§ 3. Форми організації навчання.

Форма педагогічна - стійка завершена організація педагогічного процесу в єдності всіх його компонентів. Форма розглядається як спосіб вираження змісту, а отже, як його носій. Завдяки формі зміст знаходить зовнішній вигляд, стає пристосованим до використання (додаткові заняття, інструктаж, вікторина, залік, лекція, диспут, урок, екскурсія, бесіда, збори, вечір, консультація, екзамен, лінійка, огляд, рейд та ін.) Будь-яка форма складається з одних і тих же компонентів: цілей, принципів, змісту, методів і засобів навчання.

Всі форми знаходяться в складній взаємодії. У кожній з форм по-різному організовується діяльність учнів. На підставі цього виділяють форми діяльності учнів: індивідуальні, групові і фронтальні (колективні, масові). На наш погляд, професійніше розглядати форми організації навчання не за кількістю учнів, що беруть участь в освітньому процесі, а за характером зв'язків між ними в процесі пізнавальної діяльності.

Індивідуальна форма - поглиблена індивідуалізація навчання, коли кожному дається самостійне завдання і передбачається високий рівень пізнавальної активності і самостійності кожного учня. Дана форма доцільна при виконанні вправ, рішенні задач різних типів, програмованому навчанні, поглибленні знань і ліквідації в них прогалин.

Названі форми організації навчальної діяльності вельми цінні й ефективні тільки у взаємозв'язку.

Групова форма - передбачає поділ групи учнів на підгрупи для виконання певних однакових або різних завдань: виконання лабораторних і практичних робіт, рішення задач і вправ.

Фронтальна форма - передбачає спільну діяльність всієї навчальної групи: вчитель ставить для всіх однакові завдання, викладає програмний матеріал, учні працюють над однією проблемою. Викладач питає всіх, розмовляє зі всіма, контролює всіх і т.д. Всім забезпечується одночасне просування у навчанні.

Розглянемо деякі з форм детальніше.

Урок - колективна форма навчання, якій притаманні постійний склад учнів, певні рамки занять, жорстка регламентація навчальної роботи над одним і тим же для всіх навчальним матеріалом.

Аналіз проведених уроків показує, що їхня структура і методика багато в чому залежить від тих дидактичних цілей і завдань, що вирішуються в процесі навчання, а також від тих засобів, що є у розпорядженні вчителя. Все це дозволяє говорити про методичну різноманітність уроків, які, однак, можуть бути класифіковані за типами:

1. уроки-лекції (практично - це монолог вчителя на задану тему, хоча при відомій майстерності вчителя такі уроки набувають характеру бесіди);

2. лабораторні (практичні) заняття (такого роду уроки зазвичай присвячені відпрацюванню умінь і навичок);

3. уроки перевірки і оцінки знань (контрольні роботи тощо);

4. комбіновані уроки. Такі уроки проводяться за схемою:

- Повторення пройденого - відтворення учнями раніше пройденого матеріалу, перевірка домашнього завдання, усний і письмове опитування і т. д.

- Освоєння нового матеріалу. На цьому етапі новий матеріал викладається вчителем, або «видобувається» у процесі самостійної роботи учнів з літературою.

- Відпрацювання навичок і вмінь застосування знань на практиці (найчастіше - рішення задач по новому матеріалу);

- Видача домашнього завдання.

Факультативні заняття як форма навчання були введені наприкінці 60-х - початку 70-х рр.. в процесі чергової безуспішної спроби реформувати шкільну освіту. Ці заняття покликані дати глибше вивчення предмета всім бажаючим, хоча на практиці, вони дуже часто використовуються для роботи з відстаючими учнями.

Екскурсії - форма організації навчання, при якій учбова робота здійснюється в рамках безпосереднього ознайомлення з об'єктами вивчення.

Домашня робота - форма організації навчання, при якій учбова робота характеризується відсутністю безпосереднього керівництва вчителя.

Позакласна робота: олімпіади, кухлі і т.п., повинні сприяти найкращому розвитку індивідуальних здібностей учнів.

Висновок

Навчання поряд з вихованням і розвитком особистості належить до числа основних педагогічних процесів. Ефективність управління процесом навчання визначається якістю дидактичної підготовки педагога. Однією з основних завдань дидактичної підготовки вчителя виступає виявлення сутності процесу навчання.

Виявляючи сутність процесу навчання, ми проаналізували його специфіку, функції, структуру, рушійні сили і логіку.

Ми встановили, що специфіка навчання простежується при його зіставленні з іншими педагогічними процесами. Основні відмінності навчання полягають в його особливому внесок у реалізацію освітньої функції цілісного педагогічного процесу. Об'єктом навчальних впливів є переважно інтелектуальна сфера особистості. Знання, вміння і навички складають основу змісту процесу навчання. Досягнення цілей навчання можливе за менший проміжок часу в порівнянні з процесом виховання.

Ми прийшли до висновку, що найбільше членування єдиного процесу навчання полягає у виділенні в його структурі двох взаємопов'язаних елементів: навчання і викладання. Структуру процесу навчання складають також цільовий, стимулююче-мотиваційний, змістовний, операційно-дієвий, контрольно-регулювальний і оціночно-результативний компоненти. Орієнтація вчителя на проектування цілісної структури даного процесу передбачає встановлення педагогічно доцільних взаємозв'язків цих елементів.

Нами встановлено, що процес навчання покликаний здійснювати освітню, виховну і розвиваючі функції, які знаходяться в складно переплетених причинно-наслідкових зв'язках.

Ми виявили, що рушійними силами процесу навчання виступають зовнішні та внутрішні протиріччя, розчленовані його на взаємовиключні, протилежні сторони і тенденції, взаємовідносини яких і складає внутрішній імпульс розвитку.

Встановлено, що логіка процесу навчання не збігається з логікою наукової дисципліни і логікою навчального предмета. Основними факторами, що визначають логіку процесу навчання, виступають елементи змісту освіти та відповідні їм способи засвоєння.

Виконані нами дослідницькі процедури дозволили виявити глибинні характеристики процесу навчання, які становлять його сутність. Разом з тим ми переконалися. що процес навчання відноситься до складних, багатофакторним соціальним процесу і вимагає до себе постійної пильної уваги.