- •3. Державне управління охороною праці.
- •4. Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці(конспект)
- •13Ил і його види. Гдк пилу. Дія пилу на організм людини.
- •5. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.
- •6. Триступеневий контроль стану охорони праці на підприємстві.(конспекті)
- •7. Види інструктажів з охорони праці, їх короткий зміст, хто та коли проводить.(конспекті)
- •8. Розслідування, реєстрація та облік нещасних випадків на виробництві.
- •9. Методи аналізу виробничого травматизму. Показники частоти, важкості та непрацездатності.
- •10. Класифікація причин нещасних випадків на виробництві, їх коротка суть.
- •14. Аналіз та методи визначення запиленості та загазованості повітряного середовища.
- •15. Терморегуляція в організмі людини в залежності від метеорологічних умов.
- •18. Класифікація шкідливих речовин за ступенем і характером дії на організм людини.
- •20. Схеми механічних систем вентиляції (припливної і витяжної) та характеристика їх елементів.
- •21Види місцевої вентиляції, суть методів розрахунку необхідного повітрообміну.
- •22. Системи опалення та вимоги до них. Повітряно-теплова завіса.
- •23. Засоби індивідуального захисту людини при наявності в повітрі робочої зони шкідливих речовин. Типи та порядок їх використання.
- •24. Вимоги до виробничого освітлення, вплив на органи зору.
- •26. Класифікація та характеристика видів і систем штучного освітлення.
- •30Контроль та вимірювання освітленості у виробничих приміщеннях. Основні світлотехнічні величини
- •31Причини виникнення та фізичні характеристики вібрації. Нормування вібрації
- •33. Заходи та засоби захисту від вібрації в джерелі її виникнення та на шляху її розповсюдження.
- •35. Вимірювання вібрації та вібровимірювальна апаратура.
- •36. Джерела виникнення шуму на виробництві. Шкідлива дія шуму на організм людини.(rjycgtrn)
- •37. Класифікація шумів в залежності від походження, часу, частоти та спектра шуму.
- •38Рівень інтенсивності та рівень звукового тиску. Зв'язок цих рівнів.
- •39. Засоби індивідуального захисту від шуму, ульра- та інфразвуку, їх характеристика.
- •40. Вимірювання шуму на робочих місцях. Прилади для вимірювання шуму. Граничні межі.
- •41. Ультразвук та інфразвук, їх шкідлива дія на організм людини. Захисні заходи та засоби.(конспект)
- •45. Умови безпеки при організації роботи з радіоактивними речовинами.
- •48. Шкідлива дія емп на організм людини. Нормування емп.
- •49 Технічний та індивідуальний захист від емп. Вимірювання напруги та густини (інтенсивності) емп.
- •52. Вимоги до розміщення та експлуатації виробничих будівель та приміщень згідно санітарних норм.
- •53. Вимоги безпеки, які ставляться до конструкції та обладнання у відповідності з гост, днаоп, нпаоп.
- •54. Небезпечні зони обладнання. Огороджувальні, захисні, блокувальні, сигнальні та запобіжні пристрої, їх схеми.?
- •57. Безпечність експлуатації котельних, компресорних установок, трубопроводів і газопроводів.
- •57. Безпечність експлуатації котельних, компресорних установок, трубопроводів і газопроводів.
- •58. Безпека при експлуатації балонів.
- •59. Вимоги безпеки при вантажно-розвантажувальних роботах.
- •61. Дія електричного струму на організм людини та види можливих уражень. (конспект)
- •62. Перша допомога потерпілому від ураження електричним струмом. (конспект)
- •63. Класифікація приміщень за степеню електричної небезпеки. Допустима безпечна напруга, яка використовується в них.
- •64. Небезпека дотику до струмоведучих частин, в однофазних та трифазних мережах з глухозаземленою та ізольованою нейтраллю. (конспект)
- •65. Виникнення статичної електрики, її небезпечна дія та засоби локалізації.
- •66. Призначення та принцип дії захисного заземлення. Суть його розрахунку та схема.
- •67. Штучні та природні заземлювачі, їх характеристика. Крокова напруга.
- •70. Призначення та правила експлуатації індивідуальних засобів захисту з електробезпеки.
- •71. Процес горіння. Види горіння. Умова горіння.
- •72. Причини виникнення пожеж на виробництві, їх статистика.
- •73. Основні заходи щодо профілактики пожеж. Вогнестійкість.
- •74. Забезпечення промислових об'єктів протипожежною автоматикою та технікою. Дренчерні та спринклерні установки пожежегасіння.
- •75. Вогнегасні речовини та засоби пожежегасіння. Будова та ефективність дії вогнегасників.
- •76. Класифікація виробництв за пожежевибухонебезпекою. Класифікація будівельних матеріалів за їх здатністю до горіння.
63. Класифікація приміщень за степеню електричної небезпеки. Допустима безпечна напруга, яка використовується в них.
З метою забезпечення електробезпеки всі виробничі приміщення підрозділяють за ступенем небезпеки ураження людини електричним струмом на три класи: Приміщення без підвищеної небезпеки – це сухі приміщення з відносною вологістю не більше 75 % і температурою повітря в межах + 5…+ 250 С, з неструмопровідними підлогами (дерев'яними, пластмасовими), з повітряним середовищем без струмопровідного пилу. Приміщення з підвищеною небезпекою – це приміщення, що характеризуються наявністю однієї з таких ознак: · вогкість з постійною відносною вологістю повітря більше 75 %; · струмопровідний пил; · струмопровідні підлоги (земляні, металеві, залізобетонні, цегельні); · висока температура повітря (вище 35 0С); · можливість одночасного дотику людини до металевих конструкцій будинків, технологічних апаратів, механізмів і до металевих корпусів електроустаткування. Приміщення особливо небезпечні – це приміщення, в яких наявною є одна з наступних ознак:· відносна вологість повітря постійно близька до 100 %, внаслідок чого стіни, стеля таких приміщень покриті конденсатом вологи; · приміщення з постійною наявністю їдких газів чи пари відносно матеріалу ізоляції струмоведучих частин; · приміщення, для яких характерні дві чи більше ознак, що відносяться до класу приміщень з підвищеною небезпекою, наприклад, приміщення з струмопровідним пилом і сирою струмопровідною підлогою.
64. Небезпека дотику до струмоведучих частин, в однофазних та трифазних мережах з глухозаземленою та ізольованою нейтраллю. (конспект)
65. Виникнення статичної електрики, її небезпечна дія та засоби локалізації.
66. Призначення та принцип дії захисного заземлення. Суть його розрахунку та схема.
З ахисне заземлення − це навмисне електричне з'єднання з землею або її еквівалентом металевих неструмоведучих частин електроустановки, що можуть виявитися під напругою в аварійних ситуаціях (рис. 13.7). Метою захисного заземлення є усунення небезпеки ураження людини електричним струмом при появі напруги на корпусі або на інших неструмоведучих металевих частинах ЕУ, тобто при замиканні на корпус (наприклад, при пробої ізоляції).Дія захисного заземлення полягає у зменшенні до безпечної величини сили струму, що проходить через тіло людини при її дотику до корпусу ЕУ, що виявився під напругою. Це досягається зменшенням потенціалу корпусу заземленого устаткування. Захисне заземлення електроустановок застосовують у мережах напругою до 1000 В з ізольованою нейтраллю і в мережах напругою вище 1000 В з будь-яким режимом нейтралі. Захисний заземлюючий пристрій складається із сукупності заземлювача і провідників, що заземлюють. Заземлювач являє собою провідник або систему з'єднаних між собою металевих провідників, що знаходяться в безпосередньому контакті з землею. Провідник, що заземлює, – це металевий провідник, що з'єднує частини електричної установки, які заземлюються, з заземлювачем. Для заземлення електроустановок використовують природні й штучні заземлювачі. Природними заземлювачами можуть бути металеві конструкції будинків, трубопроводи й устаткування, що мають надійне з'єднання із землею. Трубопроводи пальних рідин, газів, а також трубопроводи, покриті ізоляцією, наприклад, для захисту від корозії, використовувати в якості заземлювачів забороняється. Як штучні заземлювачі, як правило, використовують металеві труби діаметром 35...50 мм, кутову сталь з шириною полиць не менше 40 мм, довжиною 2,5... 3,5 м, які з'єднують між собою на глибині не менше 0,5 м від поверхні землі металевими смугами перерізом не менше 48 мм2. У такий спосіб створюється єдина конструкція захисного заземлюючого пристрою. Алгоритм розрахунку параметрів захисного заземлюючого пристрою наведений на рис. 13.8. Провідники, що заземлюють, прокладають по конструкціях будинків відкрито, в легко доступних для огляду місцях. Такі провідники повинні мати відмітне фарбування: по зеленому фоні жовті смуги. До устаткування заземлюючі провідники приєднують зварюванням або болтами, а до заземлювача (під землею) – тільки зварюванням. За розташуванням заземлювачів відносно корпусів ЕУ, що заземлюються, захисні заземлення поділяються на виносні й контурні. У виносного захисного заземлення заземлювачі розташовують на деякому видаленні (не менше 20 м) від устаткування, що заземлюється. У контурного захисного заземлення заземлювачі розташовують у вигляді контуру по площі, на якій розташовані ЕУ, що заземлюються.