2. Туристичні ресурси Бережанського горбогір'я

Бережанщина входить до географічного району Опілля, яке є найвищою і найбільш розчленованою частиною Подільського плато. В основному територія району рівнинна, лише подекуди здіймаються високі пагорби, які поступово переходять у широкі долини. І тільки північніше Бережан, там, де проходить водорозділ річок Золота Липа і Нараївка, гребенистим пасмом виділяється Подільська гряда. Тут знаходиться найвища точка Подільського плато, яка сягає 448 м над рівнем моря. Найрозчленованішою частиною Опілля є його східний край на межиріччі Гнилої Липи та Золотої Липи, Золотої Липи та Стрини. Межиріччя видовжених кряжів з півночі на південь розчленовані численними річками та ярами. Глибина врізу досягає 150-200 м, абсолютні висоти перевищують 400 м. У північній частині пасма річкові долини, яри і балки досить розлогі, а в південній - круті, часто зі стіноподібними схилами, складеними твердими пісковиками, вапняками, сланцями.

Бережанські краєвиди своєю красою можуть суперничати з найкращими куточками природи Європи. З якого б горба ви не оглядали б місцевість, око не стомиться від одноманітності. А вони, ці горби, чи, як їх називають місцеві жителі, гори, досить високі: гора Сторожинська має 398 метрів, Звіринець 382, Яришків 308. В регіоні знаходиться ціла низка привабливих геологічних пам'яток природи, серед яких: карстові лійки на околиці с.Гутисько, Коржовське відслонення середнього девону, Курянський вапняковий останець, останець - "Чортів камінь".

Природні умови Бережанщини сприятливі для розвитку сільського та лісового господарства. Найбільш поширеними на території району є родючі черноземні та темно-сірі опідзолені ґрунти. У лісах Бережанщини нараховується близько 200 деревних та чагарникових порід. У них зустрічаються дикий кабан, олень, козуля, рідше дикий кіт. З птахів поширені тетерев, рябчик, снігур, кедрівка та інші. У річках багато риби (короп, карась, лин, окунь, щука), водиться водяний щур. Є на Бережанщині горностаї, ласки. З ендемічних видів тут поширені подільський кріт, плямистий ховрашок, чагарникова полівка. Клімат Бережанщини лагідний і досить вологий. Найхолодніші дні в січні, найтепліші в липні. Зима, яку часто супроводжують відлиги, триває з другої декади грудня до середини лютого. Влітку на Бережанщині практично не буває посух.

Лісистість горбогірних регіонів подекуди сягає 33%. Тут поширені букові, грабово-букові ліси. Трапляються дубові, дубово-грабові лісові формації. До схилів південних експозицій приурочені лучно-степові фітоценози, утворені формаціями осоки низької. Прикладом таких унікальних лучно-степових угруповань є рослинність Голицького ботаніко-ентомологічного заказника. На території Опілля зустрічаються : волошка тернопільська, конюшина гірська, кадило сарматське, осока низька, підмареник забутий та ін. Враховуючи високу залісненість території і наявність елітних букових та дубових лісів у районі Бережанського горбогір'я збереглась велика кількість цікавих ботанічних об'єктів: дуб Б. Хмельницького віком понад 500 років, дуб "Богатир" віком 400 років, Бережанська і Нараївська бучини, Мужилівська 140-річна діброва.

У глибину тисячоліть сягає неписана історія Бережанщини. На території сучасних Бережан тривалий час існувало давньоруське поселення. Зручні природні умови приваблювали сюди, на береги Золтої Липи, первісних людей. Селилися вони недалеко від річки, на високих, укритих лісом сухих берегах.

Багато хвилюючих сторінок історії Бережинщини пов'язані з періодом першої світової війни. На схилах тутешніх гір точилися криваві бої за участю відродженого українського війська Українських Січових Стрільців. Численні свідчення тих тривожних часів можна спостерігати і сьогодні.

Село Гутисько

Особлива, дещо містична атмосфера панує в цій місцині. Тут, в селі Гутисько сам Бог поєднав частинки в єдине ціле так ,що не виникає сумніву: людина не віддільна від природи.

Частина Бережанського горбогір'я з горою Голиця , розлогі букові ліси що ваблять своєю величчю та могутністю, незвичайні творіння природи карстові лійки та воронки. І все це тут, у Гутиську. Місцеві жителі цінують Природу, віддаючи їй належне. Село Гутисько є осередком лемківської культури (донедавна саме тут походив її фестиваль) Це чи не єдине село, де так добре збереглися залишки лемківських традицій. Вишиванки рукодільниць та різьба по дереву місцевих майстрів-умільців такі прекрасні, що виникає бажання придбати будь-яку річ.

Ліси Гутиська надзвичайно багаті ягодами та грибами. Опеньки, підберезники, печериці, лисички обирайте до смаку. А скільки тут суниць! Сезон полювання привабить в село мисливців

Село Куряни.

Село Куряни розкинуте серед лісів на березі річки Нараївки по обидві стороні шляху, що йде з Бережан на Рогатин, за 15 кілометрів від районного центру і за 4 кілометри від залізничної станції Підвисоке на лінії Тернопіль-Ходорів. У селі є ставок, над яким посеред лісу колись стояв панських фільварок. Поблизу села у лісі розташована мальовнича вапнякова скеля останець.