4.2 Нормативно-правова база обліку основних засобів

При організації обліку основних засобів керуються наступними законодавчими та нормативними документами:

а) Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07. 99 р. № 996-ХІV (с змінами і доповненнями);

б) Наказ Міністерства статистики України „Про затвердження типових форм первинного обліку” від 29.12.95 р. № 352 (із змінами та доповненнями);

в) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.02.2000 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. № 288/4509);

г) План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій № 291 від 30.11.99 р.;

д) Інструкція із застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій № 291 від 30.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 893/4186 від 21.12.99 р.);

ж) Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами та доповненнями)

з) Інструкція „Про порядок визначення розмірів збитків від розкрадань і нестачі, знищення (пошкодження) матеріальних цінностей”, затверджена Наказом Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.96 р.

Основним нормативним документом, який визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності є П(С)БО 7 «Основні засоби .

4.3 Основні засоби, їх класифікація та оцінка

Формування повної та достовірної інформації про діяльність підприємства і його майновий стан, необхідної для зовнішніх і внутрішніх користувачів, - це одне із головних завдань бухгалтерського обліку. Для вирішення цього завдання необхідно мати чітке уявлення про стан та вартість активів підприємства. Найбільшу питому вагу у структурі активів підприємства, як правило, мають основні засоби, тому їх вартість значною мірою впливає на показники діяльності підприємства.

Визнання основних засобів регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 7 „Основні засоби”.

Об'єкт основних засобів на підприємстві визнається активом, якщо виконуються наступні умови:

а) існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання;

б) вартість його може бути достовірно визначена і становить понад 1000 грн;

в) очікуваний термін його корисного використання більше року

Класифікація основних засобів здійснюється у двох напрямках:

а) для цілей бухгалтерського обліку;

б) для податкового обліку (з метою нарахування амортизації на основні засоби податковим методом).

Класифікація основних засобів в аналітичному обліку на підприємстві здійснюється згідно з вимогами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 7 „Основні засоби” та Інструкцією про використання Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291 [18, 19, 21].

Окрім того з 1 січня 2003 року згідно із Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами та доповненнями) у податковому обліку передбачено поділ основних засобів на чотири групи:

- група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, вартість капітального покращення землі;

- група 2 - автомобільний транспорт та вузли до нього, меблі, електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське обладнання, устаткування та приладдя до них;

- група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1,2 і 4;

- група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації.

Згідно з П(с)БО 7 “Основні засоби”, до основних засобів підприємства відносяться матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Наказом про обліку політику встановлюються основні методичні правила ведення бухгалтерського обліку основних засобів, тобто встановлюється гранична вартість одиниці об'єкту.

Для аналітичного обліку та забезпечення спостереження за використанням у місцях експлуатації основних засобів кожному об'єкту присвоюється інвентарний номер.

Використовують наступні види оцінок для об’єктів основних засобів:.

Первісна вартість — історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість — вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Залишкова вартість визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу. Залишкова вартість основних засобів, поряд із первісною, знаходить своє відображення у балансі підприємства.

Загальна схема структури бухгалтерського обліку об’єктів основних засобів представлена на рис 4.1