Вартість американських угод по злиттю

(цільові компанії у ЄС-25), млн. євро. [16]

Роки	2000	2001	2002	2003	2004
ЄС-15	95 833	48 779	35 508	49 658	54 428
% від загальної вартості	97,8	99,0	98,9	98,8	98,0
Нові країни члени (ЄС-10)	2 120	483	392	615	1 123
% від загальної вартості	2,2	1,0	1,1	1,2	2,0

У 2001-2002 рр. процеси злиття і поглинання, в яких цільовими виступали компанії з нових країн-членів ЄС, становили приблизно 10 % усіх процесів злиття і поглинання у межах ЄС (табл.2.5), а у 2003-2004 рр. близько 8 %.

Таблиця 2.5

Вартість транскордонних операцій в межах ЄС (цільові компанії знаходяться в ЄС-25), млн. євро. [7]

Роки	2000	2001	2002	2003	2004
ЄС-15	333 443	143 381	105 470	53 932	143 337
% від загальної вартості	96,5	90,8	90,8	95,9	96,0
Нові країни-члени (ЄС-10)	12 210	14 494	10 632	2 332	5 952
% від загальної вартості	3,5	9,2	9,2	4,1	4,0

Процеси злиття та поглинання на межі ХХ-ХХІ століття перейшли до нового етапу розвитку. Серед причин останньої хвилі транскордонного ЗіП можна назвати подальший розвиток процесів інтернаціоналізації та приватизації, що здійснювались у країнах, що розвиваються. Основними характеристиками процесів злиття та поглинання є зростання кількості мегазлиттів та галузевої консолідації у сфері послуг та високотехнологічних сферах економіки.

Розділ 3 Регулювання транскордонної корпоративної консолідаці

3.1 Міжнародна система контролю за процесами транскордонного злиття та поглинання

На сучасному етапі, коли міжнародні ЗіП набули дуже значного обсягу, проблеми, пов'язані з розходженнями в особливостях правових режимів регулювання і контролю над ЗіП є більш відчутними. Саме тому можна спостерігати тенденції до гармонізації правил регулювання і контролю над ЗіП у світі або в рамках одного регіону (ЄС, НАФТА). Ці питання стоять на порядку денному, однак спроби їх вирішення переважно обмежені науковими дослідженнями і розробкою теоретичних концепцій.

З розвитком процесу глобалізації і збільшенням кількості угод про міжнародні злиття і поглинання, що спостерігалося в усьому світі, зростає і перелік держав, які запровадили закони і правила, пов'язані з антимонопольним регулюванням ЗіП. Таким чином, якщо злиття компаній має міжнародний характер, його учасникам необхідно провести перевірку обсягів своїх продажів, активів і діяльності дочірніх підприємств у декількох десятках країн. Це необхідно для визначення того, у який з країн компаніям необхідно подавати повідомлення про здійснення угоди в місцеві антимонопольні органи.

На сучасному етапі взаємозалежність між країнами світу поглибилася настільки, що законодавчі норми і правила мало не кожної країни впливають на економічну діяльність в інших державах. Зростання числа випадків транскордонного застосування антимонопольного законодавства на сучасному етапі пояснюється чотирма взаємозалежними тенденціями:

• посиленням глобалізації бізнесу;

• прийняттям нових антимонопольних законодавчих актів у багатьох країнах світу (близько 90 країн прийняли такі закони, у 60 з них вони вже ратифіковані);

• усвідомленням державами того, що економічні операції, які відбуваються за кордоном, можуть зачіпати національні інтереси і попадати під національне антимонопольне законодавство і під юрисдикцію національних судів у випадках, коли такі операції мають "негативний" вплив на споживачів цієї країни;

• подальшою лібералізацією торгівлі, що відкрила вхід на ринок іноземним конкурентам [15, c.405].

Друга тенденція виражається в тому, що за останнє десятиліття все більше число країн усвідомили важливість антимонопольного законодавства як механізму для стимулювання економічної ефективності, інновацій, зниження цін на продукцію і поліпшення її якості. Розходження між законодавчими системами різних країн існують і при визначенні того, чи має злиття антиконкурентний характер. У деяких країнах подібний підхід до розгляду угод привів до того, що процедура розгляду злиття ініціювалася самими конкурентами компаній. У США, однак, антимонопольні установи не приділяють такої великої уваги заявам конкурентів компаній, що зливаються. Вважається, що їхні дії можуть бути викликані скоріше стратегічними інтересами, а не зменшенням конкуренції на ринку.

В антимонопольному законодавстві інших країн велика увага приділяється впливу злиття на компанії малого і середнього розміру [170, c.376]. Антимонопольні установи одержують право блокувати злиття, якщо вони мають негативний вплив на цей тип фірм. Істотна різниця існує і в тому, наскільки національна промислова політика захищає антиконкурентні злиття. Наприклад, у деяких країнах злиття регулюється з метою збереження рівня зайнятості, стимулювання експорту чи забезпечення національних фірм конкурентними перевагами на міжнародній арені.

Іноді в сфері антимонопольного контролю над ЗіП виникають міждержавні протиріччя, наприклад, угода, схвалена в одній країні, забороняється антимонопольною установою іншої. Необхідність подавати заявки щодо здійснення ЗіП на розгляд декількох антимонопольних органів виникає тоді, коли угода впливає на кілька країн. Таке багаторазове представлення заявок у різні держави, антимонопольне законодавство яких відрізняється, пов'язане зі значними трансакційними витратами як для компаній, так і для самих регулюючих установ.

Прикладами того, як внаслідок застосування правил антимонопольних установ різних країн можуть бути отримані різні висновки щодо впливу угод на конкуренцію, є наступні злиття: Boeіng/McDonnel Douglas, Aіr Lіquіde/BOC і GE/Honeywell. У першому випадку, поглинання компанією Boeіng американської компанії McDonnel Douglas привело б до скорочення кількості виробників літаків, які діють в масштабах світового ринку, з трьох до двох: Boeіng (США) і Aіrbus (ЄС). Федеральна торгова комісія США цілком схвалила угоду. У той же час, Європейська Комісія була налаштована заблокувати злиття і зробила б це, якби компанія Boeіng не погодилася на продаж певних активів.

У випадку злиття між компаніями Aіr Lіquіde і BOC, друга і третя за розміром компанії на окремих сегментах американського ринку планували придбати компанію ВОС, що займає четверте місце. Європейська Комісія дозволила угоду на певних умовах. Однак, на думку Федеральної торгової комісії, запропоновані компаніями продажі активів не були достатніми для того, щоб відновити попередній рівень конкуренції на ринку. Оскільки існувала значна вірогідність того, що угода буде заборонена, сторони прийняли рішення про припинення пропозиції про злиття.

Злиття компаній GE/Honeywell одержало дозвіл Антимонопольного відділу Департаменту юстиції США. Однак Європейська Комісія заборонила угоду, оскільки дійшла висновку, що вона створить чи підсилить домінуюче положення компаній на кількох ринках літакобудівної промисловості. А пропозиції компанії GE про продаж активів є недостатніми для усунення такої ситуації. Це перший випадок, коли Європейська Комісія заблокувала злиття між американськими компаніями [8, c.456].