ВСТУП

Земля є основним природним ресурсом, матеріальною умовою життя і діяльності людей, основою для розміщення і розвитку всіх галузей народного госпо­дарства, головним засобом виробництва в сільському і лісовому господарст­вах. Без організації раціонального використання й охорони землі, неможливий ефективний економічний розвиток. Одну з ключових ролей у цих процесах відіграє землеустрій, який дає змогу за допомогою системи різних заходів (правових, інженерно-технічних юридичних та ін.) заходів організувати екологічно й економічно доцільне використання земель, забезпечити ефективну організацію території.

Як свідчить досвід провідних країн, а також країн СНД показує, що саме землеустрій є механізмом для наведення порядку у використанні земель, а також повинен забезпечуватись перехід до земельного ладу з різними формами господарювання. Ш

Аналіз стану землевпорядного проектування на сьогодні, вказує на відсутність чіткої програми розвитку землеустрою на теперішньому етапі, так і на перспективу. Водночас практика показала, що всі перетворення землекористування мають ґрунтуватися на теоретико-методологічній і методичній основі землевпорядного проектування, що забезпечує реалізацію ринкових переваг системи сталого землекористування. . _;і§||

Землевпорядні дії здійснюють в установленому законом порядку, який передбачає підготовчі роботи, складання, розгляд і затвердження проекту, перенесення його в натуру, оформлення і видачу документів, авторський нагляд. Головне місце належить складанню проектів землеустрою.

Актуальність теми дослідження. Земельним кодексом України передбачено дії щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах повноважень, установлених Земельним кодексом України.

На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадянам і юридичним особам із земель комунальної власності відведенням їх у натурі (на місцевості) та оформленням відповідних правовстановлювальних документів. Дана курсова робота спрямована на дослідження умов відведення земельних ділянок, а також вивчення методики складання проектів відведення земельних ділянок, що й обумовлює актуальність теми даної роботи.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка

документів, необхідних для організації і виконання робіт, пов'язаних зі складанням проектів відведення земельних ділянок.

Розділ 1. Правові основи відведення земельних ділянок

1.1. Нормативно-правова база у землеустрої

Відведення земельної ділянки охоплює поняття надання, вилучення, викупу, зміни цільового призначення земель. Громадяни та юридичні особи як суб'єкти права згідно із Земельним кодексом України можуть набувати земельні ділянки у приватну власність або у постійне користування чи оренду (строкове користування). У постійне користування земельні ділянки можуть придбати юридичні, особи із земель державної і комунальної власності. У тимчасове користування громадяни і юридичні особи набувають земельні ділянки за договором оренди.

У приватну власність громадяни одержують земельні ділянки за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, а також внаслідок передачі їм земель державної і комунальної власності через приватизацію земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини і виділення в натурі (на місцевості) та передача у власність земельної ділянки у розмірі належної їм земельної частки (паю).

Юридичні особи, засновані громадянами або юридичними особами України, можуть набувати земельні ділянки у власність для здійснення підприємницької діяльності у разі: придбання за дого­вором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду; прийняття спадщини; виникнення інших підстав, передбачених законом. [4]

Земельним кодексом України врегульовано відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування

земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. У таких випадках підставою набуття права на землю є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах

повноважень, установлених Земельним кодексом України.

В окремих випадках виникає гостра потреба у наданні земельних ділянок для суспільних та інших потреб, наприклад для будівництва нових підприємств, створення та облаштування установ і організацій, розвитку й розширення населених пунктів, розміщення посольств і представництв іноземних держав тощо, навіть за відсутності вільних земельних ділянок для цих потреб у певній місцевості.

Земельний кодекс України передбачає право органів виконавчої влади і місцевого самоврядування надавати земельні ділянки за рахунок тих, що перебувають у власності або користуванні інших осіб, викуповуючи у землевласників або вилучаючи у землекористувачів за правилами і в порядку, визначеними статтями 149 - 151 Земельного кодексу України. [4]

При відведенні земель загальним положенням потрібно врегулювати питання, пов'язані із місцем розташування об'єкта, розміром земельної ділянки та умовами її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці та прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

Суб'єктом, який зобов'язаний погоджувати питання вилучення земельної ділянки, є юридична особа, якій буде надано у власність користування вилучену (викуплену) земельну ділянку.

Суб'єктами, з якими погоджується вилучення земельної ділянки, і є: власники землі і землекористувачі; сільські, селищні, міські ради; державні адміністрації; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; Кабінет Міністрів України; Верховна Рада України.

Відповідно до встановленої процедури погодження має відбуватися до початку проектування будь-яких робіт, які плануються на земельній ділянці, що вилучається (викуповується).

Право вибору земельної ділянки для розміщення об'єктів належить юридичним особам, зацікавленим у їх вилученні.

Земельним кодексом України визначаються органи державної влади та місцевого самоврядування, яким надано право погодження місць розташування об'єктів, розмірів передбачуваних для вилучення (викупу) земельних ділянок та умов їх відведення: сільські, селищні, міські ради, державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, а також Верховна Рада України. Погодження здійснюється відповідно до повноважень цих органів щодо вилучення таких ділянок. Тобто ці органи вправі погоджувати місця розташування об'єктів на тих земельних ділянках, які вони можуть вилучати відповідно до своїх повноважень, визначених статтями 149 і 150 Земельного кодексу України.

Передбачено також вирішення питань, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок. Першою стадією цієї процедури є звернення юридичної особи, зацікавленої у вилученні (викупі) земельної ділянки, з клопотанням про погодження місць розташування об'єктів до відповідної сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій. До клопотання додаються необхідні матеріали та розрахунки, зокрема: копія генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункт); копія плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення зазначенням земельної площі, яка вилучається; склад угідь земельної ділянки, що вилучається, умови її відведення.

Наступною стадією є розгляд клопотання відповідною сільською, селищною, міською радою або місцевою державною адміністрацією та надання дозволу на підготовку матеріалів погодження місця розташування об'єкта.

На третій стадії юридична особа погоджує з відповідними суб'єктами питання, пов'язані з вилученням (викупом) земельної ділянки. Погодження - це отримання згоди щодо:

а) найбільш доцільного місця розташування об'єкта з урахуванням його можливого впливу на стан здоров'я людей, екологічну безпеку, забруднення атмосферного повітря та інших об'єктів природи;

б) розмірів намічуваної для вилучення земельної ділянки, якщо вони не визначені безпосередньо у Земельному кодексі України (наприклад, для будівництва промислових, сільськогосподарських та інших об'єктів, добування корисних копалин);

в) умов вилучення (викупу) земельної ділянки (наприклад, відшкодування збитків, розміри таких збитків, відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва).

Матеріали зі згодою зазначених органів на вилучення (викуп) земельних ділянок повертаються до сільської, селищної або міської ради, місцевої державної адміністрації. На цьому етапі вирішення питань, пов'язаних із вилученням (викупом) земельної ділянки, переходить до наступної (четвертої) стадії.

На цій стадії органи державної влади або органи місцевого самоврядування, які отримали узгоджені матеріали, повинні:

а) погодити місце розташування того об'єкта, під який має право самостійно вилучати земельну ділянку;

б) підготувати та направити свій висновок до інших державних органів якщо вилучення земельної ділянки під розташування об'єкта виходить за межі їх компетенції. У першому випадку завершується процедура погодження питань, пов'язаних із вилученням (викупом) земельної ділянки, а в другому - вона переходить до наступної стадії.

Районна державна адміністрація на відповідній стадії у місячний термін розглядає отримані нею матеріали і після розгляду:

а) погоджує місце розташування об'єкта, під який має право вилучати земельну ділянку;

б) готує свій висновок та надсилає його до Ради міністрів Автономної Республіки Крим або обласної державної адміністрації. В другому випадку процедура погодження питань, пов'язаних із вилученням (викупом) земельної ділянки, продовжується.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація на відповідній стадії розглядають отримані ними матеріали. Процесуальний термін такого розгляду в коментованій статті щодо зазначених органів не передбачений, але вважається, що він має бути таким самим, як і для розгляду попередніми органами - один місяць. Після розгляду отриманих матеріалів:

а) погоджують місце розташування об'єкта, під який мають право вилучати земельні ділянки;

б) готують свій висновок та надсилають його до центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Державний комітет земельних ресурсів України розглядає отримані матеріали в місячний термін і подає свої пропозиції до Кабінету Міністрів України, який ухвалює відповідне рішення або подає свої пропозиції до Верховної Ради України, якщо з відповідних питань потрібна її згода.

У випадках, коли вилучаються особливо цінні землі із земель комунальної власності, погодження Верховною Радою України питань, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок, є обов'язковим.

Якщо власник землі або землекористувач, сільська, селищна чи міська рада, органи державної влади не погоджують питання, пов'язані з відведенням земельної ділянки, справа вирішується у судовому порядку відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України. Якщо судові органи задовольняють позов, який стосується оскарження відмови щодо погодження місця розташування об'єкта, їх рішення є підставою для проекту відведення земельної ділянки.