Лекція 6. Основи сімейного права україни план

1. Поняття, предмет і джерела сімейного права України.

2. Умови й порядок укладання шлюбу.

3. Шлюбний договір.

4. Особисті й майнові прав та обов’язки подружжя.

5. Припинення шлюбу.

6. Поділ майна подружжя при розірванні шлюбу.

7. Взаємні права та обов’язки батьків і дітей.

8. Підстави позбавлення батьківських прав.

9. Опіка та піклування.

1. Поняття, предмет і джерела сімейного права України

Сімейне право – це галузь права, норми якої врегульовують шлюбно-сімейні відносини.

Предметом сімейного права є особисті та майнові відносини, які виникають між подружжям, між батьками і дітьми та іншими членами родини, а також відносини з приводу укладання та розірвання шлюбу, реєстрації актів цивільного стану (РАЦС), опіки і піклування, усиновлення і удочеріння, патронату.

Основними джерелами сімейного права є Конституція України та Сімейний кодекс України.

Так Конституція України (ст. 51, 52) проголошує: „Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Батьки зобов’язані утримувати своїх дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх батьків. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом”.

Сімейний кодекс України врегульовує три групи відносин:

1. Сімейні відносини, що виникають між подружжям, між батьками і дітьми та іншими родичами за походженням. Ці відносини за змістом поділяються на майнові та особисті (немайнові).

2. Відносини, які прирівнюються до сімейних (наприклад, питання усиновлення, опіки і піклування та патронату).

3. Відносини з приводу реєстрації актів цивільного стану (наприклад, народження, смерті, укладання і розірвання шлюбу, встановлення батьківства тощо).

Згідно з Сімейним кодексом України сім’я є первинним та основним осередком суспільства. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення та на інших підставах, що не заборонені законом.

У сімейних відносинах, шлюбі та сім’ї жінка і чоловік мають рівні права й обов’язки.

Правила Кодексу встановлюють, що дитиною є особа, яка не досягла повноліття (18 років). Підлітком вважається дитина до 14 років, а неповнолітнім – з 14 до 18 років.

Суб’єктами сімейного права є члени сім’ї та родичі – фізичні особи, які наділені дієздатністю.

2. Умови й порядок укладання шлюбу.

Шлюб – це добровільний союз чоловіка і жінки, який реєструється в органі реєстрації актів громадянського стану (ОРАГС) з метою утворення сім’ї.

Чоловік та жінка повинні подати заяву про укладення шлюбу в ОРАГС. Потім через місяць вони повинні прийти до ОРАГС зареєструвати шлюб та одержати Свідоцтво про реєстрацію шлюбу. Реєстрація шлюбу має відбуватися з двома свідками. Урочиста реєстрація шлюбу не є обов’язковою.

Релігійний обряд шлюбу не має правового значення, цивільна форма шлюбу також не породжує права та обов’язки подружжя.

Основними умовами вступу до шлюбу є взаємна згода осіб, що беруть шлюб, та досягнення ними шлюбного віку. В Україні шлюбний вік складає: для чоловіків – 18 років, для жінок – 17 років. Однак місцеві органи влади можуть у виключних випадках знижувати шлюбний вік. Цей вік може бути знижено до 14 років за рішенням суду, коли вона вагітна або він/вона тяжко хворий.

Законодавство передбачає також і перепони до вступу в шлюб. Не допускається шлюб між особами, якщо одна з них уже перебуває в іншому шлюбі.

Шлюб не можливий також:

• між рідними і двоюрідними братами і сестрами;

• між рідними тіткою, дядьком та племінником, племінницею;

• між усиновителями і усиновленими;

• між особами, з яких, принаймні, одну особу визнано недієздатною внаслідок душевної хвороби чи недоумства.

Відповідно до ст. 27 Сімейного кодексу України нареченими є особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Особа, яка відмовилася від подружніх обов’язків повинна відшкодувати іншій стороні витрати, які були зроблені ним/нею, які пов’язані з підготуванням до реєстрації шлюбу.