3. Шлюбний договір.

Подружжя мають право укласти шлюбний договір за власною волею, у якому передбачають взаємні майнові права та обов’язки. Цей договір укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально. Відповідно до статті 10 СК України шлюбний договір може бути укладено:

1. особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу;

2. подружжям.

Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу, а якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

В Україні шлюбний договір регулює майнові відносини між подружжям, визначає майнові права та обов’язки. Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому разі розірвання шлюбу також. Сторони можуть домовитися про надання утримання одному з подружжя.

Майнові права та обов’язки подружжя як батьків можуть бути визначені шлюбним договором. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Його умови не повинні погіршувати становище одного з подружжя порівняно з чинним законодавством. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені Сімейним кодексом України. Шлюбний договір може бути змінено подружжям.

Кожна сторона у шлюбному договорі має право на судовий захист у разі недодержання або неналежного додержання умов договору.

4. Особисті й майнові прав та обов’язки подружжя.

Є особисті та майнові права та обов’язки подружжя.

Особисті права подружжя не мають майнового змісту. Є такі права: право на вибір подружжям прізвища, на розподіл обов’язків, право спільно вирішувати питання життя сім’ї, на особисту свободу та вибір місця проживання, на фізичний і духовний розвиток, на вибір занять і професії, на материнство і на батьківство. Кожен з подружжя має право припинити подружні відносини. Примушування до припинення або збереження шлюбних відносин, у тому числі інтимних, є порушенням права на особисту свободу.

Права на власність подружжя є рівними. Право визначає такі майнові права подружжя: право на користування житлом, рівність прав у розпорядженні майном, право на взаємне утримання, право на спадкування.

Згідно з Сімейним кодексом України є майно, яке належить кожному з подружжя на праві особистої власності, і майно, що належить їм на праві спільної власності.

Кожен з подружжя має право на роздільне майно, тобто майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування.

Майно набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто, майно, набуте за час шлюбу, яке призначалося для індивідуальних потреб (одяг, взуття) і доходи від речей, що є особистою приватною власністю одного з подружжя.

Подружжя повинно розпоряджається спільним сумісним майном за взаємною згодою на рівних правах. Вони мають право укладати всі дозволені законом угоди між собою.

У разі припинення шлюбу, майно, що є спільною власністю подружжя, поділяється за взаємною згодою або в судовому порядку, при цьому кожен має право на рівну його частину.

Якщо жінка і чоловік проживають спільно, але не перебувають у законному шлюбі, то майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено письмовим договором між ними.

Згідно сімейного законодавства подружжя повинно матеріально підтримувати один одного. У випадку відмови від такої підтримки, той з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, має право звернутися до суду з позовом про призначення на його користь аліментів.