4.2 Визначення прибутку підприємства

Прибуток від продажу товарної продукції (операційний прибуток) можна визначати різними методами, але найбільш поширеним є метод прямого рахунку [1].

Послідовність визначення прибутку від операційної діяльності наведено на рис. 4.1.

Рисунок 4.1 – Послідовність визначення прибутку від операційної діяльності

4.2.1 Валовий прибуток підприємства

Валовий прибуток – різниця між чистим доходом від реалізації продукції і виробничою собівартістю реалізованої продукції.

Валовий прибуток від продажу товарної продукції обраховують за такою схемою ( ):

(4.1)

(4.2)

де Чдт – чистий дохід від продажу продукції (робіт, послуг) за цінами без податку на додану вартість;

ЧДтп – чистий дохід на товарну продукцію, призначену до відпуску у відповідному періоді;

ЧДв, ЧДвх – чистий дохід, відповідно на непродані залишки готової продукції на початок і кінець періоду;

СВт – виробнича собівартість проданої товарної продукції;

СВтп – виробнича собівартість товарної продукції;

СВв, СВвх – виробнича собівартість непроданої товарної продукції на початок і кінець року;

Нпзв – нерозподілені постійні загальновиробничі витрати;

Нвв – наднормативні виробничі витрати;

Втп – валовий прибуток від продажу товарної продукції.

Розрахунок валового прибутку передбачає визначення чистого доходу від продажу продукції і виробничої собівартості проданої продукції.

Виробнича собівартість проданої продукції – це обсяг реалізації товарної продукції за виробничою собівартістю, скоригований на обсяг нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і суму наднормативних виробничих витрат.

Така конструкція виробничої собівартості проданої продукції вимагає певних пояснень. У першу чергу це стосується пояснення економічної суті витрат і складових елементів собівартості проданої продукції.

Відповідно до стандартів бухгалтерського обліку – інформаційного забезпечення фінансових розрахунків – витратами визнаються витрати певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у витратах того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, витратами не визнаються: платежі за угодами комісії; попередня оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; недостовірне оцінені витрати; витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу.

До виробничої собівартості продукції необхідно відносити:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

загальновиробничі витрати.

Прямі матеріальні витрати:

вартість сировини та основних матеріалів;

купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;

допоміжні матеріали тощо.

Прямі витрати на оплату праці:

заробітна плата – основна і додаткова;

інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції (які можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат).

Інші прямі витрати. Всі інші виробничі витрати, які можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат, – відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.

Загальновиробничі витрати:

витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування, оплата службових відряджень персоналу цехів тощо);

амортизація основних фондів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних фондів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці і відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції; витрати матеріалів, комплектуючих виробів, оплата послуг сторонніх організацій);

витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень;

витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами);

витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього середовища;

податки, збори та обов'язкові платежі, що входять до виробничої собівартості продукції;

інші витрати (оплата простоїв, втрати від браку тощо).

За оцінкою виробничої собівартості здійснюється облік готової продукції на складі та проводиться її списання в реалізацію.

При списанні продукції в реалізацію виробнича собівартість виготовленої продукції коригується на залишки нереалізованих виробів на початок і кінець відповідного періоду. Тобто встановлюється обсяг проданої продукції за виробничою собівартістю.

Витрати загальногосподарського характеру (адміністративні витрати, витрати на збут й інші операційні витрати) списуються прямо на результати діяльності.

1. Адміністративні витрати:

загальні корпоративні витрати (проведення зборів акціонерів, представницькі витрати тощо);

витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством;

амортизація основних фондів і нематеріальних активів загальногосподарського призначення;

витрати на утримання основних фондів (операційна оренда, ремонт, страхування майна, опалення, освітлення, охорона тощо);

витрати на зв'язок, плата за розрахунково-касове обслуговування;

витрати на врегулювання суперечок у судових органах тощо;

податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім тих, що входять до собівартості продукції).

2. Витрати на збут містять:

витрати пакувальних матеріалів, витрати на ремонт тари;

оплата праці та комісійні винагороди працівникам підрозділів що забезпечують збут;

витрати на рекламу та дослідження ринку;

витрати на передпродажну підготовку;

витрати на відрядження працівників підрозділів, що забезпечують збут;

витрати на утримання основних фондів, пов'язаних зі збутом продукції (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, охорона);

витрати на транспортування, перевалку і страхування продукції транспортно-експедиційні послуги тощо;

витрати на гарантійний ремонт та інші витрати.

3. Інші витрати операційної діяльності: витрати на дослідження розробки; собівартість реалізованої іноземної валюти; собівартість реалізованих виробничих запасів; втрати від знецінення запасів, нестачі, визнані штрафи тощо.

Нерозподілені загальновиробничі витрати.

Загальновиробничі витрати поділяються на змінні й постійні:

– змінні: витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються пропорційно до зміни обсягу діяльності (витрати на придбання сировини, матеріалів комплектуючих виробів; електроенергію і паливо; технологічні; відрядна заробітна плата робочих та інші прямі витрати). Змінні витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, зарплати, обсягу діяльності), виходячи з фактичної потужності звітного періоду;

– постійні витрати: витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності (амортизаційні відрахування, орендна плата, погодинна заробітна плата та інші постійні витрати).

Загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, зарплати, обсягу діяльності, прямих витрат) при нормальній потужності.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати вводять до складу собівартості проданої продукції у періоді їх виникнення.

Наднормативні виробничі витрати. Такі витрати виникають за фактом при наявності відхилень від встановлених норм списання матеріальних цінностей у виробництво.