Міністерство освіти і науки україни Київський Національний Лінгвістичний Університет Самостійна робота зі «Вступу до мовознавства»

Виконав студент 1-го курсу факультету перекладачів групи ПА 06-15 Нескоромний Олексій Олегович

Київ – 2015

Усі існуючі методі дослідження мови спрямовані вивчення різних частин мови с різних ракурсів, і поділяються на: Індукція – метод дослідження, коли роблять висновок про загальне користуючись знаннями про окремі факти. Дедукція – метод дослідження, коли на основі загальних положень роблять висновок про загальне.

При дослідженні мови частіше за дедукцію використовується індукція, тому що вона дає можливість розглянути мову на основі фактів, тим самим даючи найбільш безпомилковий результат. Дедукція, тим паче, використовується в тих випадках, коли потрібно дослідити явища, які неможливо безпосередньо спостерігати. Наприклад, породження мовлення. По при усе найчастіше при дослідженні мови одночасно використовують обидва методи, тому що у комбінації вони дають найточніший результат. Загальна методика дослідження мови залежить від предмета дослідження і мети, яку перед собою поставив сам дослідник. Тобто, якщо досліднику потрібно вивчити чим розрізняються дві мови, то використовується зіставний метод. Основними методами дослідження мови є описовий, порівняльно-історичний, зіставний та структурний. Описовий метод. Його мета – дати точний и повний опис мовних одиниць. Сутність методу полягає у тому, що б розкласти усі мовні одиниці по полицям – інакше кажучи, інвентаризація и систематизація. Тобто цей метод розглядує частини мови як можливо детальніше і чіткіше. Цей метод є дуже важливим, тому що він пов’язує із собою суспільні лінгвістичні потреби. Порівняльно-історичний метод. Його мета – дослідження споріднених мов, що мають спільного предка. Він досліджує як саме розвивались мови у далекому минулому. Цей метод робить можливим взнати навіть не зафіксовані в писемності стародавні одиниці мови. Окрім цього, цей порівняльно-історичний метод дає нам змогу взнати мову як можливо ближче – з часів її існування. Зіставний метод. Об’єкт – вивчення різних мов – споріднених и неспоріднених. Мета – визначити окремі спільні риси між мовами шляхом зіставлення між собою. Наприклад, порівнюючи між собою англійську та українську мову ми побачимо, що, на відмінно від української мови в англійській слова не мають закінчень. Цей метод є дуже важливим, коли постає питання про переклад. Структурний метод. Він використовується при вивченні структури мови, та розглядає мову як окрему суцільну систему. Цей метод інтерпретується в чотирьох загальних лінгвістичних методика дослідження – дистрибутивній, безпосередніх складників, трансформаційній та компонентного аналізу. У дистрибутивному методі фундаментом є те, що різні мовні елементи мають різне оточення. Прямі зв’язки (співати – пісню), чи нерозривні компоненти (‘I’ та ‘am’ в англійській мові). Завдяки дистрибуції в невідомій мові можливим стає виділення окремих частин речення від інших. Аналіз за складниками у своїй основі має поступове членування мовних одиниць на складники, яке продовжується доти, поки не залишаться нерозкладні елементи. Він ділить речення на блоки, які зв’язують речення. Трансформаційний метод полягає у тому, що мовні одиниці чи здатні трансформуватись на інші, чи не здатні. Наприклад, візьмемо дві фрази: гніздо журавлів та оперний спів. У першому випадку є можливим трансформація (гніздо журавлів – журавлине гніздо), а у другому – навпаки.

Компонентний аналіз використовується для опису значення слів. Він розщеплює значення слова на «семи» та «компоненти». Цей метод дає нам змогу побачити логічний зв’язок у між значенням слова и його асоціаціями. Значення слів здебільшого розрізнюється одним компонентом. Диахронія – Метод дослідження мови, в якому об’єктом лінгвістичного аналізу стає історичний розвиток мови. Синхронія – Метод дослідження мови, в якому об’єктом дослідження є певний історичний етап в її розвитку. Практична. В усіх випадках використовується історично-порівняльний метод. Спорідненість слов’янських мов виявляється у загальній схожості, що є наслідком того, що усі слов’янські мови відходять до єдиної мовної родини – Індоєвропейської.