Тема 2. Мовленнєвий апарат, його будова

Мовленнєвий апарат складається з органів дихання й органів творення звуків: Гортань, м’яке та тверде піднебіння, язик, голосові зв’язки, зуби, губи. (КарпенкоЮ.О.Вступ до мовознавства)

Мовленнєвий апарат поділяється на три частини

Перша: легені, бронхи, трахея, діафрагма; Друга: гортань: щитуватий, перстенюватий та пірамідальний хрящ та голосові зв’зки; Третя: пролигова, ротова та носова порожнина. До активних органів мовлення відносять:

Язик, губи, нижня щелепа, м’яке піднебіння. У той час як до пасивних відносять:

Зуби, альвеоли, тверде піднебіння, задня стінка зіва, верхня щелепа, носова порожнина.

Фазами артикуляції є: приступ, витримка та відступ.

Артикуляційна база – це сукупність потрібних навичок для вимовляння звуків певної мови.

При вимові приголосних форма резонатора є нерівномірною, в той час як при вимові голосних – навпаки.

Практична:

До активних органів мовлення відносять:

Язик, губи, нижня щелепа, м’яке піднебіння. У той час як до пасивних відносять:

Зуби, альвеоли, тверде піднебіння, задня стінка зіва, верхня щелепа, носова порожнина.

Практичні задвання.

№1

При вимові звука О ротова порожнина розкрита, та язик ледве торкається нижніх зубів, видихається повітря. При вимові звука У ротова порожнина розкрита, губи формують «кільце», язик знаходиться між піднебінням та нижньою щелепою, видихається повітря. При вимові звука М язик ні до чого не доторкається, ротова порожнина закривається при закінченні вимови звука. При вимові звука Л язик доторкається до верхніх зубів, ротова порожнина відкрита та видихається повітря. При вимові звука С основна частина язика доторкається альвеол, кінчик язика доторкається нижніх зубів, ротова порожнина відкрита та видихається повітря. При вимові звуку С’теж саме, що і з С, але кінчик язика не доторкається нижніх зубів. При вимові звуку Т язик доторкається кінчиком до верхніх зубів, то головною частиною до альвеол, та вимовляється звук с аспірацією.

№2

Українські звуки: О, У, Ю, М, Б, П, В, Ф

Англійські звуки: P, B, M, F, V, W №3

Під час вимови ґ задня частина язика доторкається до м’якого піднебіння, та із видиханням повітря утворюється звук.

Під час вимови г задня частина частина язика доторкається до язичку та м’якого піднебіння, та із видиханням утворюється звук.

Тема 3. Розвиток лексики.

ЛЕКСИКОГРАФІЯ

1. Архаїзми - застарілі слова, що випали з загального вжитку і мають сучасний синонімічний аналог.

Неологізми – новостворені терміни, що ще не входять до загальновживаної мови.

З усіх способів збагачення мови найцікавішим на мою думку є запозичення, тому що воно розбавляє мову рисами інших культур.

Запозичення бувають:

Семантичні – Набування словом значення, що має відновідне у іншії мові.

Словотвірні – Первинний змість передається іншими морфемами мов.

Прямі запозичення – прямий перехід з однієї мови у другу.

Опосередковані – посередництвом третьої мови, переходить з однієї у іншу.

2.

Види словників	Опис
Тлумачний	Пояснення значення, граматичних та стилістичних особливостей уживання реєстрових одиниць
Перекладний	Переклад реєстрових слів на іншу мову з пошуком відповідника
Етимологічний	Вивчення походження та первісного значення слова
Словник синонімів	Розгляд слова за його синонімами – словами однакового значення
Словник антонімів	Розгляд слова за його антонімами – словами протилежного значення
Словник омонімів	Розгляд омонімічних пар з граматичними даними і стилістичними відомостями
Іншомовних слів	Розгляд значення іншомовних слів, що увійшли до вживання у рідний мові
Історичний	Різновид тлумачного словника, у якому слово розглядується з історичної точки зору
Орфографічний	Різновид тлумачного словника, у якому слово розглядується з історичної точки зору та даних писемних пам’яток
Орфоепічний	Довідник нормативної вимови та наголосу
Термінологічний	Словник, що подає систему термінів певної галузі

Практичне завдання.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. (Тлумачний словник) КАВ’Я́Р, у,ч., заст.Ікра (у 1 знач.).Везе Марко.. червоного Вина з Цареграду Відер з троє у барилі, І кав’яру з Дону(Шевч., І, 1963, 321);Рука тяглася до чарки, котилась слинка, глядячи на шматочки жовтогарячого балика, чорного кав’яру, срібно-блискучого оселедця(Мирний, III, 1954, 268);Петро Ярош.. щороку привозив у дарунок панові та управителю по бочечці кав’яру(Стельмах, Хліб.., 1959, 432).

«Лексис» Лаврентія Зизанія. «Синоніма Славеноросская» / Підгот. текстів В. Німчук. — Київ: Наукова думка, 1964. (Словник Історичний)

При окремих словах іншомовного походження даються розгорнуті тлумачення енциклопедичного типу: сїндωнъ, c тон(ъ)кого поло(т)на простирало албо ра(н)ту(х). длАтого та(к) на(з)вано же напе(р)вЂ(й) в мЂстЂСїдонЂпочато тоε робити;оуεна, εстъ sвЂ(р) дикій а окру(т)ны(й), который прїше(д)ши до пастухω(в) притосовуε(т) сво(й) голосъ до чоловЂчого, и перевыкаε(т) имена пастушїи, и на змо(р)дованыи псы напа(д)ши, поидаε(т) ихъ. Як бачимо, у цих поясненнях дійсне переплітається з фантастичним. Зустрічаються детальні пояснення і при церковнослов’янських словах:оубо, звы(к)ло (ж)е εму досытъ чїнити, албо εго и(с)по(л)нАти, яко, азъ оубо тебе праве(д)на мню премудра (ж)е якого никого же. a роз(ъ)маитоε маε(т) оужива(н)ε тоε оубо, иногды εдноста(й)нε чини(т) слово (то εстъ) рЂ(ч), а иногды ро(з)дЂл(ъ)ность нЂАкую ωказуε(т). якъ, азъ оубо пишу, ты же чтеши, я заисте пишу, а ты читаεшъ. тутъ оубо, ро(з)дЂлАε(т) пишу ω(т) читаю, и ижε. такω(ж) якъ оубо.

Голоскевич Г. Правописний словник(за нормами українського правопису ВУАН Харків, 1929 р.) — Нью-Йорк, Сидней, Торонто, Львів: НТШ, 1994

попере́д кого-що, ким-чим, прийм.

попереджа́ти, -джа́ю, -джа́єш

попере́джений, -на, -не

попере́дження, -ння; -ре́дження, -ре́джень

попереди́ти, -реджу́, -ре́диш

попере́дник, -ка; -ники, -ків

попере́дниця, -ці; -ниці, -ниць

попере́дній, -ня, -нє

попе́ре́ду, попе́реді, присл.

поперезимо́вувати, -мо́вую, -мо́вуєш

попереіна́кшувати, -кшую, -кшуєш

попереїда́ти, -да́ю, -да́єш

попереїжджа́ти, -жджа́ю, -жджа́єш

по́пере́к, -ка, -кові; -реки, -ків