1.8 Склад і елементи фінансової звітності. Визнання елементів фінансової звітності

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Фінансова звітність — охоплює впорядковану систему взаємопов'язаних економічних показників, що відображають умови і результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємств, їх фінансовий стан за звітний період та сукупність способів і прийомів узагальнення даних поточного обліку.

Фінансову звітність зобов'язані складати підприємства, юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, а також представництва чужоземних суб'єктів господарської діяльності за єдиними формами, затвердженими Міністерством фінансів України.

Формування бухгалтерської і фінансової звітності підприємств має здійснюватися відповідно до принципових положень стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерська звітність має відповідати таким вимогам: гарантувати об'єктивність і достовірність звітних даних; забезпечувати своєчасність даних; відображати дані про всі господарські операції за звітний період та дані про результати інвентаризації майна і зобов'язань; забезпечувати єдність методики формування звітних показників, порівнюваність звітних даних тощо.

Фінансова звітність підприємства містить:

- Баланс (форма № 1);

- Звіт про фінансові результати (форма № 2):

- Звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

- Звіт про власний капітал (форма № 4);

- Примітки до фінансової звітності (форма № 5);

- Додаток до приміток до річної фінансової звітності „Інформація за сегментами”(форма № 6).

- Додаток до приміток до фінансової звітності „ Розрахунок податкових різниць за даними бухгалтерського обліку” (форма № 7).

Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) встановлена скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).

Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:

- існує імовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних з цією статтею;

- оцінка статті може бути достовірно визначена.

До фінансової звітності включаються показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відособлених підрозділів підприємства.

У рядках форм фінансової звітності, які не мають показників, ставиться прочерк.

Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Бухгалтерський баланс характеризує склад і обсяг активів, зобов'язань та власного капіталу підприємства на певну дату. Зміст і форму бухгалтерського балансу встановлено ПСБО 2 "Баланс".

Активи — ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Зобов'язання — заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Звіт про фінансові результати — звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

У звіті про фінансові результати міститься інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства (операційної, звичайної, надзвичайної) за звітний період. Загальні вимоги щодо розкриття статей звіту про фінансові результати визначено стандартом 3 "Звіт про фінансові результати".

Витрати — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Доходи — збільшення економічних вигод у вигляді надходження ак­тивів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Звіт про рух грошових коштів — звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді.

У звіті про рух грошових коштів подають дані про рух грошових коштів (їх надходження і вибуття) протягом звітного періоду внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. Зміст і форму звіту про рух грошових коштів визначено стандартом 4 "Звіт про рух грошових коштів".

Звіт про власний капітал — звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Звіт про власний капітал призначений для подання узагальненої за звітний рік інформації про зміни (збільшення, зменшення) статутного капіталу, пайового капіталу (у кооперативних організаціях), додаткового, резервного несплаченого капіталу, а також нерозподіленого прибутку. Форму і зміст звіту про власний капітал визначено стандартом 5 "Звіт про власний капітал".

Власний капітал — частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Примітки до фінансових звітів — сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

У примітках до фінансової звітності подають додаткову інформацію, розкриття якої дає більш повну й об'єктивну картину про фінансовий стан і результати діяльності підприємства відповідно до вимог положень (стандартів) бухгалтерського обліку (методи оцінювання запасів, нарахування амортизації тощо). Примітки до фінансової звітності подають за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України — типова форма фінансової звітності № 5 "Примітки до річної фінансової звітності".

Форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок заповнення встановлює Міністерство фінансів України за погодженням із Державним комітетом статистики України.

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції, зобов'язані складати і подавати консолідовану фінансову звітність. Консолідована фінансова звітність — це звітність, яка відображає фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці. Порядок складання консолідованої фінансової звітності регулює Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 20 «Консолідована фінансова звітність».

У фінансовій звітності повинна бути вказана валюта, в якій відображені елементи звітності, та одиниця її виміру.

Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинно розкривати причини цього та методи, що були використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу.

Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису:

- принципів оцінки статей звітності.

- петодів обліку щодо окремих статей звітності.

-пнформація, що підлягає розкриттю, наводиться безпосередньо у фінансових звітах або у примітках до них.

У примітках до фінансових звітів слід розкривати:

- облікову політику підприємства.

- інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою за відповідними положеннями (стандартами).

- інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, по­трібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Відкриті акціонерні товариства, підприємства – емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов’язані не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдженні у вигляді окремих друкованих видань. У разі ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс та у випадках, передбачених законами, публікує його протягом 45 днів.