Тема 2 Поняття як форма мислення План лекції:

1. Загальна логічна характеристика поняття як форми мислення.

2. Види понять за обсягом і змістом.

3. Відношення між поняттями.

4. Логічні операції над поняттями.

Семінар: Специфіка поняття як форми мислення

1. Рівні пізнання.

2. Визначення поняття. Істотні та неістотні ознаки предмета.

3. Зміст і обсяг понять, сутність закону оберненого відношення між змістом й обсягом понять.

4. Види понять.

5. Види відношень сумісності і несумісності між обсягами понять.

6. Логічні операції над поняттями.

Мета: Ознайомити студентів з базовою формою абстрактного мислення – поняттям. Студенти мають знати визначення поняття як форми мислення й чим відрізняються між собою поняття і слово. Також слід знати основи теорія іменування в логіці. Студенти повинні вміти розрізнювати суттєві та несуттєві ознаки й розуміти сутність закону зворотнього відношення між змістом і обсягом понять. Особливу увагу слід звернути на вивчення основних видів понять і відношень між ними. Крім того, слід набути навичок проведення операцій над поняттями: визначення, поділу, обмеження й узагальнення.

Основні поняття: поняття, категорія, термін, ознака (властивість), символ, зміст поняття, обсяг поняття, дефініція, поділ понять, класифікація, обмеження понять, узагальнення понять.

Методичні рекомендації до семінару:

В пункті першому студент має пояснити специфіку філософського розуміння поняття як форми мислення. Студенти мають чітко відрізняти два рівні пізнання дійсності: конкретно-емпіричний та абстрактно-теоретичний. Слід розуміти, що, у свою чергу, кожний з цих рівнів має свої підрівні або форми. Для емпірикного рівня такими формами є відчуття, сприйняття й уявлення. А для теоретичного – поняття, судження й умовивід. Відповідно, студенти мають знати визначення цих форм.

У другому пункті треба пояснити визначення поняття як форми мислення. Слід знати, що таке ознаки, які існують види ознак, чим істотні ознаки відрізняються від неістотних, що таке ознаки одиничні і загальні. Студенти повинні набути навичок аналізу предметів і явищ, тобто навчитися самостійно виділяти істотні ознаки, які визначають специфіку речей.

Під час підготовки третього питання зверніть увагу на те, що в структурі поняття існують дві основні складові: обсяг і зміст. В обсязі поняття узагальнюються предмети, які наділені вказаними у цьому понятті сутнісними (істотними) ознаками, а в змісті узагальнюються самі ці ознаки. Закон оберненого відношення між змістом й обсягом понять полягає в тому, що чим багатшим є зміст поняття і, відповідно, чим більше в ньому ознак, тим меншим є обсяг цього поняття, адже меншою є кількість предметів, яка має зазначені ознаки. Цей закон є зворотнім (оберненим) адже його можна сформулювати і в такий спосіб: чим більшим є обсяг поняття, тим меншим є його зміст. Студенти повинні вміти самостійно проілюструвати дію цього закону на прикладах.

Відповідаючи на четверте питання, слід мати на увазі, що у логіці розрізняють види понять, насамперед, за обсягом: за кількістю елементів обсягу, за характером елементів обсягу й за типом елементів обсягу. Крім того виділяють види понять і за характером ознак, що складають зміст поняття. За кількістю елементів обсягу поняття поділяють на пусті і непусті. Пусті — це поняття, в обсязі яких немає жодного елемента. Інакше кажучи, обсяг таких понять дорівнює нулю. Непусті поняття в своєму обсязі містять елементи, тобто в реальності існують предмети, які мають вказану в понятті сукупність ознак. Непусті поняття поділяють на одиничні й загальні. Одиничні — це поняття, обсяг яких мітить лише один елемент. Одиничні поняття часто є іменами предметів. Загальні — це поняття, обсяг яких складається з двох і більше предметів. Загальні поняття, у свою чергу, поділяють на загальні реєструючі і загальні нереєструючі. У загальних реєструючих поняттях ми можемо чітко зазначити кількість предметів обсягу. У загальних нереєструючих поняттях ми не можемо чітко зазначити кількість предметів, що входять до їх обсягу. За характером елементів обсягу поняття поділяються на збірні й незбірні. Збірні — це поняття, в обсязі яких узагальнюються не окремі предмети, а множини предметів, що мисляться як окремі елементи обсягу. Незбірними називають поняття, в обсязі яких узагальнюються окремі предмети. За типом елементів обсягу поняття поділяються на конкретні й абстрактні. Конкретні — це поняття, в обсязі яких узагальнюються такі предмети (або множини предметів), одиниці обсягу яких можуть бути сприйняті органами чуттів. Абстрактні — це поняття, в обсязі яких узагальнюються властивості предметів, які не сприймаються органами чуттів. За характером ознак поняття поділяють на позитивні й негативні, а також на співвідносні та неспіввідносні. Позитивні – це поняття, у змісті яких є вказівка на наявність у них певних ознак. Негативні – це поняття, у змісті яких є вказівка на наявність у них певних ознак. Співвідносними називають поняття, зміст яких не має автономного смислу, тобто таке поняття стає осмисленим лише тоді, коли воно використовується разом з іншими поняттями в певному контексті. Неспіввідносними є поняття, зміст яких має автономний смисл. Абсолютно неспіввідносних понять не існує, адже, навіть наукові терміни, чий зміст є чітко визначеним, мають смислові відтінки, які розкривається лише у контексті їх використання. Готуючи відповідь на питання, слід обов’язково ілюструвати теоретичні положення прикладами!

Готуючи відповідь на п’яте питання, слід звернути увагу на те, що поняття всебічно відображають об’єктивний світ, в якому взаємозалежність явищ має універсальний характер. Виражаючи об’єктивний зв’язок речей, поняття й самі вступають у різні відношення між собою. Ці відношення розрізняють за змістом і за обсягом. За змістом поняття вступають у відношення непорівнюваності і порівнюваності. Непорівнювані поняття не містять спільних ознак. Порівнювані поняття мають спільні елементи змісту (спільні ознаки). Порівнювані поняття можуть бути сумісні або несумісні. У відношенні сумісності перебувають поняття, ознаки яких допускають можливість повного або часткового збігу їхніх обсягів. Інакше кажучи, сумісні поняття містять спільні елементи у своїх обсягах. Відношення сумісності понять має три підвиди: відношення тотожності, підпорядкування і перетину. У відношенні рівнозначності перебувають поняття «X» і «У», обсяги яких повністю збігаються. Змісти рівнозначних понять не співпадають, кожне з них відображає певну сторону (властивість) одного йтого самого предмета (або множини предметів). Підпорядкування - це відношення між поняттями «X» і «У», в яких зміст першого (підпорядковуючого) становить частину змісту другого (підпорядкованого), а обсяг другого повністю входить в обсяг першого. Два поняття «X», «У» знаходяться у відношенні перетину, якщо їх змісти містять такі ознаки, які не виключають одна одну, але й не збігаються, тому їхні обсяги можуть мати спільні елементи. Інакше кажучи, обсяги понять «X», «У» знаходяться у відношенні перетину, коли існують предмети, які мають лише ознаку «Х», одночасно існують предмети, які мають лише ознаку «У» і одночасно існують ще й предмети, які мають разом ознаки «Х» та «У». У відношенні несумісності перебувають поняття, в зміст яких входять ознаки, що виключають одна одну, тому їхні обсяги не можуть містити спільних елементів. Відношення несумісності понять має три підвиди: суперечливість, протилежність, співпідпорядкованість. У відношенні суперечливості перебувають між собою поняття «X», «У», тоді, коли зміст одного з них просто заперечує зміст другого. У відношенні протилежності перебувають між собою поняття «X», «У», тоді, коли зміст одного з них не лише виключає ознаки другого, але й замінює іншими несумісними ознаками. Ці ознаки позначають протилежні між собою сторони або властивості. Протилежними між собою можуть бути лише дві ознаки і, відповідно, - лише два поняття. У протилежних понять завжди існує родове поняття. У нашому прикладі таким поняттям є «будинок». Протилежні поняття не вичерпують обсяг родового поняття, адже, наприклад, окрім високих і низьких будинків, існують середні за висотою будинки. Співпідпорядкованими є поняття «X», «У», які перебувають на одному рівні загальності й одночасно підпорядковані більш загальному (родовому для них) поняттю «Z». Деякі ознаки понять не то­тожні, тому вони не містять у своєму обсязі спільних елементів. Співпідпорядкованими іншому поняттю можуть бути і два, і більше як два поняття. Готуючи відповідь на питання, слід обов’язково ілюструвати теоретичні положення прикладами.

Шосте питання цієї теми є найскладнішим. Студентам потрібно розглянути основні логічні операції над поняттями: визначення (дефініція), поділ, обмеження й узагальнення, а також операції над множинами. Визначення понять є процедурою уточнення смислу вже відомих понять і введення нових. Поділ понять — це логічна операція, за допомогою якої розкривається обсяг родового поняття через перелік його видів або елементів. Обмеження — це логічна операція над поняттями, завдяки якій відбувається перехід від поняття з ширшим обсягом (родового) до поняття з вужчим обсягом (видового) через додавання до змісту висхідного поняття ознак, що стосуються лише частини елементів його обсягу. Узагальнення — це логічна операція над поняттями (зворотна до обмеження), завдяки якій відбувається перехід від поняття з вужчим обсягом до поняття з ширшим обсягом (інакше кажучи, від видового поняття до родового) шляхом збіднення його змісту (тобто вилучення специфічних видових ознак).