1.3. Розробка різнорівневих контрольних запитань в діяльності інженера-педагога

1.3.1.Теоретичні підходи до розробки різнорівневих контрольних запитань з технічних дисциплін.

Сьогодні, коли Україна спрямовує всі зусилля на інтеграцію в світове співтовариство, перед професійно-технічними навчальними закладами (ПТНЗ) державою поставлене завдання модернізувати зміст і способи навчання та контролю в напрямку підвищення якості професійної підготовки майбутніх робітничих кадрів відповідно до вимог міжнародного ринку праці. Виконання цього завдання потребує перегляду підходів до змісту та організації контролю навчальної діяльності учнів, застосування іноваційних засобів, технік і технологій, особливо, при вивченні спеціальних і загальнотехнічних дисциплін, де формуються професійні знання, вміння і навички, професійно важливі якості особистості Систематична диференційована перевірка, об’єктивне оцінювання та ретельна фіксація фактичних навчальних досягнень учнів з цих предметів вимагає від викладача певних умінь, знань та навичок щодо проектування (розробки, створення) різнорівневих дидактичних засобів , і впершу чергу, контрольних запитань.

Під терміном «дидактичний засіб контролю» прийнято розуміти дидактичний матеріал у вигляді завдання або декількох завдань (контрольна робота), призначених для здійснення певних дій, спрямованих на виявлення відповідних результатів навчання (або окремих показників результатів) [24].

Аналіз досліджень, проведених В. Рисс і М. Зуєвою [24 ] дозволяє зробити висновок про те, що засоби контролю можна класифікувати за зовнішньою та внутрішньою ознаками. До зовнішньої ознаки відноситься форма введення відповіді на контрольне завдання. У зв'язку з цим, завдання можна розділити на 2 великі групи: одну складають завдання вільної відповіді (контрольні запитання і контрольні технічні задачі), іншу - завдання, в яких введення відповіді певним чином обмежується запропонованим вибором, тобто дидактичні тести.

Класифікація дидактичних засобів контролю за внутрішньою ознакою передбачає підрозділ завдань виходячи з суті тих учнівських дій і розумових операцій (тобто контрольних еталонних умінь), які повинні привести до відповіді [24, с. 48]. Як свідчить аналіз робіт [3, 17, 24] основним, найтрадиційнішим засобом є контрольне запитання, за допомогою якого безпосередньо здійснюється зворотній зв'язок між учнем і викладачем в процесі перевірки, оцінювання і обліку рівня й якості сформованих навчальних дій.

Докладніше сутність, класифікація, логічна структура різноманітних дидактичних засобів контролю, та алгоритм їх розробки з урахуванням початкових вимог та особливостей навчальної групи будуть розглянуті в подальшому. Перш завсе розглянемо сутність контрольного запитання, його місце та функції в історичному ракурсі.

Дослідження поняття „питання” не припинялося протягом усіх століть, оскільки ряд вчених розглядають його як першу, вихідну ланку пізнавального процесу; вважаючи, що будь-який повноцінний акт пізнання містить у собі питання, і в самому питанні виражається перше пробудження думки.

Так, французький філософ і математик Р. Декарт (1596-1650р.р) стверджував, що питання – все, в чому відшукується правдиве або неправдиве. Він говорив про значущість пізнавальної ролі питання і про необхідність навчання мистецтву ставити запитання. За його класифікацією контрольні питання поділються на прості (про ознаки, про умови та передумови виникнення), складні (проблема). Він виділив:а) логічну структуру питання; б) основні напрямки питання; в) вимоги до питань. Сучасні науковці, опираючись на думки своїх попередників (Р. Декарт, Арістотель), акцентували увагу на питанні як на самостійній формі думки.

Досліджуючи педагогічну проблему взаємозв’язків між питанням і відповіддю як систему, В. Берков зазначав, що запитання є тим ефективним засобом, за допомогою якого в процесі навчання можна вести з найменшою витратою часу найрізноманітнішу роботу з розвитку учнів. Запитання допомагають не тільки засвоєнню знань, систематизуючи їх, розвивають спостережливість, націлюють увагу, але й сприяють перевірці надолуженого досвіду учнів [3].

Наприкінці ХХ ст. у педагогіці подальшого розвитку набули дослідження, які пов’язані безпосередньо з розглядом контрольного запитання як різновиду пізнавального питання. Є. Пороцький і М. Єрецький [12], указуючи на визначне місце контрольних запитань у навчальному процесі, звертають увагу викладачів на особливості побудови і вибору форми цього запитання стосовно умов проведення контролю. Автори запропонували основні умови для складання контрольних запитань, завдань й еталонів. Е. Коробов розглядаючи психолого-педагогічні функції питань у навчанні та при контролі, доходить висновку про існування зв’язку між дидактичною метою та формою побудови запитання [15].

В.О. Сухомлинський ввважав, що питання необхідні для розвитку логічного мислення того, хто навчається; вчитель повинен вміти ставити питання так, щоб отримувати правильні відповіді, які б потребували інтелектуальних здібностей.

О. Онопрієнко, акцентуючи увагу на існуванні взаємозв’язку між формою постановки запитання викладачем і відповіддю учня, виділяє загальні принципи й прийоми постановки питань і вислуховування відповідей, дає практичні рекомендації при складанні фізичних диктантів [19].

А.В. Дмитрієва розглядає питання через його логічну структуру: оператори, передумови, об’єкт. Поділяє питання на два типи: уточнюючі та доповнюючі, які в свою чергу можуть бути простими і складними, закритого та відкритого типу; також поділяють питання на інформаційні та дослідницькі. Виділяє деякі правила постановки питань, дотримання яких сприяє взаєморозумінню осіб, що беруть участь в бесіді.

Є.Т. Коробов вивчає психологічні функції питань у навчанні, виділяє цілі постановки контролюючих питань. Допускає свою класифікацію питань, виділяючи семантичну структуру кожного питання: стимулюючі питання, питання-здивування, питання-сумнів, питання-схвалення, питання-підказка [15].

Набутий позитивний досвід і рекомендації щодо сутності, структури і функцій питання в процесі навчання і контролю [2, 3, 4. 5, 12, 15, 19, 23] знайшли подальший розвиток при розробці алгоритму навчання викладачів умінням складати контрольні запитання різного типу. Водночас були зроблені такі висновки:

– проблема питання розглядається протягом багатьох століть різними науками, тому що питання – це форма людської думки, первинна одиниця процесу пізнання всесвіту і самого себе. Але дотепер не має єдиного підходу ні до формулювання цього поняття, ні до його структури;

– контрольне запитання, як різновид питання, висвітлено у психолого-педагогічній літературі недостатньо чітко, що призводить на практиці до інтуїтивних, іноді неправильно складених змісту і форм побудови запитання;

– у зв’язку з тим, що контрольне запитання є найбільш традиційним засобом контролю та підґрунтям будь-якого іншого контрольного завдання (задач, тестів, карток-завдань), постає необхідність узагальнити погляди вчених щодо логічної структури, виділити типи контрольних запитань та навчити майбутніх викладачів технічних дисциплін у ПТНЗ формулювати їх відповідно до мети та змісту навчального матеріалу, що перевіряється.

Зосередимо увагу на понятті контрольне запитання та його логічної структурі. Згідно з рекомендаціями, що подані у вищезазначених роботах уточнено визначення поняття «контрольне запитання».

Під контрольним запитанням розумітиметься різновид пізнавального запитання, інтелектуально-мовна одиниця, що застосовується в процесі контролю навчальної діяльності учнів, і має певну структуру, форму й зміст. За результатами аналізу робіт [2, 3, 4. 5, 12, 15, 19, 23] проведено узагальнення, яке дозволило до компонентів логічної структури контрольного запитання віднести оператор, передумову, об’єкт.

Розглянемо більш детально елементи логічної структури контрольного запитання.

Оператор – це перший структурний елемент контрольного запитання, який вказує на неповноту або невизначеність інформації. Він складається із запитального слова ( тобто займенника:«що», «як», «чому», «чи можна») та навідних вимог. При цьому запитальне слово є обов’язковим, завжди присутнім елементом, з якого починається контрольне запитання.

Навідні вимоги застосовуються в тих випадках, коли слід активізувати, стимулювати мисленеву діяльність учня; спрямувати його відповідь у вірному напрямку; найчастіше їх використовують при поточному або при попередньому типах контролю. Вони допомагають спрямувати відповідь учня у правильному напрямку, тому викладач може їх використовувати або при поточному контролі, або при попереджувальному для активізації пізнавальної діяльності учнів.

Об'єктом виступає саме та інформація, про яку запитуються певні відомості. Конкретизація об’єкта в контрольному запитанні відбувається за рахунок ключового слова, яке є одночасно невід’ємною частиною відповіді учня. Об’єкт може складатися не тільки з ключових слів.

Під ключовим будемо розуміти слово або словосполучення, яке має чітке визначення, тлумачення і однозначно сприймається усіма суб’єктами контролю (таблиця 1.1).

Передумова висловлення – це інформація про об’єкт в явному або прихованому вигляді (тобто факт наявності чого-небудь), це вихідне знання, що знаходиться в питанні про об’єкт [95]. Запитання не відображає ні твердження, ні заперечення, тобто не містить судження. Однак передумови несуть інформацію. І ця інформація, що вкладена в передумову, підлягає оцінці; вони мають бути істинними [4, с. 31].

На рисунку1.10 представлена логічна структура контрольного запитання.

Подальшу роботу було спрямовано на систематизацію різноманітних класифікацій запитань, які існують у науковій літературі. На підставі проведеного аналізу було виділено чотири ознаки угрупування контрольних запитань, а саме: за типом, змістом (або за пізнавальною функцією), мірою виявлення знань, формою побудови. Контрольні запитання за типом класифікують на:уточнюючі та поповнюючі.

1-й тип - уточнюючі. Вони вимагають лише уточнення тієї інформації, що утримується в передумовах.

Приклади:

1. Чи повинні кабелі, що прокладені по трасі мати запас довжини?

2. Чи захищає кабель прокладка в блоковій каналізації від механічних ушкоджень?

3. Чи буде надходити потужність на ротор при ковзанні рівному нулеві?

4. Чи є руховий режим роботи основним для асинхронного двигуна (АД)?

У такого роду питаннях відповідь закладена у виді готового судження, до якого потрібно тільки додати або заперечення, або підтвердження («так» або «ні»). Звичайно, же тут теж має бути вибір і необхідні відповідні знання. Але рамки відповіді досить чітко визначені передумовами. Тому питання такого роду називають також визначеними або прямими.

У числі уточнюючих питань особливо виділяються так називані «чи-питання». У них завжди в наявності частка «чи». Вона зв'язана певним чином саме з тим словом, що виступає як основне значеннєве, щоб підкреслити, додатково до інтонації що насамперед слід уточнити:

- Чи належні?

- Чи забороняє?

- Чи буде?

- Чи є?

Саме за допомогою цієї частки значеннєве навантаження уточнюючих питань робиться явною.

Усі приведені приклади «чи - питань» показують, що ця частка має в мові розділову функцію і припускає строгу дихотомію відповіді, тобто поділ ситуації на два можливих варіанти і вибір одного з них.

2-й тип - поповнюючі, тобто питання, що доповнюють недостаток інформації. Їх також називають невизначеними, тобто в них для відповіді замість твердження або заперечення інформації, де є передумова, потрібні також відомості, що заздалегідь питанням не встановлюються. Питання, що доповнюють, починаються, як правило, з питальних слів.

Приклади:

1. Які способи прокладки кабелів ви знаєте?

2. Що являє собою кабельний канал?

3. Де застосовуються асинхронні двигуни (АД)?

4. Які типи АД ви знаєте?

5. Яка відмінна риса машин з фазним ротором?

За пізнавальною функцією контрольні запитання можуть бути інформаційними і дослідницькими.

Дослідницькі питання передбачають одержання у відповіді нового знання. Вони відносяться до пошукових, відповіді на які здобувають значимість відкриття (для учнів).

Іншу роль у навчанні виконують інформаційні питання. По-перше, тут мова йде про передачу уже відомих відомостей. Ці зведення передаються тим, кому вони ще невідомі або тим хто їх не знає, але запитує з визначеною метою (наприклад: перевірка). Діапазон інформаційних питань надзвичайно широкий від найпростіших до самих складних.

Операторами в дослідницьких питаннях служать слова: «Чому?», «Як?», «Від чого?» і ін. При постановці ж інформаційного питання в ролі операторів у більшості випадків виступають навідні вимоги

За мірою виявлення знань питання бувають основними - мета яких полягає в запиті повної інформації про об'єкт, і додатковими, котрі використовуються як доповнення до основного і несуть у собі деяку частину запитуваної інформації про об'єкт; і допоміжними, котрі як би наштовхують учнів на правильну відповідь.

Приклад:

Таблиця 1.1

Вид питання	Зміст питання
основне	Дайте характеристику 3-х жильного кабелю з мідними жилами?
додаткове	Чи мають літерні позначення мідні жили?
допоміжне	Як ви вважаєте, за фізико-механічними характеристиками чи має мідь переваги у порівнянні з алюмінієм?
основне	Розповісти про технології прокладки кабелю по трасі
додаткове	Якими ж способами прокладають кабелі по трасі?
допоміжне	Чи повинні кабелі, прокладені по трасі мати запас довжини?

За питально-відповідним зв'язком питання поділяються на наступні типи. За формою побудови питання бувають прості і складні ( що складаються з 2 або декількох простих), а серед складних можна виділити сполучні кон’юктивні і розділові диз’юктивні.

Приклади кон’юктивних питань:

1. Чи мають ні літерне позначення мідних жил у всіх марках кабелів?

2. Чи повинні мати кабелі, прокладені по трасі, запас довжини?

3. Чи можна сказати, що промислове і виробництво приводиться в рух асинхронним двигуном (АД)?

Приклади диз’юктивних питань:

1. Чи ростуть струми зі збільшенням навантаження на валові асинхронних машин?

2. Чи мають мідні жили позначення у всіх марках кабелів?

3. Чи ростуть струми з ростом навантаження на валові AM?

За формою представлення відповіді питання можна розділити на об'єктивні (закриті), суб'єктивні (відкриті). Їх розрізняють у залежності від того, вказується ні кінцеве число варіантів при постановці питання, чи пропонується варіант вільної відповіді.

Градація відповідей запропонована в закритому питанні полегшує їх обробку при великій кількості опитуваних. Відкрите питання дає для аналізу більш індивідуально виражений матеріал.

Приклад:

суб'єкт. 1) Чи повинні мати запас довжини кабелі, прокладені по трасі? Чому?

об'єкт. 2) Чи повинні мати запас довжини кабелі, прокладені по трасі?

а) так б) немає в) у залежності від місцевості

об'єкт. 3) Чи повинні мати запас довжини кабелі, прокладені по трасі? Чому?

а) так, тому що ...

б) ні, тому що ...

в) Це залежить від місцевості, якщо ...

При складанні основних контрольних питань різного типу варто підбирати навчальні елементи, що мають вузловий характер, що складають основу даної інформації. Питання викладача повинні бути чіткими за формою і зрозумілими за змістом. Їх необхідно ретельно підготувати. Цю процедуру можна підрозділити на наступні етапи:

Постановка контрольного запитання будь-якого типу вимагає дотримання наступних правил:

Правила постановки питань

1-е правило. Питання повинне бути коректним, тобто заснованим на щирих передумовах, не містити провокацій і невизначеностей.Для перевірки коректності необхідно обстежити істинність передумов.

Наприклад:

коректне питання. - Які переваги має АД в порівнянні зі СД?

некоректне питання - Які двигуни краще - синхронні або асинхронні? -, бо не вказується , яку властивість необхідно оцінити.

2-е правило. Уточнюючі питання необхідно формулювати таким чином, щоб включати судження майбутньої відповіді, і тим самим забезпечити альтернативну відповідь.

Варто звернути увагу на те, що нерідко при відповіді на такі питання у відповіді-судженні включається матеріал передумов без частки «чи» і додається твердження або заперечення.

3-е правило. З метою допомогти учневі зрозуміти питання, що стоїть перед ним, і дати на нього відповідь формулювати його необхідно коротко і ясно.

4-е правило. Складне питання має сенс розбити декілька простих, що забезпечить розуміння його і відповіді на нього.

5-е правило. У складних розділових питаннях необхідно обов'язкове перерахування всіх можливих альтернатив.

Основою для останнього правила служить положення про розподілі обсягу родового поняття на види. При відповіді на подібні питання це правило забезпечує повний вибір із усіх можливих варіантів. При відповіді на такі питання це правило забезпечує повний вибір із усіх варіантів. Неповний перелік відповідей робить питання некоректним.

Тільки правильно поставлене питання, тобто відповідне вимогам усіх цих правил і коректней у всіх відносинах, виконує свою роль у навчанні.

Якщо письмове завдання складається з декількох контрольних питань, то вони повинні бути складені так, щоб жадали від всіх учнів (незалежно від знання предмета, психологічних особливостей), приблизно однакового часу на обмірковування відповіді і його формулювання. Глибина і ступінь складності питання визначається метою і типом контролю. Однак у будь-якому випадку - питання повинне бути сформульоване чітко, коротко, з витримуванням запропонованих форм.

Класифікація контрольних запитань подана на рис. 1.8. а в таблиці 1.2 розкрита їх загальна характеристика.

Рис. 1.10. Структурні елементи контрольного запитання

Контрольне запитання

Р ис. 1.11. Узагальнена класифікація контрольних запитань

Таблиця 1.2