США

Експорт - основу експорту США становлять устаткування, літаки, автомобілі, продукція сільського господарства, військова техніка, хімікати. Частка США у світовому експорті продукції наукоємних галузей становить близько 20%, у світовому експорті зерна - близько 50% на рік.

Імпорт - імпортується величезна кількість електронних компонентів, побутової електроніки і комп'ютерів.

США - високорозвинута індустріальна країна. Для її господарства характер­ний комплексний розвиток усіх сучасних виробництв, їх величезні розміри, новітні техніка, технологія і організація праці, високий освітній рівень населен­ня. Майже 2/3 зайнятих працюють у нематеріальній сфері (послуги, торгівля і хар­чування, фінанси, управління), 0,6 % - у добувній, 19 % - в обробній промисло­вості, 6 % - у будівництві, б % - на транспорті, у зв'язку і в комунальному госпо­дарстві, 2,7 % - у сільському господарстві, лісорозробках і рибальстві. Такий роз­поділ трудових ресурсів є прогресивним і відповідає сучасним вимогам.

Ринкова економіка США поєднує державну, велику корпоративну і дрібну при­ватну власність. Державна власність включає інфраструктурні об'єкти (транспортні, комунікаційні, енергетичні, екологічні, освітні, наукові), військове майно, їй нале­жить 300 млн гектарів земель (майже 1/3 площі країни) Дрібна приватна власність особливо поширена в торгівлі, громадському харчуванні і обслуговуванні. Виникнення і розміщення дрібних під­приємств здебільшого стихійні. Великі і корпоративні підприємства розміщуються на науковій основі.

Важливою частиною господарства стали наукові дослідження, їх здійснюють урядові установи, лабораторії корпорацій та уні­верситети. Характерною рисою США є наявність величезного військово-промислово­го комплексу. Військові замовлення уряду мають істотне значення для цілих галу­зей та територій.

Внутрішній ринок завжди був головним для господарства США. Він найбільш місткий у світі як для споживчих товарів, так і для продукції виробничого призна­чення. Водночас США широко користуються всіма вигодами міжнародного поділу праці, і їх частка у світових економічних відносинах є найбільшою. Країна експор­тує виробниче обладнання і машини, літаки і аерокосмічну техніку, зброю, вугілля, пшеницю, кормове зерно, сою, бавовну, тютюн. Як експортер наукоємних товарів, патентів та інформації США - поза конкуренцією. Держава імпортує нафту і нафто­продукти, автомобілі, побутові техніку і вироби, газетний папір, продукти тропічно­го землеробства. Широкий імпорт трудомістких виробів, особливо споживчого при­значення, виправданий високою вартістю американської робочої сили. Так. амери­канські заводи випускають 11-12 млн автомобілів на рік. Ще 5-6 млн автомобілів країна імпортує. Головними торговельними партнерами США є індустріально розви­нуті країни Європи, Канада і Японія. Регіонами прямих приватних інвестицій є Ка­нада і Латинська Америка.

Добувна промисловість. Головними кам'яновугільними басейнами країни є Аппалачський і Центральний. Нафту і природний газ добувають у таких районах:

1) Галф - узбережжя і шельф Мексиканської затоки в штатах Техас і Луїзіана:

2) Мідконтинент - внутрішня частина штатів Техас і Оклахома; 3) Каліфорнія та ї'ї шельф; 4) північне узбережжя Аляски.

Потоки нафти і природного газу спрямовані в Приозер'я і на атлантичне узбе­режжя Півночі. Транспортування газу здійснюється трубопроводами, нафти і наф-топродуктів ~ трубопроводами та морем. Танкери везуть їх з Аляски до Сієтла і .І Галфа навколо Флориди в район Філадельфії та Нью-Йорка. Головний залізоруд­ний басейн знаходиться біля озера Верхнього. Уран і руди кольорових металів до­бувають у Кордильєрах, фосфорити - у Флориді, калійні солі - в штаті Нью-Мексико. США посідають перше місце в світі за вартістю мінеральної сировини, яку добувають самі, і водночас - перше місце як її імпортер. Це пояснюється як вели­чезними потребами, так і бажанням і можливістю одержати дешеву продукцію. І інших країн і заощадити свої ресурси.

Енергетика. Енергетика є однією з найбільш динамічних галузей господарства США. В стру ктурі енергоспоживання є всі види промислових джерел: нафта (її частка 41 %). природний газ (24 %), вугілля (24 %), атомна, гідро- і геотермальна енергія (11 ) Загальна енергозабезпеченість виробництва і побуту дуже висока. Вугілля використовують передусім як паливо для теплових електростанцій, природний газ --в комунальному господарстві, нафту - як моторне паливо. Вирішальною є частка теплових електро­станцій. Найбільші гідростанції побудовані на річці Колумбія, багато невеликих -у Каліфорнії і на річці Теннесі в Аппалачах. Геотермальна станція потужністю 1 млн кіловат діє в Долині Гейзерів у Каліфорнії. Працюють 110 атомних реакторів загальною потужністю 104 млн кіловат. Найбільше їх навколо Чикаго, Детройта і Нью-Йорка.

Обробна промисловість - основа матеріального виробництва США. Представ­лена всіма сучасними галузями. У країні виготовляють найрізноманітніші засоби ви­робництва і споживчі товари. На першому місці за вартістю продукції (майже 2/5) стоїть машинобудування.

Значну роль відіграють також харчова, хімічна, поліграфічна, паперова, металургійна, швейна промисловість та виготовлення ви­робів із пластмаси. Важливим у структурі обробної промисловості є зрушення від важкої індустрії в напрямі електроніки і засобів автоматизації. На передньому плані за кількістю зайнятих виявилися авіакосмічна промисловість, виробництво елек­тронних компонентів, конторського обладнання (оргтехніки) і комп'ютерів, а також засобів зв'язку.

Сільське господарство. Продукція сільського господарства становить близько 2% ВВП, у ньому зайняті 3% працездатного населення. Сільське господарство США виробляє продукцію для власних потреб і на імпорт. Безпосередньо у сільськогосподарському виробництві працює понад 3 млн чоловік, їх доповнюють майже два десятки мільйонів тих, хто обслуговує сільське господарство, переробляє і реалізує його продукцію.

Сільське господарство США є багатогалузевим. Важливу роль відіграють і землеробство, і тваринництво.

У землеробстві головними є кормові культури: кукурудза, сорго, ячмінь, сіянії трави. Так званий кукурудзяний пояс знаходиться на Центральних рівнинах. Пше­ниці як продовольчого зерна одержують 60-80 млн тонн, її посіви зосереджені в преріях, у так званому пшеничному поясі, який простягнувся від Канади до Техасу.: «кукурудзяний", і «пшеничний» пояси належать до найбільш відомих зернових районів світу. З олійних культур поширені соя, арахіс і, останнім часом, соняшник.

З технічних культур традиційними стали тютюн і бавовник. Тютюн вирощують на Приатлантичній низовині і по другий бік від Анпалачських гір, особливо в шта­тах Північна Кароліна і Кентуккі. Переважає світлий і слабкий тютюн, який при­значається для виготовлення сигарет. Бавовник колись вирощували на рабовлас­ницьких плантаціях Півдня.

Тваринництво має чудову кормову базу. Це кормове зерно, сіяні і природні пасо­вища. Переважає м'ясний напрям. М'ясо є важливим елементом харчування амери­канців. Його значне виробництво орієнтовано на задоволення внутрішніх потреб, М'ясо не експортується, його трохи навіть завозять з інших країн. Найбільше великої рогатої худоби зосереджується не фермах і ранчо Великих рівнин, що простягайсь у меридіональному напрямі від Ка­нади до Мексики. Свинарство - характерне для " кукурудзяного пояса", вирощуван­ня бройлерів - для штатів Півдня. Частка молочного стада порівняно невелика. Най­більше молока і молочних продуктів виробляють у Приозер'ї і на Північному Сході. Заготівля лісу в США зосереджена в Кордильєрах Північного Заходу і на Південному Сході. Найбільше промислове значення мають дугласова ялиця, жовта південна сосна і дуб. Лісові багатства не тільки широко використовуються, а й ак­тивно поновлюються, особливо в умовах вологого і теплого клімату Південного Схо­ду, США - одна з найбільших риболовних країн світу. Промисел ведеться в морях Атлантичного і Тихого океанів.

Транспорт. CШA мають розвинуту транспортну систему. Саме завдя­ки їй ця велика країна добре освоєна. Вантажі перевозять залізницями, автомобіля ми, внутрішнім водним і трубопроводним транспортом. Залізниці побудовані ще в минулому столітті, їх довжина навіть зменшується. Будівництво автошляхів продов­жується й нині. Практично немає населених місць, у тому числі й ферм, до яких ш були б прокладеш дороги з твердим покриттям. На частку транспорту припадає близько 20% загального споживання енергії у країні і від 50% до 60% всього споживання рідкого палива. До транспортного комплексу США належать: транспорт загального користування - залізничний, автомобільний, морський, внутрішній водяний, повітряний і трубопровідний. Значну частину вантажних і пасажирських перевезень здійснює транспорт промислових підприємств, індивідуальні легкові автомобілі, персональні літаки і т.д.

До внутрішніх водних шляхів належать озера, річки і канали. З'єднані між со­бою канапами річка Міссісіпі, Великі озера і річка Св. Лаврентія утворили найдов­ший у світі внутрішній водний шлях від Мексиканської затоки до Північної Атлантики. Поглиблення каналів на річці Св. Лаврентія на території Канади дало можливість океанським суднам підніматись аж до Чикаго і Дулута. Великим озерам офіційно надано статус четвертого морського узбережжя США. Берегові ка­нали, які з'єднують гирла річок і лагуни, оперізують Атлантичне та Мексиканське узбережжя. Ними річкові судна пересуваються вздовж берега, не виходячи у відкрите море. Розгалужена мережа трубопроводів з'єднує місця видобутку та спо­живання нафти й газу. Густота транспортної мережі є найбільшою в східній частині країни І в Каліфорнії, тобто вона пропорційна розміщенню населення і його госпо­дарської діяльності, США мають значний торговий флот. Багато кораблів ходять та­кож під «дешевими прапорами». Найважливіші системи морських портів сформу­валися навколо Нью-Йорка, Нового Орлеана, Х'юстона і Лос-Анджелеса. В мор­ських комунікаціях істотну роль відіграє Панамський канал, через який здійс­нюється морський зв'язок між східним і західним узбережжями країни.

……….

Економічні райони США

Понад сто років тому територія США була поділена на три великі райони: Північ, Південь і Захід. Найбільш розвинутою виявилась Північ,

У межах Півночі розрізняють Атлантичне узбережжя. Приозер'я і землі на захід від Міссісіпі (охоплює економічні райони: Нова Англія, Середньоатлантичні штати, Північноатлантичний центр, Північно-Західний центр).

Атлантичне узбережжя - це вузька смута низовин між океаном і Аппалачськими горами. Район не має власних ресурсів сировини, але користується пе­ревагами приморського розташування. Тут США зародилися як держава. Тепер це одна з найбільших міських зон світу. На неї припадає 1/5 населення і майже 1/4 промислової продукції і тільки 2 % площі США. Структура виробництва дуже різно­манітна. З-поміж матеріальних галузей виділяються електро- і електронне машино­будування, приладобудування, хімічна, паперова, поліграфічна і швейна промис­ловість. Велике значення має невиробнича сфера. Найбільшими містами є Бостон, Нью-Йорк, Філадельфія і Вашингтон.

Нью-Йорк (18,0 млн чоловік) виник у гирлі річки Гудзон, вздовж долини якої пролягав єдиний зручний шлях через Аппалачські гори вглиб материка. Саме це і забезпечило йому перевагу серед міст узбережжя. За кількістю мешканців і як центр управлінської, фінансово-торговельної і міжнародної діяльності Нью-Йорк посідає перше місце в США. На його території розташовано більше 1/3 штаб-квартир аме­риканських корпорацій, тощо. Розростаючись, місто захопило землі одразу в трьох штатах: Нью-Йорк, Нью-Джерсі та Коннектикут. Тут міститься Уолл-Стріт - фінан­совий центр країни і всесвітній торговий центр.

Нью-Йорк - один з найбільших портів світу, найважливіший промисловий вузол, в якому зосереджена діяльність промислових і фінансових монополій. Одночасно це культурний центр, перший в США по числу учбових закладів інститутів, бібліотек, музеїв, театрів і кіно. Серед його дуже всіляких по спеціалізації промислових підприємств загальнонаціональне значення мають машинобудівні і хімічні заводи, швацькі і поліграфічні фабрики. Велика частина міста розташована на островах. На одному з них - Манхаттане- знаходяться ділові квартали, забудовані хмарочосами, серед них і будівля Організації Об’єднаних Націй

На південь від Нью-Йорка знаходиться інший крупний промисловий і портовою місто - Філадельфія. У нім більше, ніж в Нью-Йорку, розвинені металургія, нафтопереробка і нафтохімічна промисловість. У машинобудуванні переважають верстатобудування і інші металоємні галузі. Недалеко від міста знаходиться один з найбільших металургійних комбінатів країни. Північніше Чесапікського затоки розташований портовий, суднобудівельний і нафтопереробний центр - Балтімор. Біля нього побудований найпотужніший металургійний комбінат США. На березі озера Мічіган розміщена велика міська агломерація з центром в Чикаго. Разом з передмістями Чикаго виробляє багато чорного металу, а ще більше всіляких машин і електротехнічної апаратури. У нім зосереджена харчова промисловість національного значення. Місту не вистачає землі. Його центральна частина побудована на штучному насипі, фундаменти хмарочосів покояться на палях. Велике значення Чикаго як транспортного вузла: від нього розходиться більше 30 магістральних залізниць, до причалів порту личать океанські судна.

На північ від Нью-Йорка розташована Нова Англія. Понад два століття Нова Англія являла собою най­розвинутішу частину Півночі - ЇЇ промислову майстерню. Звідси почалась індустріалізація США. Район став класичним прикладом безперервної зміни струк­тури господарства, відмирання старих галузей і виникнення на їх місці нових. Нині Нова Англія є районом концентрації наукоємних і воєнних виробництв. Центром є місто Бостон, що відіграло виняткову роль в історії і культурному розвитку США. У його передмісті розташовані Гарвардський університет і Массачусетський техно­логічний інститут, які широко відомі як осередки досліджень з найновіших на­прямів науки і техніки.

Приозер'я - територія між Великими озерами і річками Міссісіпі і Огайо. Тут багате сільськогосподарське оточення, значні мінеральні ресурси водних і сухо­путних шляхів і центральне положення щодо ринків збуту усієї країни. Приозер'я - індустріальне серце США, де виробляють 1/4 промислової продукції. Типовими є важка індустрія і традиційні галузі: металургія, виробництво промислового устатку­вання, гірничих і будівельних машин, сільськогосподарської техніки і особливо ав­томобілів, а також харчова промисловість. Виникнення центрів чорної металургії на південних берегах Великих озер було зумовлене сировинно-транспортним чинником: їх положенням між родовищами вугілля і залізних руд. Наявність металу сприяла розвитку металомісткого машинобудування. "Кукурудзяний" і «пшеничний» пояси були ринками збуту сільськогосподарської техніки та давали сировину для харчової промисловості. Вже дев'яносто років тому місто Детройт стало славнозвісною «авто­мобільною столицею» і найбільшим центром автомобілебудування в світі. Цьому сприяли наявність металу і вдале розташування міста щодо транспортних шляхів і ринків збуту. Відіграв свою роль й історичний чинник - у Детройті вперше в світі виробництво автомобілів було поставлене на конвеєр і стало масовим.

Чикаго (8,0 млн чоловік) є найбільшим містом Приозер'я і внутріїїшіх штатів, Великі озера з'єднані діючим кана­лом з Міссісіпі. Чикагський аеропорт О'Хара є най­більшим у світі, Чорна металургія, важке машинобудування, виробництво засобів зв'язку і харчова промисловість б го­ловними в промисловості Чикаго. Одночасно це третій за своїми масштабами в США центр фінансів, торгівлі, послуг, науки і культури.

Там, де Міссурі впадає в Міссісіпі, знаходиться місто Сент-Луїс. Його про­мисловість дуже різноманітна. Провідною галуззю є транспортне машинобудуван­ня, особливо виробництво літаків, ракет і космічних апаратів. Тут була виготов­лена капсула, в якій американський космонавт вперше облетів навколо Землі.

Територію, що простягну­лась на захід від Міссісіпі аж до Скелястих гір, називають «хлібним кошиком». Це знамениті Великі рівнини і степи-прерії, де колись мандрували ста­да бізонів, а тепер вирощують пшеницю, кукурудзу, трави і відгодовують велику рогату худобу на м'ясо. Населення та міст тут мало, це типова фермерська Америка. Найбільше пшениці вирощують у штатах Канзас і Північна Дакота, кукурудзи - в штаті Айова.

До Півдня належать такі економічні райони: Південноатлантичні штати, Пів-денно-Східний центр і Південно-Західний центр. Струк­тура господарства Півдня також зазнала значних змін. Зникли монокультура бавов­нику і «бавовниковий пояс». Для землеробства стали характерним різноманіття спеціальних і технічних культур: соя, арахіс, рис, цукрова тростина, овочі й фрук­ти, бавовна, тютюн. Набули розвитку пасовищне тваринництво, бройлерна промис­ловість і промислове лісництво. Південь - головний постачальник нафти, природно­го газу і вугілля. Старі галузі обробної промисловості, що орієнтувалися на місцеву сировину і дешеву робочу силу, продовжують відігравати тут значну роль. Це текс­тильна, швейна, тютюнова, лісопильна, целюлозно-паперова і меблева промис­ловість, їх найбільша концентрація спостерігається на Аппалачському Підмонті.

На узбережжі Галфа від Міссісіпі до Ріо-Гранде утворився найбільший у світі нафтогазовий комплекс виробництв. До нього входять видобуток нафти і газу, нафтопереробка і очищення газу, нафтогазохімія, електроенергетика, алюмінієва промиг словість, виготовлення нафтогазового і хімічного обладнання. Великий енергетичний комплекс знаходиться в басейні річки Теннессі. Він об'єднує гідравлічні, теплові і атомні електростанції загальною потужністю понад 30 млн кіловат. Споживачами електроенергії є атомна промисловість і такі виробництва, як виплавка алюмінію, електрохімія тощо. Центрами авіаракетної промисловості стали Даллас - Форт-Уері і Атланта. На мисі Канаверал у Флориді побудований космодром. Це місце стартів більшості космічних апаратів США, включаючи всі польоти з космонавтами на бор­ту. Центр управління пілотованими польотами знаходиться поряд з Х'юстоном.

Найбільш відомими штатами Півдня, населення й економічний потенціал яких швидко зростає, є Техас та Флорида. Найбільшими містами - Даллас - Форт-Уерт, Х'юстон і Атланта. Нафтогазовий комплекс і воєнна промисловість поєднуються тут з розвинутим сільським господарством. Техас є лідером за площею природних пасо­вищ, поголів'ям великої рогатої худоби, виробництвом м'яса і бавовни. Флорида з її вологим субтропічним кліматом відома космічною діяльністю, вирощуванням апель­синів і своїми пляжами та курортами.

Захід - майже половина території США, На його просторах розрізняють Гірські штати і Тихоокеанські штати (Каліфорнія, Тихоокеанський Північний Захід), Аляску і Гаваї.

Характерними рисами Гірських штатів, які займають найширшу части­ну Кордильєр, є гірський рельєф, посушливий клімат і незначна кількість населен­ня. Це 28 % площі і тільки 5 % населення США. Традиційними галузями господар­ства тут є пасовищне скотарство, зрошуване, оазисне землеробство, видобуток руд і виплавка кольорових металів. З-поміж нових - наукоємні і воєнні виробництва та туризм. Під час Другої світової війни в долині річки Ріо-Гранде в штаті Нью-Мекси.-ко була створена лабораторія, що дістала назву Лос-Аламос, де була сконструйована: перша атомна бомба. У цій лабораторії були створені й дві атомні бомби, які США скинули на японські міста Хіросіма і Нагасакі. В штаті Невада знаходиться полігон, на якому здійснюються підземні атомні випробування. Найбільші міста району — Солт-Лейк-Сіті, Денвер і Фінікс зв'язані з виробництвом електроніки і ракет. Ту-ристіе у Гірських штатах приваблюють екзотичні ландшафти в національних пар­ках, зимові види спорту, можливості полювання і рибальства.

Каліфорнія - штат, який відіграє нині виняткову роль не тільки на За­ході, а й у цілому в США. Він посідає перші місця за багатьма важливими еко­номічними показниками, в тому числі за вартістю промислової і сільськогосподар­ської продукції, за кількістю наукових працівників і витратами на наукові дослі­дження, за розмірами урядових воєнних контрактів і асигнувань на освоєння космо­су, за ступенем автомобілізації тощо. Головне природне багатство Каліфорнії - її клімат. Це сухі субтропіки середземноморського типу. Саме клімат перетворив Каліфорнію на «сад і город» США, спричинився до виникнення тут кінематографії і літакобудування. Він же приваблює сюди і спеціалістів найви­щої кваліфікації. Каліфорнія дуже вдало розташована і має дешеву робочу силу (ле­гальні і нелегальні мігранти з Мексики).

Економіка штату надзвичайно різноманітна. Тут вирощують 2/5 всіх овочів і фруктів США. Є потужна консервна і виноробна промисловість. Проте більша час­тина зібраного врожаю в свіжому вигляді доставляється на ринки Приозер'я і Ат­лантичного узбережжя Півночі. Головну роль в обробній промисловості відіграють новітні наукоємні галузі і виробництво озброєння. Електронні компоненти, елек­тронна обчислювальна техніка, засоби зв'язку і прилади є найважливішою продук­цією. Третина авіаційно-космічної техніки і одна чверть американського озброєння виробляються в Каліфорнії. В штаті багато наукових лабораторій і університетів.

Головні урбанізовані зони сформувалися навколо Сан-Франциско і Лос-Андже­леса. Обидва міста є великими фінансово-торговельними, промисловими, транспорт­ними, науковими і культурними центрами.

Розквіт Сан-Франциско почався під час "золотої лихоманки" 1849 року. Місто виділяється своїми історичними і культурними традиціями. В 1945 році тут була створена Організація Об'єднаних Націй.

Лос-Анджелес (14,5 млн чоловік) за своїми розмірами і значенням випередив Чикаго і став другим містом США після Нью-Йорка. Його швидке зростання відбувалося в епоху автомобіля і субурбаяізацп. Гос­подарська структура Лос-Анджелеса така ж сама, як і Каліфорнії в цілому. Одна з його частин - Голлівуд - славнозвісний центр кіноіндустрії, телебачення і радіо. У другій - Анахаймі - знаходиться «Діснейленд» - казкова країна, створена кіноре­жисером Уолтом Діснеєм.

Тихоокеанський Північний Захід - гірський район з помірним і вологим кліматом. Його багатства - ліси (майже 2/3 запасів деревини США) і гідроресурси. Найбільше значення тут мають лісозаготівлі, деревообробка, гідро­енергетика, електроенергетика і електромісткі виробництва, виплавка алюмінію. На річці Колумбія побудовано найбільший у світі каскад великих гідростанцій за­гальною потужністю 25 млн кіловат. З-поміж них - ГЕС Гранд-Кулі (9 млн кВт). Головним містом Тихоокеанського Північного Заходу є Сієтл - важливий центр авіакосмічної промисловості. В ньому розміщені заводи компанії «Боїнг».

Аляска - найбільший за територією і найменш заселений штат США. На площі 1,5 млн км! проживає тільки 600 тис. чоловік. Аляска дуже багата на при­родні ресурси: мінеральні, гідроенергетичні, лісові й рибні. Поки що дістав найбільшого розвитку видобуток нафти. Експлуатація родовищ нафти та її транспортуван­ня з північного на південний берег за допомогою трубопроводу в умовах субарктики пов'язана з розв'язанням складних технічних і екологічних проблем. Найбільше місто Аляски - Анкоридж - є вузлом повітряних сполучень через Північний полюс. Популярними стали туристські маршрути у цей суворий і водночас величний за свої­ми ландшафтами край. Крім природних національних парків тут створено історич­ний парк «Клондайська золота лихоманка», в якому відтворені пам'ятки того часу. Гаванські острови - штат невеликий як за площею, так і за кількістю жителів. Галузями його господарства є туристський бізнес і тропічне землеробство. Місто Гонолулу - важливий вузол морських і повітряних сполучень у басейні Тихо­го океану.

…………..

Бенілю́кс 

Країни Бенілюкса є лідерами в групі країн Центральної Європи за більшістю валових макроекономічних показників. Природними ресурсами країни Центральної Європи наділені недостатньо. З більш-менш корисних копалин слід відмітити запаси нафти та газу в Нідерландах і Бельгії. Якщо подивитися на структуру економіки країн всього центрально-європейського регіону, то безперечно найбільш передовою країною щодо постіндустріального розвитку є Нідерланди. Тут сільське гоподарство складає 3,6% ВВП країни, промисловість — 28,5%, а послуги — 67,9%.

В сільському господарстві країн регіону найбільше значення мають зернові культури, фрукти. Нідерланди історично спеціалізуються на вирощуванні квітів, більшість з яких потім ідуть на експорт і є такими популярними в світі. Досвід розвитку сільського господарства в Нідерландах заслуговує на додаткову увагу через те, що країна мала в буквальному розумінні відвойовувати території у моря, будуючи численні дамби і створюючи намивні сектори суші. В результаті цього, площа сільськогосподарських територій в Нідерландах є найбільшою серед країн даної групи, більш чверті частини території країни, а інтенсивність ведення сільського господарства в країні така, що більш ніж 20% голандського експорту припадає на продукти харчування

Серед галузей промисловості слід відмітити наступні:

металургію в Бельгії і Нідерландах;

машинобудування в Бельгії і Нідерландах;

хімічну і нафтоперероблюючу промисловість в Нідерландах;

текстильну промисловість в усіх трьох країнах;

електротехнічну промисловість в Нідерландах;

огранку алмазів в Нідерландах і Бельгії;

скляну промисловість в Бельгії.

Наукомісткість виробництва, використання новітніх технологій, виробництво якісно нових продуктів значно розвинутіші в Нідерландах.

Країни Бенілюкса в світовій економіці спеціалізуються також і на створенні дочірніх ліцензійних компаній в рамках внутрішньо-фірмової структури ТНК. А це разом з значною податковою економією транснаціональної групи зпрощує отримання країнами провідних іноземних технологій.

Характеризуючи інфраструктуру країн Центральної Європи, можна відмітити те, що морські країни — Нідерланди і Бельгія — мають крупні порти, в усіх трьох країнах Бенілюкса функціонує розгалужена мережа найкращих автомобільних і залізничних доріг, аеропорти міжнародного значення.

Щодо енергетики, то тут позиції дещо гірші з огляду на залежність від імпорту енергоносіїв. Особливо непривабливі енергетичні позиції Бельгії, яка має імпортувати задля своїх енергетичних потреб нафту і газ

Найважливішими складовими галузями сфери послуг в регіоні традиційно є фінансові послуги і туризм. Амстердам є найбільшим світовим фінансовим регіоном, не враховуючи Цюріх. В усіх трьох країнах розвинені банківські послуги (особливо в Нідерландах), страхування, фінансові холдинги і торгівля нерухомістю.

Економіка Люксембургу є стабільною і процвітає, рівень безробіття нині становить приблизно 3%. Повоєнна історія економіки пов'язана з металургійною галуззю і поступовим, але досить болісним процесом її заміни сектором фінансових послуг.

У Люксембурзі налічується більше ніж 12 тис. холдингових компаній, а також 1300 інвестиційних фондів і 220 банків. Крім того, існує сектор випуску європейських облігацій. Невеликі розміри та розташування країни стали причиною її тісної інтеграції з сусідами. З 1921 року Люксембург підтримує тісне співробітництво з Бельгією, а після Другої світової війни до цього союзу приєдналися Нідерланди, в результаті чого утворився Бенілюкс. Це об'єднання стало прототипом Європейського Союзу. Промисловість Біля південного кордону Люксембургу є багаті родовища залізняку, що належать до обширного Лотаринзького басейну. Зараз сталеливарне виробництво переорієнтоване на використання брухту як сировини і переплавку в електропечах. В економіці Люксембургу важливе значення приділяється створенню телекомунікаційних мереж і виробництву аудіо- та відеотехніки. Виробляються хімічні продукти, машини, пластмаси, тканини, скло, порцеляна. Багато нових підприємств створено великими фірмами США. Для іноземних компаній привабливим фактором є те, що місцеві робітники знають кілька мов. Майже вся енергія, що споживається в Люксембурзі, імпортується, включаючи нафту, природний газ, кам'яне вугілля.

Сільське господарство Приблизно чверть території Люксембургу обробляється, ще одна чверть зайнята під луками і пасовищами. Основні галузі сільського господарства: м'ясомолочне тваринництво і зернокормове рослинництво. Середні розміри ферм у Люксембурзі невеликі - приблизно 7 га, на більшості з них практикується змішане господарство. Грунти бідні, піщані, для підвищення їх родючості вносяться фосфорні добрива, побічний продукт металургійного виробництва. Основні культури - картопля, пшениця, овес, ячмінь, жито і конюшина на насіння. Вирощується також виноград; у долині Мозеля виробляються якісні білі вина. Зростає потреба в імпорті продовольчого зерна і окремих видів кормового зерна. Врожаї сільськогосподарських культур значно нижчі, ніж у Бельгії і Нідерландах. Сільське господарство країни отримує субсидії від держави і ЄС для підтримання стабільного рівня цін і прямих виплат фермерам. У 1995 році на частку сільського господарства припадало 1,1% ВВП і 2,7% загальної кількості зайнятих (проти 5,4% у 1980-му). Хоча економіка країни значно виграла від участі у Бельгійсько-Люксембурзькому економічному союзі та в митному союзі Бенілюксу, сільське господарство не було модернізоване на рівні інших галузей економіки.

Фінанси Банківська справа і фінансові послуги стали основним видом економічної діяльності, Люксембург - один з фінансових центрів Європи. Можливо, приватний банківський капітал у Люксембурзі є найбільшим у Європі. Місцева біржа спеціалізується на статутних фондах, більшість з яких зареєстрована в країні, а їхні акції - у торговому лістингу біржі.

Зовнішня торгівля Зовнішня торгівля Люксембургу пов'язана із зовнішньою торгівлею Бельгії, і Національний банк Бельгії здійснює міжнародні операції Люксембургу. Держава значною мірою залежить від зовнішньої торгівлі. Більша частина промислової продукції йде на експорт, причому третину становлять метали і готові вироби. Люксембург повністю імпортує енергоносії для промисловості - кам'яне вугілля і нафту; ввозяться також автомобілі, тканини, бавовна, продовольство і сільськогосподарські машини. Основні зовнішньоторговельні партнери Люксембургу - країни ЄС.

……..

Розташування Бельгії у зоні найінтенсивнішого промислового розвитку Європи  та на перехресті важливих транспортних шляхів сприяло формуванню потужної індустріальної бази ще з часів зародження капіталістичних відносин.

Господарство Бельгії характеризується постіндустріальною структурою з переважанням сфери послуг (76%), домінуванням приватного капіталу та потужними зовнішньоекономічними зв’язками. В економіці значна питома вага держсектора, особливо на транспорті, в комунальному та паливно-енергетичному господарстві.

Промислові підприємства країни сконцентровані в основному в густонаселеній Фламандській зоні на півночі (фламандський діамант), навколо Брюсселя і в двох найбільших містах Валлонії: Льєжі і Шарлеруа (Sillon industriel), хоча уряд заохочує реінвестування у відсталі південні області Валлонії.

Маючи невелику кількість корисних копалин, Бельгія повинна імпортувати значну кількість сирих матеріалів і експортувати великий обсяг промислових виробів. Тим самим економіка стає залежною від ситуації на світових ринках. У Бельгії питання регіональної політики розглядаються на регіональному рівні, а також є підконтрольними адміністраціїямФландрії і Валлонії. Рішення про надання допомоги щодо великих проектів приймаються регіональною адміністрацією, інші рішення приймаються міністром з питань регіональної економіки.

Протягом 2010 р. Бельгія продовжила розвиток тенденцій до покращення економічної ситуації та подолання наслідків світової економічної кризи, які були започатковані наприкінці 2009 р. Загалом можна стверджувати, що країні вдалося подолати післякризові негативні тенденції у розвитку своєї економіки.

………

Основні галузі економіки: інжинірінг і металургія, моторобудівна, харчова, хімічна, текстильна, вугільна та нафтова, скляна. Розвинуті основні види сучасного транспорту — залізничний, автомобільний, морський. Гол. морський порт — Антверпен. Між Брюсселем і іншими містами країни налагоджене регулярне вертолітне сполучення.

Промисловість

Бельгія має в своєму розпорядженні три головні галузі важкої промисловості: металургійної (виробництво сталі, кольорових металів і важких станків), хімічної і цементної. ельгія має в своєму розпорядженні добре розвинену кольорову металургію. Спочатку ця галузь промисловості використала цинкову руду з родовища Тореснет, але тепер цинкову руду імпортуютьБельгійські цинкові заводи розташовані поблизу Льєжа і в Баден-Везеле в Кампіне. Крім того, в Бельгії виробляють мідь, кобальт, кадмій, олово, свинець.

Забезпеченість сталлю і кольоровими металами стимулювала розвиток важкого машинобудування, особливо в Льєжі, Антверпені і Брюсселі. Виробляються станки, залізничні вагони, тепловози, насоси і спеціалізовані машини для виробництва цукру, хімічної, текстильної і цементної промисловості. Виключаючи великі військові заводи, зосереджені в Ерсталі і Льєжі, заводи по виробництву важких станків відносно невеликі. У Антверпені знаходиться судоверф, що випускає судна міжнародного класу. У Бельгії розміщені іноземні автоскладальні заводи, чому сприяє низьке мито на імпорт деталей автомобілів і висококваліфіковані робочі кадри.

Друга за значенням галузь промисловості країни — хімічна — почала розвиватися у ХХ ст. Її зростання стимулювалося наявністю вугілля, яке використовувалося в енергетиці, виробництві бензолу і смоли. Більшість заводів розміщуються в промислових районах Антверпена і Льєжа. У нафтохімічній промисловості значне місце зайняло виробництво пластмас.

Менш розвинена легка промисловість, хоч існують декілька значних виробництв в тому числі текстильні, харчові, електронні і інш. Біотехнологічні і космічні фірми сконцентровані в основному в «коридорі» Брюссель-Антверпен. Бельгія є великим виробником бавовняних, шерстяних і льняних тканин. Істотне місце в економіці країни займає переробка сільськогосподарської продукції. Особливо виділяються виробництво цукру, пивоваріння і виноробство. Імпортною сировиною забезпечуються заводи, що виробляють какао, каву, цукор, консервовані маслини і інш.

Сільське господарство

Біля 1/4 загальної площі території Бельгії використовується під сільськогосподарські потреби. Широко використовуються сучасна сільськогосподарська техніка і хімічні добрива. Врожайність сільськогосподарських культур загалом висока, З загального обсягу зернових біля 4/5 припадає на пшеницю, 1/5 — на ячмінь. Інші важливі культури — цукровий буряк (щорічний збір до 6,4 млн т) і картоплю. Майже половина сільськогосподарських земель відведена під пасовища для худоби, а тваринництво дає 70 % всіх сільськогосподарської продукції

Енергетика

Протягом багатьох десятиріч вугілля забезпечувало промисловий розвиток Бельгії. У структурі енергобалансу країни вугілля становило 18 % (98 % — імпортного, головним чином з США і ПАР). Природний газ (переважно з Алжиру і Нідерландів) забезпечував 24 % енергетичних потреб країни, а енергія, отримана від інших джерел, — ще 23 %. У країні діють 7 АЕС, чотири з них — в Дулі поблизу Антверпена. Спорудження восьмої станції в 1988 було припинене з міркувань екологічної безпеки і в зв'язку з падінням світових цін на нафту.

………

Нідерланди - високорозвинена індустріальна країна з інтенсивним високопродуктивним сільським господарством. Основні галузі економіки: агроіндустрія, машино- і суднобудівна, авто- та літакобудівна, електротехнічна та радіоелектронна, нафтова та нафтохімічна, чорна та кольорова металургія, легка промисловість, алмазообробна. Тр-т залізничний, автомобільний, морський, повітряний. Гол. мор. порт – Роттердам та Амстердам. Міжнародне летовище – в Амстердамі.

Нідерланди – невелика держава, однак її валовий національний продукт в абсолютному і відносному (на душу населення) вимірі свідчить, що Нідерланди – одна з найбагатших країн в світі, займає 12-е місце серед країн, що входять в Організацію економічної співпраці і розвитку.

За рівнем експорту на душу населення (більше за 6,5 тис. дол.) Нідерланди займають одне з перших місць в світі. Майже все провідні галузі промисловості країни мають чітко виражену експортну орієнтацію.