Її основним джерелом є:

• засоби масової інформації;

• школи та інші учбові заклади

Її особливості

Вона може керувати людьми навіть проти їхньої волі та інтересам.

В демократичному суспільстві існує поділ кожної влади:

• В економіці - наявність багатьох конкуруючих центрів впливу.

• В політиці - поділ влади між державою, політичними партіями, групами, а також трьома гілками влади.

• В духовній сфері - доступ освіти і культурно інформаційна різноманітність.

4. Процес формування державної влади в період розпаду первіснообщинного ладу.

Суспільна влада зароджується саме як концентроване вираження спільних інтересів. Плем'я саме було владою (самоврядування). В період розпаду первіснообщинного ладу відбувається відокремлення влади від населення, відчуження її від окремих індивідів, формування самостійного апарату влади, відбувається зосередження влади та функції керівництва в руках воєначальників, племінної верхівки. Суспільна влада стає державною, Одна із основних причин цього процесу - це поділ первісного соціально-однорідного суспільства на соціально неоднорідні групи та класи з різноманітними, нерідко протилежними інтересами.

5. Основні етапи формування української державності:

І. VII - IX ст. - перша держава східних слов'ян - Київська Русь. Особливості влади – князівська влада.

ІІ. Литовсько - Руська держава XIV - XVI ст. – влада князівська.

ІІІ Запорозька Січ - ХУ1 - XVIII ст. – влада гетьмана.

ІV. Українські землі під владою Росії, Польщі, Молдови, Угорщини, Туреччини XVI - XVII ст.

V. Українські землі у складі Російської та Австро – Угорської імперії XVII - XX ст. Влада - царизм.

VI. Українська державність 1917 - 1920рр. (Республіка, Директорія, гетьманат)

VII. Радянська Україна з 1920-199Ірр. влада тоталітаризму.

VIII. Незалежна Україна з 1991року.

6. Історичні типи державної влади.

Влада з’явилася з виникненням суспільства і завжди сприяла і сприятиме його розвитку. З появою суспільної нерівності людей, їх різноманітними інтересами виникає і влада. До виникнення класів і держави влада носила суспільний характер, був відсутній апарат насилля.

Можна виділити такі історичні типи влади:

1. В первіснообщинному суспільстві влада здійснювалася всіма членами роду, племені (вибирали старійшин).

2. З появою класів, приватної власності і держави замість морального авторитету старійшин роду виникає авторитет публічної влади, яка відокремилась від суспільства і стала над ним.

Типи державної влади.

• аристократія – найвища родова знать у рабовласницькому і феодальному суспільствах, а також форма державного правління, де аристократії належить вся повнота влади в країні ( найбільш глибоко проаналізував Аристотель);

• автократія – одній особі належить виключна і необмежена верховна влада (монарху, царю, князю). Приклади: деспотія Стародавнього Сходу, Римська та Візантійська імперії;

• абсолютизм – абсолютна самодержавна влада, деспотична форма державного правління, де надзвичайна ступінь централізації державної влади. Політична влада (законодавча, виконавча, судова) цілковито належить одній особі. Виникає в Західній Європі наприкінці XV – початку XVI ст.;

• анархія – безвладдя, заперечення державного управління суспільством. Засновник поняття У.Гудвін, засади анархізму закладені у 40-х рр.. Х1Хст. Прудоном, який запровадив термін „анархія”.

• бюрократія – ієрархічно організована система управління державою за допомогою особливого апарату, наділеного специфічними функціями та привілеями, що дозволяє йому стати над інтересами більшості. Поняття „бюрократія” вперше з’явилося у 1745р., запровадив Вінсент де Турне;

• демократія – влада народу;

• охлократія — тимчасове більш - менш тривале домінування в політичному житті суспільстві натовпу, юрби; один із засобів здійснення політичної влади, що суттєво доповнює кризові політичні режими (описав Аристотель);

• плутократія – політична влада формально і фактично належить заможній верхівці панівних класів (у греків Плутос - бог багатства)

• теократія – форма державного правління, де безпосереднім носієм влади вважається Бог, а її реалізація здійснюється переважно духовенством, главою церкви. Поняття „теократія” запровадив історик Іосиф Флавій (37-95). Приклад: Ватикан, арабський халіфат;

• тімократія – особлива форма олігархії у стародавній Греції, державна влада належить привілейованій більшості з високим майновим цензом. Приклад: Афіни за часів реформ Солона У1 ст. - громадян поділялися на розряди відповідно від доходів від землі (Арістотель);

• олігархія – влада невеликої групи заможних людей ( є аристократична, фінансова олігархія), в США – Рокфелери, Моргани, Дюпони, у Франції – Ротшильди, в Німеччині – Круппи, Сіменси...Описали Платон, Арістотель

• монархія – державна влада цілком або частково зосереджена в руках одноосібного глави – монарха, передається за спадком. Є різновиди монархії:

  • абсолютна – всевладдя глави держави (короля, імператора), відсутність конституційного ладу. Поширена в епоху феодалізму. Зараз не існує;

  • конституційна монархія – монархія обмежена конституцією. Залежно від ступеня конституційного обмеження повноважень монарха розрізняють:

    • дуалістичну– поділ влади між монархом (в основному належить виконавча влада) і парламентом;

    • парламентську –законодавча влада повністю належить парламентові, до того ж влада монарха обмежена і у сфері управління та контролю над урядом, він в основному виконує представницькі функції (Японія, Іспанія, Данія, Швеція, Великобританія та ін.)

      • республіка – вищі органи влади обираються народом або формуються загальнонаціональним представницьким органом:

        • президентська – повноваження глави держави, а в деяких випадках – і глави уряду належить президенту, який обирається народом, формує уряд, що не несе відповідальності перед парламентом. Приклад: США, Іран, Корея;

        • парламентська – президент обирається парламентом і має представницькі функції: Австрія, Німеччина, Індія;

        • напівпрезидентська або парламентсько – президентська – президент обирається народом, а парламент контролює його діяльність: Франція, Україна, Росія, Португалія.