6) Єдиний податок для юридичних осіб

З наступного 2012 року юридична особа будь-якої організаційно-правової форми може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності відповідно до вимог, встановлених п.291.4. ст.291 Закону України від 04.11.2011 року № 4014-VI „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності” (далі - Закон), та зареєструватися платником єдиного податку в порядку, визначеному цим Законом. 

При цьому суб’єкти господарювання – юридичні особи повинні протягом календарного року відповідати сукупності таких критеріїв: середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб, а обсяг доходу не перевищує 5 млн.гривень. До прийняття Закону критерій щодо обсягу доходу для платників єдиного податку - юридичних осіб становив не більше 1 млн.гривень.

Починаючи з 2012 року ставки єдиного податку для юридичних осіб встановлено: у разі сплати податку на додану вартість у загальному порядку згідно з розділом VПодаткового кодексу України - 3 % доходу (до 2012 року - 6 %) та у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку - 5 % від доходу (до 2012 року - 10 %).

У разі коли суб’єкт господарювання – юридична особа порушує умови перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, ставки єдиного податку встановлюються у подвійному розмірі, тобто 6 % доходу (у разі сплати ПДВ у загальному порядку) та 10 % доходу (без сплати ПДВ), зокрема: до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж у грошовій (готівковій та/або безготівковій) формі, до суми доходу, що перевищує 5 млн.гривень.

Платники єдиного податку – юридичні особи ведуть бухгалтерський облік та складають фінансову звітність за спрощеною формою, встановленою Міністерством фінансів України. Дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат використовуються юридичною особою – платником єдиного податку при складанні податкової звітності.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку – юридичних осіб є календарний квартал. Податкова декларація складається наростаючим підсумком з початку року. У податковій декларації відображається окремо:

1) обсяг доходу, оподаткований за відповідною ставкою єдиного податку (3 % чи 5 %);

2) обсяг доходу, оподаткований за подвійною ставкою (6 % чи 10 %).

Платники єдиного податку - юридичні особи сплачують єдиний податок, у тому числі нарахований за перевищення обсягу доходу, протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Платники єдиного податку – юридичні особи застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до норм Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 року № 265/956 - ВР.

Економаналіз

АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ

До узагальнюючих показників використання матеріальних ресурсів відносяться наступні показники. Матеріаломісткість продукції визначається відношенням матеріальних затрат до вартості випущеної продукції. Вона показує, скільки матеріальних затрат прийшлось на виробництво продукції. Це вартісний показник, що відображає рівень матеріальних витрат на одну гривню випущеної продукції і розраховується за формулою: , де ММ - матеріаломісткість продукції, грн.; МЗ – матеріальні затрати, грн.; ВП – обсяг випущеної продукції, грн. Враховуючи обсяг випуску продукції в натуральних вимірниках (К), норму витрачання n-матеріалу на одиницю продукції у натуральних вимірниках ( ), ціну одиниці n-виду матеріалу за період, що (______?) в гривнях ( ) та відпускну ціну одиниці продукції (Ц) у гривнях, можна вищенаведену формулу матеріаломісткості трансформувати у наступну: . Матеріаловіддача продукції визначається відношенням вартості виробленої продукції до суми матеріальних затрат і є показником, зворотним до показника матеріаломісткості. Характеризує вихід продукції з однієї гривні витрачених матеріальних ресурсів і обчислюється за формулою: , . де МВ – матеріаловіддача продукції. Завданням аналізу є пошук джерел економії матеріальних ресурсів і зниження матеріаломісткості продукції. Позитивним явищем є зростання матеріаловіддачі та зниження матеріаломісткості. Одним із джерел економії матеріальних ресурсів є зниження питомої матеріаломісткості продукції. Питома матеріаломісткість (ПММ) розраховується відношенням кількості або вартості витрачених матеріальних ресурсів на окремий і-й вид продукції до кількості або вартості виробленої продукції цього виду. Характеризує рівень використання матеріальних ресурсів на окремий і-вид продукції. Питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції розраховується як відношення суми матеріальних витрат до собівартості виробленої продукції. Характеризує питому вагу використання матеріальних ресурсів у собівартості продукції. Коефіцієнт споживання матеріалів або коефіцієнт матеріальних затрат розраховується відношенням фактичної суми матеріальних затрат до планової, перерахованої на фактичний обсяг випущеної продукції. Характеризує економію або перевитрати матеріалів порівняно з встановленими нормами. Якщо значення коефіцієнта менше одиниці, то це свідчить про те, що ресурси витрачались економно. Якщо значення коефіцієнта більше одиниці, значить спостерігаються перевитрати матеріальних ресурсів. Оптимальне значення повинно дорівнювати одиниці або бути меншим. Часткові показники матеріаломісткості застосовуються для характеристики: - ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (металомісткість, паливомісткість, енергоємність, сировиномісткість та інші); - рівня матеріаломісткості окремих виробів як відношення вартості всіх споживаних матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни. Показник оборотності матеріальних запасів (ОМЗ) як відношення обсягу випущеної продукції до середньої вартості залишків матеріальних запасів (СМЗ): . Середня вартість залишків матеріальних запасів розраховується по формулі середньозваженої або простої середньої арифметичної. Тривалість одного обороту матеріальних запасів у днях (ТМЗ) як відношення числа календарних днів у звітному періоді до величини показника оборотності матеріальних запасів: . Якщо розраховуємо за рік, то в чисельнику – 360 днів, за квартал – 90 днів, за місяць – 30 днів. Коефіцієнт відходів як відношення вартості зворотних відходів по ціні початкової сировини до загальних витрат сировини і матеріалів.  Можна виділити наступні етапи аналізу: 1. Розраховують абсолютні відхилення, темпи і напрями зміни цих показників у порівнянні з планом та в динаміці, з даними споріднених підприємств. 2. Визначають вплив поверхпланових зворотних відходів на обсяг виробництва, для чого необхідно їх величину по ціні початкової (вихідної) сировини і матеріалів поділити на планову матеріаломісткість. Наприклад, відхилення зворотних відходів становить +53 тис.грн., тобто вони збільшились. Планова матеріаломісткість складає 0,529 грн. За рахунок зростання зворотних відходів по ціні вихідної сировини на 53 тис.грн. не додано продукції на суму 100,2 тис.грн. (53 : 0,529). Таким чином, доведення зворотних відходів до планового рівня забезпечило б додатковий випуск продукції на суму 100,2 тис.грн. 3. Розраховують збільшення або зменшення матеріальних затрат і вплив факторів на ці відхилення за рахунок факторів: а) зміни обсягу випуску продукції; б) ефективності використання матеріальних ресурсів:

, де  - відхилення по величині матеріальних затрат; - зміни матеріальних затрат у зв’язку із змінами обсягу виробництва продукції; - зміни матеріальних затрат у зв’язку із змінами ефективності використання матеріальних ресурсів.