією її промисловості. Біля три четверті населення живе в правобережній, більш розвиненій в промисловому відношенні частини області. Порівнянне менша густота населення сільськогосподарського лівобережжя;

3) область має від'ємний приріст, тобто відбувається процес депопуляції;

4) в області значні внутріобласні міграції населення, насамперед, у південних районах, у Стаханово-Комунарській, Лисичансько-Рубіжанській, Луганській агломераціях, а також між ними та їхнім оточенням;

5) а) в містах і селищах міського типу проживає 2 386,5 тис. чол. (84,7% населення); б) в селах - 432,1 тис. чол. (15,3 % населення); в) Луганська область відзначається високим рівнем урбанізації. Кількість міських- жителів зросла у 2,1 рази і становить 87% всього населення;

6) а) в Луганській області проживають 1 271 тис. чоловіків та 1 466 тис. жінок. На одну тисячу жінок припадає 867 чоловіків;

7) кількість людей, що проживають на території області у віці, молодшому за працездатний вік - 21,1 %, у працездатному віці - 55,7 %, а у віці, старшому за працездатний - 23,2 %;

8) у національному складі населення області переважають українці (52,8 %) та росіяни (43,8 %). Проживають також білоруси, євреї, татари та інші.

V. Народногосподарський комплекс включає головні функціональні ланки промислових і агропромислових комплексів та транспортну систему. В сукупній валовій продукції промисловості і сільського господарства співвідношення становить відповідно 87,6 % та 12,4%. За випуском валового суспільного продукту, національним доходом на душу населення, за ступенем господарської освоєності території, залучення у виробництві трудових ресурсів і рівнем продуктивності праці Луганська область посідає одне з провідних місць в Україні. Область дає країні 10 % вугілля, у обласному поділі праці виділяється виробництва магістральних тепловозів, гірничо-шахтного устаткування, мінеральних добрив, анілінових барвників, соди, взуття, віконного скла, зборами соняшнику;

1) в галузевій структурі промисловості провідне місце посідає паливна (27,3 % товарної продукції), в тому числі вугільна (19,2 %). Кам'яне вугілля видобувають 9 виробничих об'єднань, у складі яких 94 шахти і шахтоуправління. Деякі вугільні пласти в Донбасі вже відпрацьовані, тому видобуток вугілля в останні роки дещо зменшився. Введено в дію перші черги таких великих шахт, як "Комсомольська" проектною потужністю З млн. тонн антрациту за рік, "Суходільська-Східна", ім. 60-річчя СРСР. Розпочато реконструкцію старих шахт: "Червоний партизан", ім. В. Володарського, ім. 50-річчя СРСР та ін. Основу електроенергетики становить Луганська ДРЕС (м. Щастя). В області діють збудовані за планом ГОЕЛРО Штерівська і Лисичанська ДРЕС, а також ряд потужних ТЕЦ. З введенням у дію Лисичанського нафтопереробного заводу в області створено нафтопереробну галузь. На машинобудівний комплекс припадає 24,0 % промислової товарної продукції області. Наявність енергетичної бази, чорної металургії та висококваліфікованих кадрів сприяли розвиткові цієї галузі, головним чином металоємних виробництв (транспортне і вугільне машинобудування, виробництво устаткування для металургійної, хімічної та ін. галузей промисловості).

Найбільші підприємства: виробниче об'єднання "Луганський тепловозобудівний завод", луганські колінчастих валів і автоскладальний заводи, Сєвєродонецьке науково-виробниче об'єднання обчислювальної техніки "Імпульс", Краснолуцький машинобудівний, Стахановський вагонобудівний, Красноріченський верстатобудівний, Первомайський електромеханічний та ін. заводи. Значно розвинулися нафтохімічна і хімічна комплекси, які посідають 3-є місце за своїм значенням і питомою вагою в господарському комплексі області. Виробляють азотні добрива, кальциновану та каустичну соду, барвники, капролактам, синтетичні смоли, отрутохімікати, склопластики, гумотехнічні вироби та ін. Провідні підприємства цих комплексів, для яких характерний високий рівень територіальної концентрації, розміщені в Лисичансько-Рубіжанському промисловому вузлі (виробничі об'єднання Сєвєродонецькі "Азот" і "Склопластик", Рубіжанське "Краситель", Лисичанський содовий завод).

На базі місцевого коксівного вугілля в області розвинулася чорна металургія, яка має загальносоюзне значення (Комунарський металургійний комбінат, Стахановський феросплавів і Луганський трубний заводи).

Доповнюють комплекс провідних галузей важкої промисловості виробництво будівельних матеріалів, легка (мають міжрайонне значення), лісова і деревообробна, поліграфічна, харчова промисловість. Промисловість будівельних матеріалів (віконне скло, цегла, керамічна плитка, силікатні стінові блоки, залізобетонні конструкції тощо) набула значного розвитку завдяки наявності місцевої сировинної бази і великої потреби в її продукції з боку галузей важкої промисловості і житлового будівництва. Основні центри: Луганськ, Лисичанськ, Попасна, Рубіжне, Свердловськ, Комунарськ, Антрацит. Легка промисловість представлена виробництвом вовняних, напіввовняних тканин, трикотажної білизни, взуття та ін. Найбільші підприємства розміщені у Луганську (виробниче взуттєве об'єднання, тонкосуконний комбінат).

Серед галузей харчової промисловості - важливої ланки агропромислового комплексу - значне місце посідає м'ясна (Луганськ, Стаханов, Красний Луч, Лисичанськ та ін.), молочна, олійно-жирова, кондитерська, борошномельно-круп'яна та ін. галузі.

В області сформувалися багатогалузеві промислові вузли: Луганський (машинобудування, а також легка, харчова та ін. галузі), Стаханово-Комунарський (вугільна, металургійна, машинобудівна промисловість), Лисичансько-Рубіжанський (хімічна, паливна, машинобудівна галузі), Крас-нолуцько-Антрацитівський (вугільна і машинобудівна промисловість), Свердловсько-Ровеньківський і Краснодонський (в основному вугільна промисловість);

2) агропромисловий комплекс області включає сировинну, переробну й обслуговуючі ланки. Основна сфера його - сільське господарство, яке спеціалізується на виробництві зернових і олійних культур у поєднанні з тваринництвом молочно-м'ясного напряму. Навколо промислових центрів розвинуті агропромислові приміські комплекси. В 1986 в області було 169 колгоспів і 152 радгоспи, 8 птахофабрик, діяло 17 комбікормових заводів (Ровеньківський, Луганський, Сватівський та ін.), 473 кормоцехи, 4 овочеві фабрики. У Луганській області високий рівень сільськогосподарської освоєності земель. З 2254 тис. га, що перебувають у користуванні сільськогосподарських підприємств, 1888 тис. га - під сільськогосподарськими угіддями, з них орних - 1458 тис. га, сіножатей і пасовищ - 406 тис. га. Вся посівна площа 1987 становила 1352 тис. га. Зрошується 96,4 тис. га (зрошувальні системи: Станично-Луганська, Краснодонська, Теплівська, Лисичанська, Новокиївська).

В галузевій структурі сільського господарства переважає тваринництво (64% валової продукції): молочно-м'ясне скотарство, свинарство, птахівництво; на Південному Сході - вівчарство, конярство. Допоміжні галузі тваринництва бджільництво, кролівництво, рибництво.

Близько 50% всієї посівної площі - під зерновими культурами (озима пшениця, кукурудза, а також ярий ячмінь, зернобобові). Серед технічних культур провідною є соняшник. Важливе значення має вирощування кормових культур - кукурудза на зелену масу, багаторічні трави. Розвиваються садівництво, виноградарство.

Значні відміни в природних ресурсах, розміщенні населення і промисловості зумовили зональну сільськогосподарську спеціалізацію: в північних районах - м'ясо-молочну, скотарство, свинарство, зернове господарство, виробництво соняшнику, в центральних, приміських районах -молочно-м'ясне скотарство, птахівництво, овочівництво, садівництво, в південних - молочно-м'ясне скотарство, птахівництво, вирощування зернових культур, соняшнику. В області сформувалися м'ясопромислові, молокопромислові, зернопромислові, плодоовочепромислові, олійно-жировий агропромислові спеціалізовані комплекси;

3) у Луганській області - 4 інститути у Луганську: медичний, сільськогосподарський, машинобудівний, і педагогічний (з природничо-географічним факультетом); гірничо-металургійний інститут в Комунарську та його філіал у Стаханові; філіал Дніпропетровського хімічно-технологічного інституту в Рубіжному; 39 середніх навчальних закладів та 99 професійно-технічних училищ. Діють музеї: Луганський краєзнавчий музей, якому підпорядковані відділи в містах Антрациті, Красному Лучу, Свердловську, Старобільську та ін., будинки-музеї К. Є. Ворошилова у Лисичанську та О.Я. Пархоменка у с. Пархоменко Краснодонського району; Краснодонський "Молода гвардія" з філіалом у Ровеньках, Луганський художній та К.Є. Ворошилова, будинок-музей В.І. Даля. Територія Луганської області багата на історичні, архітектурні та етнографічні пам'ятки, що разом з різноманітною природою сприяє розвиткові рекреації;

4) транспортна система території Луганської області має густу сітку залізниць. Довжина залізниць загального користування 1192 км (на кінець 1985), густота 4,6 км на 1000 км2. Найважливіші магістралі, що проходять територією області - Луганськ - Москва, Луганськ - Київ, Харків - Луганськ, Куп'янськ - Дебальцеве, Дебальцеве - Ровеньки - Лиха, Дебальцеве - Луганськ - Міллерово. Найбільші залізничні вузли: Попасна, Родакове, Луганськ, Кіндрашівська. Довжина автомобільних шляхів становить 5,6 тис. км, у тому числі з твердим покриттям - 5.3 тис. км, густота 209,7 км на 1000 км2. Територією області проходять автомагістралі міжнародного значення: Москва - Ростов-на-Дону, Луганськ - Донецьк, Луганськ - Ростов-на-Дону; державного значення: Луганськ - Лисичанськ - Куп'янськ, Луганськ - Старобільськ - Валуйки, Луганськ - Міллерово, Куп'янськ - Сватове - Старобільськ - Мінове. У Луганську і Сєвєродонецьку - аеропорти. Територією області проходять магістральні газопроводи Ставрополь - Москва, "Союз", нафтопроводи Куйбишев - Слов'янськ, Грозний -Лисичанськ, продуктопроводи Лисичанськ - Луганськ, Лисичанськ -Трудова - Донецьк;

5) Луганська область має економічні зв'язки більш як з 50 країнами. В структурі перевезень вантажів переважають вугілля (66,5 % всіх перевезень), нафта і нафтопродукти, мінеральні будівельні матеріали, чорні метали (у тому числі брухт), кокс. Завозять: лісоматеріали, нафту, устаткування, товари легкої і харчової промисловості тощо. Область підтримує дружні зв'язки з областю Фейєр Угорської Народної Республіки.

VI. Проблеми Луганської області і в цілому Донецького економічного району, до складу якого вона входить, можна розділити на соціально -економічні і екологічні. Такий поділ досить умовний, оскільки всі вони взаємопов'язані.

Важливою проблемою є нерівномірність розвитку окремих частин району. На півночі Луганської області знаходиться багато слаборозвинутих малих міст.

Ще одна проблема пов'язана з раціональним використанням трудових ресурсів. Гострою проблемою є розвиток малих і середніх міст, селищ міського типу, господарство яких тісно пов'язане з вуглевидобутком. Закриття шахт, скорочення обсягів будівництва нових підприємств призводять до того, що населення працездатного віку починає залишати такі міста і селища.

Гостроти набула і соціальна проблема, оскільки умови праці у такій галузі промисловості дуже важкі.

Багато проблем у розвитку сільського господарства району. Ґрунти стають менш родючими, на відрогах Середньоросійської височини, на придолинних і прибалкових ділянках поширений лінійний розмив і площинний змив, зсуви, вітрова ерозія, засолення, замулювання річок. На Південній області, де поширені камляно - вугільні відклади інтенсивно розвиваються ерозійні процеси і денудація, які охоплюють 80 - 90 % площі.

Перспективи розвитку Луганської області полягають насамперед в необхідності збільшувати вирощування свіжих овочів, фруктів, ягід, виробництво незбираного молока для промислових районів і міст.