- •Конспект лекцій з дисципліни теорія держави та права
- •Глава 1. Поняття і система юридичної науки.
- •§ 1. Поняття та ознаки юридичної науки.
- •§ 2. Об'єкти, предмет, метод, функції юридичної науки.
- •§ 3. Юриспруденція як система юридичних наук.
- •Глава 2. Загальна теорія держави і права як фундаментальна наука.
- •§ 1. Виникнення загальної теорії держави і права.
- •§ 2. Предмет теорії держави і права.
- •§ 3. Функції теорії держави і праваюю.
- •§ 4. Метод теорії держави і права.
- •§ 5. Теорія держави і права в системі суспільних наук.
- •§ 6. Теорія держави і права в системі юридичних наук.
- •Глава 4. Державна влада і держава.
- •§ 1. Поняття влади. Співвідношення політичної та державної влади, державної влади і держави.
- •§ 2. Поняття і ознаки держави.
- •§ 3. Сутність держави.
- •§ 4. Суверенітет держави і його співвідношення із суверенітетом народу і суверенітетом нації.
- •§ 5. Функції держави.
- •§ 6. Типологія держав.
- •§ 7. Деякі наукові концепції сучасної держави.
- •Глава 5. Держава у політичній системі суспільства.
- •§ 1. Громадянське суспільство і держава.
- •§ 2. Політична система суспільства і держава.
- •§ 3. Правові форми взаємовідносин держави і громадського об'єднання.
- •§ 4. Правові форми взаємовідносин держави і комерційної корпорації.
- •§ 5. Відносна самостійність держави.
- •Глава 6. Форма держави.
- •1. Поняття та елементи форми держави
- •2. Форма правління держави
- •3. Форма державного устрою.
- •4. Державно-правовий режим.
- •Глава 7. Механізм і апарат держави.
- •§ 1. Механізм держави.
- •§ 2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави Апарат держави - частина механізму держави.
- •§ 3. Принципи організації та діяльності державного апарату.
- •§ 4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату.
- •§ 5. Загальна характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової.
- •§ 6. Система „стримувань і противаг” органів законодавчої, виконавчої і судової влади.
- •§ 7. Управління в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування.
- •§ 8. Професійна і державна служба. Державний службовець і працівник приватного сектора.
- •§ 9. Служба в органах внутрішніх справ.
- •Глава 8. Державні органі влади в україні.
- •§ 1. Вищий представницький орган державної влади.
- •§ 2. Глава держави.
- •§ 3. Вищий виконавчий орган влади.
- •§ 4. Представницькі органи влади на місцях.
- •§ 5. Виконавчі органи влади на місцях.
- •§ 6. Судові органи влади.
- •§ 7. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи.
- •§ 9. Міністерство юстиції та Вища рада юстиції.
- •Глава 10. Загальне вчення про демократію. § 1. Поняття і ознаки демократії.
- •§ 2. Функції і принципи демократії.
- •§ 3. Форми та інститути демократії.
- •§ 4. Демократія і самоврядування.
- •§ 5. Демократія як загальнолюдська цінність.
- •§ 6. Демократія і права соціальних меншостей (меншин).
- •Глава 12. Основні теорії демократії.
- •§ 1. Пролетарська (соціалістична) теорія демократії.
- •§ 2. Теорія „плюралістичної демократії”.
- •§ 3. Теорія елітарної демократії.
- •§ 4. Теорія партисипаторної демократії.
- •§ 5. Теорія корпоративної демократії.
- •§ 6. Теорія ”«комп'ютерної демократії”.
- •Глава. 13. Загальне вчення про право.
- •§ 1. Термін „право”.
- •§ 2. Походження права.
- •§ 3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві.
- •§ 4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу.
- •§ 5. Сучасні концепції праворозуміння.
- •§ 6. Поняття і ознаки права.
- •§ 7. Сутність права.
- •§ 8. Принципи права.
- •§ 9. Функції права.
- •§ 10. Цінність права.
- •§ 11. Співвідношення права і закону.
- •§ 12. Співвідношення національного і міжнародного права.
- •§ 13. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив.
- •Глава 15. Норми права у системі соціальних норм.
- •§ 1. Поняття, ознаки і види соціальних норм, їх співвідношення з технічними нормами.
- •§ 2. Норми моралі і норми права: їх зв'язок і взаємодія.
- •§ 3. Норми-звичаї і норми права.
- •§ 4. Корпоративні норми і норми права.
- •§ 5. Поняття і ознаки норми права.
- •§ 6. Види норм права.
- •§ 7. Спеціалізовані (нетипові) норми права.
- •§ 8. Структура норми права і норми-розпорядження.
- •§ 9. Класифікація структурних елементів норми права за ступенем визначеності та складом.
- •§ 10. Способи (форми) викладення норм права у статтях нормативно-правового акта.
- •Глава 16. Правотворчість.
- •§ 1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості.
- •§ 2. Принципи і функції правотворчості.
- •§ 3. Стадії правотворчого процесу.
- •§ 4. Види і форми правотворчості держави.
- •§ 5. Види правотворчості громадянського суспільства.
- •§ 6. Судова правотворчість – особливий вид правотворчості.
- •§ 7. Юридичні джерела (форми) права.
- •Глава 17. Правовий акт. Нормативно-правовий акт. Міжнародний договір.
- •§ 1. Правовий акт.
- •§ 2. Поняття нормативно-правового акта і його відмінність від інших правових актів.
- •§ 3. Види нормативно-правових актів.
- •§ 4. Поняття і ознаки закону.
- •§ 5. Законодавчий процес.
- •§ 6. Види законів.
- •§ 7. Конституція – основний закон громадянського суспільства і держави.
- •§ 8. Дія нормативно-правового акта в часі.
- •§ 9. Дія нормативно-правового акта в просторі і за колом осіб.
- •§ 10. Поняття підзаконного нормативно-правового акта.
- •§ 11. Відомчий акт.
- •§ 12. Підзаконний нормативний акт органу місцевого самоврядування. Підзаконний нормативний акт місцевого органу виконавчої влади.
- •§ 13. Підзаконний нормативний акт державного підприємства, установи, організації. Підзаконний нормативний акт комерційної організації.
- •§ 14. Міжнародний договір.
- •Глава 19. Правовий статус особи, народу, держави.
- •§ 1. Правовий статус особи.
- •§ 2. Правовий статус народу.
- •§ 3. Правовий статус держави.
- •Глава 20. Реалізація норм права. Правозастосування.
- •§ 1. Поняття і основні форми реалізації норм права.
- •§ 2. Поняття і ознаки правозастосування.
- •§ 3. Основні стадії застосування норм права.
- •§ 4. Основні вимоги до правильного застосування норм права.
- •§ 5. Поняття і ознаки акта застосування норм права.
- •§ 6. Види актів застосування норм права.
- •§ 7. Прогалини в праві і способи їх усунення. Аналогія закону і аналогія права. Субсидіарне застосування норм права.
- •Глава 21. Тлумачення норм права.
- •§ 1. Поняття тлумачення норм права.
- •§ 2. Способи (методи) тлумачення норм права.
- •§ 3. Види тлумачення норм права за суб'єктами.
- •§ 4. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту.
- •§ 5. Акт тлумачення норм права.
- •Глава 22. Правова і правомірна поведінка. Правопорушення.
- •§ 1. Поняття, ознаки і види правової поведінки.
- •§ 2. Правомірна поведінка. Причини нестабільності правомірної поведінки.
- •§ 3. Склад і види правомірної поведінки.
- •§ 4. Поняття і ознаки правопорушення.
- •§ 5. Склад правопорушення.
- •§ 6. Види правопорушень. Правопорушність.
- •§ 7. Зловживання правом.
- •Глава 23. Юридична відповідальність.
- •§ 1. Поняття і ознаки юридичної відповідальності.
- •§ 2. Принципи і функції юридичної відповідальності.
- •§ 3. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права.
- •§ 4. Підстави і стадії юридичної відповідальності.
- •§ 5. Правопорушення і юридична відповідальність співробітника органів внутрішніх справ.
- •Глава 24. Законність. Правопорядок.
- •§ 1. Поняття законності.
- •§ 2. Принципи законності.
- •§ 3. Вимоги законності.
- •§ 4. Гарантії законності.
- •§ 5. Поняття правопорядку.
- •§ 6. Функції та принципи правопорядку.
- •§ 7. Державна дисципліна.
- •Глава 25. Правосвідомість. Правова культура. § 1. Поняття і структура правосвідомості.
- •§ 2. Класифікація форм правосвідомості за суб'єктами і глибиною відображення правової дійсності.
- •§ 3. Функції правосвідомості. Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації.
- •§ 4. Правова культура: зв'язок із загальною культурою. Види правової культури.
- •§ 5. Правова культура суспільства.
- •§ 6. Правова культура особи.
- •§ 7. Професійна правова культура.
- •§ 8. Структура правової культури суспільства.
- •Глава 26. Правове виховання. Правовий всеобуч.
- •§ 1. Поняття, ознаки і функції правового виховання.
- •§ 2. Система і механізм правового виховання. Правова вихованість.
- •§ 3. Правове загальне навчання (правовий всеобуч).
- •§ 4. Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання.
- •Глава 27. Правове регулювання і його механізм. Юридична техніка.
- •§ 1. Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу.
- •§ 2. Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання.
- •§ 3. Види, способи і типи правового регулювання.
- •§ 4. Механізм правового регулювання.
- •§ 5. Елементи механізму правового регулювання та їх призначення.
- •§ 6. Стадії механізму правового регулювання.
- •§ 7. Правові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання.
- •§ 8. Юридична техніка.
- •Глава 28. Предмет загального порівняльного правознавства. Поняття типу і типології правових систем світу.
- •§ 1. Предмет і об'єкти аналізу науки загального порівняльного правознавства.
- •§ 2. Поняття типу (сім'ї) правової системи.
- •§ 3. Класифікація правових систем світу.
- •§ 4. Основні типи і підтипи (групи} правових систем світу.
- •§ 5. Місце правової системи України.
- •Глава 29. Романо-германський тип правової системи.
- •§ 1. Поняття романо-германського типу правової системи.
- •§ 2. Формування романо-германського типу правової системи.
- •§ 3. Система права та її структура.
- •§ 4. Нормативно-правовий акт (закон) у системі джерела права.
- •§ 5. Делегована правотворчість.
- •§ 6. Правотворчість суб'єктів федерації.
- •§ 7. Правовий звичай.
- •§ 8. Правова доктрина.
- •§ 9. Принципи права.
- •§ 10. Роль судової практики.
- •§ 11. Кодификація.
- •Глава 30. Англо-американський тип правової системи.
- •§ 1. Поняття англо-американського типу правової системи.
- •§ 2. Загальне право Англії.
- •§ 3. Право справедливості.
- •§ 4. Судовий прецедент у системі джерела права.
- •§ 5. Правовий звичай.
- •§ 6. Правова доктрина.
- •§ 7. Принципи права.
- •§ 8. Система англійського права.
- •§ 9. Норма права.
- •§ 10. Дія прецедентної норми в часі та просторі.
- •§ 11. Закон в англійській правовій системі. Співвідношення закону і прецеденту.
- •§ 12. Делегована правотворчість Англії.
- •§ 13. Юридична термінологія країн загального права.
- •§ 14. Судова система Англії.
- •Частина II. Правова система сша.
- •§ 1. Вплив англійського права на становлення правової системи сша.
- •§ 2. Специфічні риси американської правової системи (у порівнянні з англійською).
- •§ 3. Судова система сша.
- •Частина ііі. Інші правові системи європейського і позаєвропейського права англо-американського типу.
- •§ 1. Своєрідність правової системи Шотландії.
- •§ 2. Загальна характеристика правової системи Ірландії.
- •§ 3. Основні риси правової системи Канади.
- •§ 4. Особливості правової системи Австралії.
- •§ 5. Характерні риси правової системи Нової Зеландії.
- •Глава 31. Змішаний (гібридний) тип правової системи.
- •§ 1. Поняття змішаного типу правової системи.
- •§ 2. Загальна характеристика скандинавської групи правових систем.
- •§ 3. Джерела (форми) права скандинавських країн.
- •§ 4. Система права. Кодифікація.
- •§ 5. Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії.
- •Частина II. Латино-американська група правових систем.
- •§ 1. Загальна характеристика латиноамериканської групи правових систем.
- •§ 2. Основні риси правових систем країн Латинської Америки.
- •Глава 32. Релігійно-традиційний тип правової системи.
- •1. Мусульманське право.
- •§ 1. Поняття релігійно-традиційного типу правової системи.
- •§ 2. Поняття мусульманського права.
- •§ 3. Виникнення і розвиток мусульманського права.
- •§ 4. Джерела мусульманського права.
- •§ 5. Система мусульманського права та її структура.
- •§ 6. Норма мусульманського права.
- •§ 7. Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика.
- •§ 8. Мусульмансько-правова доктрина.
- •§ 9. Принципи права.
- •§ 10. Правовий звичай.
- •§ 11. Закон. Кодифікація.
- •§ 12. Особливості судової системи.
- •2. Індуське право.
- •§ 1. Поняття індуського права.
- •§ 2. Релігійні та ідеологічні джерела індуського права.
- •§ 3. Правовий звичай, закон і судовий прецедент.
- •§ 4. Еволюція індуського права. Вплив англійської системи права.
- •§ 5. Індуське право у правовій системі сучасної Індії.
- •Частина II. Далекосхідна група правових систем.
- •1. Китайське право.
- •§ 1. Загальна характеристика далекосхідної групи правових систем.
- •§ 2. Поняття китайського права і філолофсько-моральні джерела його формування.
- •§ 3. Джерела права.
- •§ 4. Термін „право”. Ставлення до суб'єктивного права.
- •§ 5. Система права. Норма права.
- •§ 6. Кодифікація.
- •2. Японське право.
- •§ 1. Поняття японського права і особливості його формування.
- •§ 2. Джерела права сучасної Японії.
- •§ 3. Система права сучасної Японії.
- •§ 4. Закон. Кодифікація.
- •Частина III. Звичаєво-общинна група правових систем.
- •1. Звичаєве право африки і мадагаскару.
- •§ 1. Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем.
- •§ 2. Основні риси звичаєвого права.
- •§ 3. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки.
- •§ 4. Звичаєве право в сучасних правових системах Африки і Мадагаскару.
Глава 5. Держава у політичній системі суспільства.
§ 1. Громадянське суспільство і держава.
Слід відрізняти поняття „суспільство” і „громадянське суспільство”, „держава” і „суспільство”.
Держава виділилася з суспільства на певному ступені його зрілості і залежить від розвиненості суспільства. Яке суспільство, така й держава. В міру розвитку суспільства, переходу його від нижчого ступеня до вищого, змінюється і держава. З удосконаленням суспільства держава стає демократичною (у ній здійснюються народовладдя, економічна свобода, свобода особи), а з формуванням громадянського суспільства держава стає правовою.
Суспільством можна назвати спільноту людей, яка створюється на засадах взаємних інтересів, взаємного співробітництва. Правда, не усяка сукупність людей, об'єднаних спільними інтересами, є суспільством. Студентів в аудиторії або глядачів у театрі також об'єднує спільний інтерес, але це не суспільство. Саме суспільство не є простою сукупністю індивідів. Це соціальна система.
Суспільство – це система взаємодії людей, що пов'язані між собою інтересами у сфері виробництва, обміну, споживання життєвих благ і встановлюють межі поведінки в спільних інтересах за допомогою соціальних норм (у тому числі – юридичних).
До кожного суспільства треба підходити конкретно-історич-но. У кожному суспільстві є своя система відносин:
- економічних, форми власності, виробництво, розподіл, обмін та ін.;
- соціальних: відносини між різними групами населення;
- політичних: ставлення груп населення до політичної влади, участь громадян та їх об'єднань у політиці;
- ідеологічних (духовних): культура, характер світогляду – демократичний, тоталітарний.
У кожному суспільстві є свої суб'єкти соціального спілкування: особа, сім'я, стан, клас, група, нація, держава та ін. Суспільство – складна динамічна система взаємозв'язків людей, об'єднаних сімейними узами, груповими, становими, класовими, національними відносинами.
Основними елементами, що визначають суспільство, є власність, праця, сім'я.
Громадянське суспільство – система взаємодії в межах права вільних і рівноправних громадян держави, їх об'єднань, що добровільно сформувалися та перебувають у відносинах конкуренції і солідарності, поза безпосереднім утручанням держави, покликаної створювати умови для їх вільного розвитку.
Не кожне суспільство можна назвати громадянським суспільством, тобто суспільством із достатньо розвинутими економічними, культурними, правовими і політичними відносинами між його членами; незалежним від держави, але взаємодіючим із нею.
Початок формування громадянського суспільства у країнах Європи і Америки припадає на XVI-XVII ст.ст.
Можна виділити три етапи становлення громадянського суспільства, кожний із яких супроводжувався істотними змінами економічних відносин, суспільного і державного ладу, розвитком свідомості індивіда і суспільства, культури народу і нації, перетворюваннями суспільної ідеології:
I (XVI-XVII ст.ст.): процес визрівання передумов (економічних, політичних, ідеологічних) розвитку буржуазного суспільства, усунення юридичної нерівності, обмеження політичної влади правом;
II (кінець XVII-кінець XIX ст.ст.): формування громадянського суспільства в найбільш розвинутих буржуазних країнах на засадах загальної юридичної рівності, вільного підприємництва і приватної ініціативи.
Формальна рівність відкриває можливості для прояву індивідуальності: з'являється громадянин як самостійний суб'єкт, що усвідомлює себе індивідуальним членом суспільства. Він конституційне наділений певним комплексом прав, свобод і водночас несе відповідальність перед суспільством. Держава все більше віддаляється від виконання функцій власника. Розвиваються правові механізми, що стримують політичну владу, підкоряють її закону. Відбувається становлення представницької демократії – постійно діючих представницьких загальнонаціональних установ парламентського типу зі суворо позначеними повноваженнями затверджувати податки і приймати закони;
III (рубіж XIX-XX ст.ст.): розвиток постіндустріального суспільства з машинним виробництвом, фабричною організацією праці, загальнонаціональним ринком; відокремлення влади від власності; перехід управління громадськими справами практично до рук вчених-спеціалістів (менеджерів) із збереженням інститутів традиційної демократії та політичного плюралізму; розширення і поглиблення рівноправності людей.
Сформувалися три підходи до співвідношення громадянського суспільства і держави:
1) держава і громадянське суспільство – збіжні соціальні системи;
2) держава і громадянське суспільство – різні соціальні системи, первинною (провідною) є держава, що контролює громадянське суспільство;
3) держава і громадянське суспільство – різні соціальні системи, держава виконує службову (підпорядковану) роль щодо громадянського суспільства.
Ознаки (риси) громадянського суспільства – у його співвідношенні з державою:
1) не існує до держави і поза державою;
2) не включає державу, розвивається самостійно – без безпосереднього втручання держави;
3) складається із суб'єктів – вільних і рівноправних громадян і об'єднань, що добровільно сформувалися і знаходяться у відносинах конкуренції і солідарності;
4) має певний пріоритет перед державою, проте зацікавлено в добробуті держави і сприяє її розвитку;
5) справляє вплив на створення і функціонування державних органів у власних інтересах;
6) має право жадати від держави захисту життя, здоров'я, безпеки громадян, не допускаючи її втручання в їх приватні інтереси;
7) формує право, що формулюється державою в законах та інших нормативно-правових актах, гарантує і захищає її від порушень із боку будь-кого. Усі потреби громадянського суспільства реалізуються за допомогою волі держави, вираженої у формі правового акта;
8) розвивається і взаємодіє з державою в межах права, котре виступає як рівний і справедливий масштаб свободи і справедливості, а не як спосіб нав'язування державної волі.
Держава здатна сприяти розвитку суспільства або перешкоджати йому.
У функціонуванні громадянського суспільства роль цивілізованої держави має виражатися в тому, що вона:
- служить формою, що організує громадянське суспільство і створює умови для його розвитку;
- є відносно самостійною щодо громадянського суспільства і здійснює солідарні публічні інтереси усіх членів суспільства;
- встановлює „правила гри”, яких повинні дотримуватися громадяни та їх об'єднання, створює сприятливі умови для їх існування і розвитку;
- не втручається у приватну сферу сім'ї, побуту, культури (перший рівень громадянського суспільства): таке втручання може відбуватися лише з метою забезпечення особистої або громадської безпеки;
- надає необхідний захист громадянському суспільству, яке функціонує в межах її території, у тому, що належить до соціальної безпеки громадян;
- виступає знаряддям соціального компромісу громадянського суспільства, пом'якшує соціальні суперечності між різними соціальними групами;
- юридичне забезпечує можливості громадянина бути власником, створювати громадські об'єднання, комерційні корпорації, брати активну участь у політичному житті суспільства;
- має межі регулювання відносин у суспільстві, які визначаються конституцією держави, стандартами в галузі прав і свобод людини, закріпленими в міжнародних актах.
І громадянське суспільство, і держава функціонують для задоволення потреб та інтересів людини. Громадянським суспільством можна назвати таке суспільство, у якому головною діючою особою є громадянин як автономна особа:
- суб'єкт, який усвідомлює себе вільним членом суспільства; вільним економічно – який має право вибору форм і видів трудової діяльності, у тому числі підприємницької; вільним ідеологічно і політичне;
- суб'єкт, який наділений правами і свободами, у тому числі правом приватної власності („суб'єкт-власник”);
- суб'єкт, який усвідомлює відповідальність перед суспільством;
- суб'єкт, який захищений законом від прямого втручання і довільних обмежень з боку держави.
Громадянське суспільство грунтується на багатоманітності форм і видів власності. Кожна з них покликана: 1) забезпечити добробут усіх; 2) відкрити економічний простір для збільшення власності на основі більшої інтенсивності праці, здібностей, творчої ініціативи і підприємливості.
Співвідношення праці і різноманітних форм власності в громадянському суспільстві повинно бути таким, щоб праця дозволяла створити для кожного гідний суспільному прогресу стандарт життя. Переваження у державі так званого „середнього класу” – один із показників сформованого в ній громадянського суспільства.
Сучасна концепція громадянського суспільства виходить із того, що воно є передумовою соціальної правової держави. Діалектика взаємовідносин громадянського суспільства і держави є складною і суперечливою, оскільки між ними відбувається своєрідний поділ організаційно-управлінської праці. Громадянське суспільство як система, що сама розвивається, завжди відчуває тиск із боку державної влади. У свою чергу, держава не може розвиватися без вільного розвитку громадянського суспільства, яке контролює дії політичної влади. Слабкість громадянського суспільства штовхає державу до узурпації його прав, у результаті чого відбувається перерозподіл функцій держави і громадянського суспільства. У такому разі держава, крім власних функцій, привласнює ще й функції громадянського суспільства, змушує його виконувати виключно державні рішення. Держава і суспільство існують у вигляді суперечливої безупинної взаємодії і взаємовпливу, характер і спрямованість яких значною мірою залежать від рівня розвиненості громадянського суспільства і його інститутів.
Держава повинна орієнтуватися в першу чергу на інтереси громадянського суспільства. Конфронтація інтересів держави і громадянського суспільства є показником неефективності державного управління і самого механізму держави.