Зовнішня торгівля

Завдяки вигідному географічному положенню Нідерланди стали однією з найбільших торгових країн світу. У сучасних умовах її розвитку сприяє густа мережа автомобільних і залізниць, внутрішніх водних шляхів і величезних портів. Зовнішня торгівля сьогодні лежить у основі економіки країни. Частка надходжень від експорту (51,5%) тут значно вище, ніж у Франції або США. Роттердам став найбільшим світовим портом. Щорічно в Роттердамі обробляється 90% всіх вантажів, що поступають в Нідерланди морським шляхом. Завдяки налагодженій системі вантажоперевезень по ріках, каналах, трубопроводах і автомобільних дорогах, залізницях Нідерланди перетворилися в головний центр морських сполучень для інших європейських країн. Подібний реекспорт звичайно направлений в Німеччину, а також у Францію і Швейцарію. Нідерланди забезпечують також вихід до моря для деяких видів продукції важкої індустрії Німеччини. Основну частину вантажообігу Роттердама складає сировина, особливо неочищена нафта, руди і хімічні продукти.

Промисловість

Промисловий сектор економіки Нідерландів, подібно іншим галузям, має комерційну орієнтацію і певну спеціалізацію. Структура промисловості країни істотно відрізняється від сусідньої Бельгії, де виділяється важка індустрія. Металургійна продукція, за винятком сталі і алюмінію, вельми незначна. Розвиток важкої промисловості Нідерландів гальмувався через обмеженість мінерально-сировинної бази. Тільки після закінчення Незважаючи на малі розміри, Нідерланди за сприяння британського капіталу створили ряд найбільших торгових і промислових світових компаній, наприклад, «Філіпс», «Юнільовер» і «Роял датч шелл». Машинобудування, електротехнічна промисловість і транспортне машинобудування мають переважно експортну орієнтацію. У цих галузях зайнято бл. 20% промислових робітників країни. Найбільше значення мають суднобудування і ремонт суден, сконцентроване в Роттердамі і Амстердамі. Суднобудівельні заводи випускають стаціонарні мотори, суднові двигуни, насоси, крани і інше портове обладнання. Підприємства машинобудування виробляють також металоконструкції і обладнання для виготовлення молока, маргарину і масла. Нідерландська радіоелектронна і електротехнічна промисловість представлена найбільшим в світі концерном «Філіпс», що має центральний офіс в Ейндховені. У західній Голландії виробляють пластмаси, мінеральні добрива, мило і ліки, а також синтетичне волокно і гуму. Текстильна промисловість спеціалізується на випуску бавовняних, а також шерстяних і віскозних тканин. Нідерланди - провідний експортер віскози. Споживчі товари, особливо продукти харчування і напої, складають бл. 1/4 експорту країни. Нідерланди - найбільший в світі виробник маргарину. Виробляються також такі продукти, як сухе і згущене молоко, пиво, шоколад, мука, печиво і рослинне масло. Разом з тим, промисловість Нідерландів працює в основному на привізній сировині. Навіть будинки і греблі споруджуються з імпортного каменя.

Сільське господарство

Сільське господарство в Нідерландах через несприятливі природні умови має дуже вибірковий і високоспеціалізований характер. Перевага віддається племінному тваринництву, виробництву молочних продуктів і вирощуванню овочевих і садових культур на експорт.

…………

Західна Африка

До цього регіону належать 16 країн. Вони дуже відрізняються за площею та чисельністю населення, але об'єднуються в один регіон переважно на основі географічних та історичних чинників. Найпотужнішою державою цієї частини материка, її регіональним лідером, є Нігерія.

Основу економіки становить сільське господарство. Видобувні галузі посідають значне місце лише у господарстві Нігерії та Гвінеї. Обробна промисловість найбільше розвинута в Нігерії та Кот-д'ївуарі. Повсюдно зростання ВВП на душу населення відстає від темпів приросту населення.

У всіх країнах висока частка державного сектору, куди належить більшість промислових підприємств та об'єктів інфраструктури. У Гані держава монополізувала зовнішню торгівлю, банківську й страхову справу, виробництво електроенергії, залізничний транспорт, портове господарство та ін. У Гвінеї-Бісау націоналізовані земля, надра, ліси, транспорт, зв'язок; у Нігерії — банківська система, на4зтовий сектор, деякі галузі важкої індустрії. В Сьєрра-Леоне держава володіє транспортом, виробництвом електроенергії, плантаціями рису, кави, какао, цукрової тростини, каучуку; в Сенегалі держава за рахунок зовнішніх позик утримує переважно галузі інфраструктури. В Нігері у власності держави — мінеральні ресурси, шосейні дороги, аеродроми, ГЕС, вона повністю контролює виробництво й розподіл електроенергії, водопостачання у містах, діяльність провідних фінансових установ, міський транспорт. У Гамбії державними є підприємства обробної промисловості, електростанції, плантації бавовнику, олійної пальми, транспорт, держава здійснює закупівлю та експорт продукції сільського господарства та ін.

Відчутною є залежність країн регіону від зовнішньоекономічної діяльності. Основними джерелами фінансування є кредити, які надають Франція, ФРН, Бельгія, США та Канада.

Сільське господарство

 В економіці більшості країн переважає сільське господарство, яке є основним джерелом існування переважної частини населення регіону. Провідна роль у його структурі (крім посушливих північних районів) належить землеробству. В усіх країнах переважає споживче і дрібнотоварне рослинництво з низьким рівнем агротехніки, головним знаряддям якої є мотика.

Сільськогосподарську техніку й мінеральні добрива застосовують у великих приватних господарствах та на плантаціях агропромислових комплексів. Дрібні господарства землю обробляють без внесення добрив, у деяких з них універсальним добривом є зола, що утворюється при розчищенні вогневим способом лісів під поля. Але вона ефективна лише на короткий час. Заміна мотикового землеробства плуговим зумовлена використанням тяглової худоби. Зрошується менше 15 % оброблюваних площ.

Усі сільськогосподарські культури в регіоні поділяються на традиційні продовольчі, які майже повністю споживаються у господарствах селян (просо, сорго, рис, кукурудза, пшениця, ямс, батат тощо), й товарні — Призначені для експорту (арахіс, бавовник, кенаф, цукрова тростина, тютюн, банани, какао, кава тощо).

Рослинництво. Серед споживчих культур вирощують рис (80 % на поливних землях у долинах рік і на узбережжях, до 20 % — на суходільних площах). Середня його врожайність невисока (17 ц/га), у сухих районах — майже 5 ц/га, а валовий збір становить приблизно 450 тис. т на рік. З інших зернових культур вирощують кукурудзу, сорго, просо, пшеницю.

Невибаглива й дуже трудомістка, але цінна олійна культура арахіс є головним джерелом рослинних жирів у харчуванні місцевого населення. Основні його виробники — Гамбія, Сенегал, Нігер та Гвінея-Бісау.

З технічних культур вирощують бавовник, олійне дерево каріте, кунжут, гевею тощо. Бавовник здавна культивували для кустарного прядіння й ткацтва. Вирощують переважно низькосортну бавовну (Бенін, Того). Регіон дає до 80 % натурального каучуку, що виробляється в Африці. Великі плантації гевеї зосереджені в Ліберії, Нігерії й Кот-д'Івуарі. Нігерія, Гана і Кот-д'Івуар збирають високі врожаї какао-бобів (2/3 світової і 3/4 африканської продукції), Нігерія виробляє пальмову олію й горіхи. Головними виробниками й експортерами кави є Кот-д'Івуар, Того й Сьєрра-Леоне.

Вирощування овочів і фруктів (помідори, картопля, квасоля, перець, горох, цибуля, дині) зосереджене у приміських зонах. Великі площі займають борошнисті банани — плантени (використовуються для приготування каші), ананаси, лимони, апельсини, манго, папая, авокадо, гуаява, кокосові пальми, грейпфрути. Поширені корене- і бульбоплоди: ямс, таро, маніок.

Деякі країни є світовими лідерами у виробництві окремих видів сільськогосподарської продукції: Гана, Нігерія й Кот-д'Івуар — за обсягами збору какао-бобів, Сенегал, Гамбія й Нігер — вирощуванням арахісу, Бенін — олійної пальми. За виробництвом пальмової олії та ядер пальмових горіхів випереджає всіх Нігерія.

Тваринництво. Північні території сухих саван зони Сахеля використовують для напівкочового і кочового тваринництва (корови-зебу, вівці, кози). Розвиваючись на екстенсивній основі, воно є малопродуктивним. Велику рогату худобу розводять у Малі, Буркіна-Фасо і Нігері. У країнах, розташованих ближче до півдня, розвиток скотарства ускладнює шкідлива муха цеце, яка переносить збудника нагани (важкої хвороби рогатої худоби). Під час посух у пустельних країнах (Малі, Нігер) гине від 40 до 80 % голів худоби.

Рибальство. Є основним промислом мешканців прибережних районів. Великі запаси риби, крім вод Атлантичного океану, — в естуаріях багатоводних рік. Об'єктом лову є промислова риба (тунцеві), а також лангусти, креветки та ін. Промислове морське рибальство розвинуте у Сенегалі, Нігерії, Кот-д'Івуарі,

Незважаючи на широкий асортимент вирощуваних культур, багато країн регіону не задовольняють власних потреб у продовольстві. Це є наслідком міграції населення в міста, ігнорування необхідності кардинальних аграрних реформ, зберігання архаїчних форм аграрних відносин, застаріла агротехніка тощо. Все це призвело до зростання імпорту продовольчих культур, особливо рису і пшениці.

 Промисловість

 У промисловості домінуюють гірничодобувні галузі. Лише наприкінці 50-х років XX ст. почали розвиватися окремі галузі обробної промисловості, пов'язані з переробкою сільськогосподарської сировини.

Видобувні галузі. Вони є провідними у структурі промисловості. Нафтодобування зосереджене в Нігерії в дельті р. Нігер і на шельфі Гвінейської затоки, де видобувають щорічно 102 млн т нафти і майже весь природний газ у регіоні (17 млрд м³). Нафто- і газопромисли є в Кот-д'ївуарі. Видобуток бокситів у Гвінеї досягає 17 млн т (2-ге місце у світі), за видобуванням залізної руди виділяється Ліберія. У Гані розробляють поклади марганцевої руди, у Нігері — уранової, у Того і Сенегалі — фосфоритів, у Гані, Гвінеї — алмазів.

Енергетика. Основну частину електроенергії виробляють теплові електростанції. В останні десятиріччя побудовано ГЕС на ріках у Гані, Кот-д'Івуарі, Нігерії. На островах Кабо-Верде впроваджуються установки, які використовують енергію вітру й сонця. У багатьох найбідніших країнах енергетичні потреби задовольняються за рахунок деревини й іншої біомаси. Нафтопереробні заводи побудовано в Дакарі, Абіджані, Порт-Харкорті, Варрі тощо.

Металургія. Останніми роками почалося освоєння багатих гідроенергоресурсів регіону, з урахуванням яких побудовані підприємства кольорової металургії в Гані та Нігерії. В Нігерії також працюють 2 найбільших у регіоні заводи чорної металургії, у Кот-д'Івуарі — підприємство з виробництва оцинкованого стального листа із напівфабрикатів. У Гвінеї функціонує найбільший у регіоні глиноземний завод.

Машинобудування. Невеликі машинобудівні підприємства із складання велосипедів і мотоциклів є в Беніні та Буркіна-Фасо, складання французьких автомобілів налагоджено у Гвінеї-Бісау, новітнім виробництвом є виготовлення акумуляторів і електрокабелів у Кот-д'Івуарі. Дрібний сільськогосподарський інвентар виробляють у Нігері, Малі, Нігерії, Сенегалі, Сьєра-Леоне тощо. Судноремонтні майстерні функціонують у Гвінеї-Бісау, Кабо-Верде, Ліберії, Нігерії тощо.

Хімічна промисловість. У деяких країнах регіону (Кот-д’Івуар, Малі, Сьєрра-Леоне, Нігер) розвивається хімічна промисловість (виробництво добрив, бітуму, фарб, лаків). Шинні комбінати створено в Нігерії, а в Сенегалі практикують випаровування солей із морської води.

деревообробна й меблева промисловість. Деревообробна промисловість належить до найрозвинутіших галузей. Її продукція — пиляний ліс, фанера, деревостружкові плити тощо. У багатих на цінні породи лісах (переважно червоне дерево) заготовляють понад 13 млн м³ деревини. На півдні регіону розташовані плантації тику, анакардіуму, філао, кокосової пальми, махаоні тощо, з яких виробляють різноманітну продукцію. Існують численні підприємства з виробництва деревного вугілля. Значними постачальниками на світовий ринок лісу й лісоматеріалів цінних тропічних порід (кай, сапеле, іроко, опепе, агба) є Кот-д’Івуар, Нігерія, Того та ін.

Меблева промисловість створена в Ліберії, Нігерії, Сьєрра-Леоне; Гвінея-Бісау експортує паркет із цінних порід деревини. Нігерія має один із найкрупніших у Тропічній Африці лісопильно-фанерний комбінат. Останніми десятиріччями внаслідок безсистемного вирубування лісів, підсічно-вогневої системи землеробства багато цінних порід дерев та окремі види лісів опинилися під загрозою знищення.

Текстильна промисловість. Найбільші центри її сформувалися в Кот-д’Івуарі, Сенегалі, Нігерії та деяких інших країнах. Бавовняні фабрики функціонують у Беніні, Кот-д’Івуарі, Малі, Нігері, Нігерії, Того, взуттєві — в Буркіна-Фасо, Гамбії, Гані, Кабо-Верде тощо.

Харчова промисловість. Її представляють борошномельні та хлібопекарські заводи, підприємства з переробки кави, какао-бобів, заводи з виробництва овочевих і рибних консервів, фруктових соків, спиртових й безалкогольних виробів, а також пивоварні. Рисоочисні підприємства розташовані у Буркіна-Фасо, Малі, Нігері, Сьєрра-Леоне. В Гамбії, Гвінеї-Бісау, Нігері, Кот-д’Івуарі налагоджено очищення арахісу та виробництво арахісової олії й арахісового борошна. Тютюнова промисловість створена в Гвінеї, Кот-д'ївуарі, Ліберії й Нігерії.

Ремісниче виробництво. Є важливою складовою продуктивних сил регіону. Найцінніша його продукція — ювелірні вироби із золота й срібла, маски й скульптури з чорного та червоного дерев, слонової кістки, а також взуття, кошики, пояси із шкіри рептилій. Кустарне виробництво задовольняє потреби населення у гончарних, плетених і шкіряних виробах та взутті, нескладному сільськогосподарському інвентарі (мотики), просяному й кукурудзяному пиві тощо.

Незважаючи на створення в деяких країнах регіону великих підприємств, промисловий потенціал ще залишається низьким, а його продукція не користується попитом на світових ринках і використовується лише в межах національних господарств.

………..

ПАРГеографічне положення: країна розташована на півдні Африки. Межує з Мозамбіком, Свазілендом, Ботсваною, Намібією, Лесото і Зімбабве.

Адміністративний поділ - 9 провінцій (province): Східний Кейп, Вільна держава, Гаутенг, КваЗулу-Наталь, Мпумаланга, Північно-західна провінція, Північний Кейп, Північна провінція, Західний Кейп.

Валовий національний продукт ПАР становить 28% ВНП усього африканського континенту, перевищує ВНП Нігерії, Кенії та Єгипту разом взятих. Південна Африка є також африканським лідером у плані розвитку сучасної інфраструктури і фінансової системи та інструментів їх використання. Сучасні фінансово-промислові сектори країни вдало спираються на потужні високорозвинені системи зв'язку, розгалужені мережі доріг і залізниць, повітряного транспорту та електропостачання. Фінансовим і промисловим центром країни є провінція Готенг, яка виробляє до 37% ВНП країни. Проте у порівнянні з найвищими світовими показниками економіка ПАР виглядає досить скромно. Її ВНП складає лише 0,5% глобального ВНП. Крім того, вона надто чутлива до коливань світових ринків і міжнародної бізнес-кон'юнктури.

Енергетика, зв'язок, громадський транспорт, практично вся південноафриканська інфраструктура, переживає зараз етап революційних перетворень для успішного входження в ХХІ століття. Колишні державні монополії перетворилися на рентабельні громадські підприємства, деякі чекають приватизації і виходу на міжнародні ринки.

Провідні галузі промисловості: фінанси - 20,3%, обробна промисловість - 18,7%, торгівля - 13,1 %, туризм - 10%, гірничодобувна - 6,5%, сільське господарство - 3,2%.

Основною галуззю промисловості традиційно була гірничодобувна, але наприкінці 60-х років на провідне місце вийшла обробна промисловість. Розвивається видобуток золота, алмазів, платини, марганцю, хромової, залізної і мідної руд, кам'яного вугілля, азбесту, уранового концентрату. Високо розвинуте машинобудування, металургія. Швидко розвиваються хімічна і легка промисловість. Налагоджено виробництво рідкого палива з вугілля. Великі кошти держава вкладає у розвиток військової промисловості і в суднобудування. Здійснюється програма розвитку атомної промисловості і створення ядерної зброї.

Майже вся товарна продукція сільського господарства виробляється у фермерських господарствах осіб європейського походження, які використовують найману працю африканців.

Найважливіші культури - кукурудза, пшениця, сорго, ячмінь. Вирощуються: цукрова тростина, чай, бавовна, арахіс, соняшник, тютюн, фрукти, виноград, цитрусові. Основна частина земельних угідь використовується для пасовищного тваринництва.

Експорт: золото, сировина мінерального походження, включаючи вугілля, чорні метали і вироби з них, платина, продовольство, а також алмази, електроенергія, машини та обладнання

Імпорт: машини, устаткування і транспорті засоби, хімічні продукти, мінеральне паливо, чорні метали.

Основні торговельні партнери - Німеччина, США, Великобританія та Японія.

Сільське господарство

За світовими стандартамит продуктивність землеробства ПАР невисока. Частково це пояснюється примітивними методами обробітку земель. Іншими чинниками є ерозія грунтів та недостатня кількість опадів. У країні обробляється лише 12-15% земель, 10% з яких відрізняються високою родючістю, однак навіть родючі землі потерпаюять від раптових паводків і змивання родючого шару. Ерозія грунтів досягла найбільших масштабів в колишніх бантустанах. У сільськогосподарських районах нерідкі засухи, які є основною причиною нестійких врожаїв в окремі роки.

Найбільша частка в загальній вартості сільськогосподарської продукції доводиться на кукурудзу - основу раціону чорного населення. Важливе місце займає пшениця, що вирощується переважно в Західно-Капській провінції. У менших кількостях вирощується овес, жито, ячмінь, кафрське і звичайне сорго.

У загальній вартості сільськогосподарської продукції друге місце після кукурудзи займають фрукти. Велика їх частина йде на експорт. У прибережних районах провінції Квазулу-Натал обробляється цукрова тростина.

В ПАР розвинене м'ясне і молочне виробництво. Баранина, свинина і м'ясо домашньої птиці забезпечують внутрішнє споживання.

Гірничодобувна промисловість

Сильні позиції ПАР на світовому ринку визначаються передусім багатством її надр. У 1996 році продаж алмазів приніс країні 10% загальної суми експортних надходжень. Незважаючи на просочування в 1990-ті роки на світовий ринок алмазів з Росії й Анголи, південноафриканська компанія "Де Бірс", як і раніше, грає головну роль в питаннях контролю світових цін і виробництві алмазів.

ПАР - один з провідних експортерів кам'яного вугілля в країни Європи й Азії.

Промисловість

Промисловість ПАР має багатогалузеву структуру. Провідні галузі - чорна металургія, автомобілебудування, швейне виробництво, пивоваріння і виноробство, а також різноманітна харчова промисловість. Лише незначна частина продукції південноафриканських підприємств реалізується за межами Півдня Африки. ПАР займає провідні місця серед експортерів різних видів озброєння. Продукція обробної промисловості складає найбільшу частку ВВП,

У 1996 році уряд ПАР розпочав приватизацію багатьох державних підприємств.

Транспорт і зв'язок

Оскільки в ПАР немає судноплавних річок, внутрішнє транспортне сполучення здійснюється за допомогою автомобільних шляхів, залізниць а також літаками транспортної авіації.

Головний промисловий центр країни Йоганнесбург розташований за 1290 км від Кейптауна і приблизно за 480 км від Річардс-Бея і Дурбана, основних портів країни. Таким чином, транспортування вантажів до морських портів здійснюється залізницею або автотранспортом.

Інші важливі морські порти країни - Іст-Лондон, Мосселбай, Порт-Елізабет і Салданья.

Провідна авіакомпанія "Саут Афрікен еруейз" забезпечує авіаперевезення всередині країни і за рубежем. Міжнародні аеропорти розташовані поблизу Йоганнесбургу, в Кейптауні та Дурбані.