- •Передмова
- •1. Мовна система як об’єкт вивчення
- •1.1. Загальне поняття про мовну систему
- •1.2. Рівні мови. Типи мовних відношень
- •1.3. Атрибути мовної системи
- •1.4. Знаковий характер мовної системи
- •2. Фонетика і фонологія
- •2.1. Фонетика і фонологія як розділ мовознавства
- •2.2. Звуки мовлення. Аспекти їх вивчення
- •Апарат мовлення
- •Голосні та приголосні звуки
- •2.5. Артикуляційна класифікація голосних і приголосних
- •2.5.1. Артикуляційна база
- •2.5.2. Класифікація голосних звуків
- •2.5.3. Класифікація приголосних звуків
- •I. За дією активного органа приголосні поділяють на:
- •II. За способом творення шуму (за характером перешкоди) приголосні можна розподілити на:
- •III. За роботою голосових зв’язок приголосні можна поділити на:
- •IV. Залежно від положення м’якого піднебіння розрізняють такі приголосні:
- •2.6. Акустична класифікація голосних і приголосних
- •Акустична класифікація звуків мови (на прикладі звуків російської мови)
- •2.7. Зміни звуків у мовленнєвому потоці
- •2.7.1. Позиційні зміни
- •2. Оглушення дзвінких приголосних наприкінці слова.
- •2.7.2. Комбінаторні зміни
- •2.8. Склад. Наголос. Інтонація
- •2.8.1. Склад
- •2.8.2. Наголос
- •2.8.3. Інтонація
- •2.9. Фонема
- •3. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія.
- •3.1. Лексикологія як розділ мовознавства
- •3.2. Слово як основна одиниця мови
- •3.3. Лексика як система
- •3.4. Лексичне значення слова. Типи лексичних значень
- •3.5. Багатозначні слова. Омоніми. Пароніми
- •3.6. Синоніми. Антоніми
- •3.7. Лексика з погляду сфери її вживання
- •3.8. Фразеологія
- •3.9. Етимологія
- •3.10. Лексикографія
- •4. Морфеміка та словотвір
- •4.1. Місце морфеміки та словотвору в системі мовознавства
- •4.2. Морфемна будова слова
- •4.3. Історичні зміни в морфемній будові слова
- •4.4. Словотвірні моделі, ланцюжки, гнізда, парадигми
- •4.5. Словотвірні типи
- •4.6. Основні способи словотворення
- •5. Граматика. Морфологія і синтаксис
- •5.1. Граматика та її розділи
- •5.2. Граматичне значення та граматична форма
- •5.3. Граматична категорія. Типи граматичних категорій
- •5.4. Способи вираження граматичних значень
- •5.5. Частини мови
- •5.6. Словосполучення та речення
- •6. Розвиток мовної системи
- •6.1. Виникнення ідеї мовного розвитку (кінець XVIII ст. – початок XIX ст.)
- •6.2. Зовнішні і внутрішні чинники розвитку мови
- •6.3. Основні закономірності розвитку мов
- •6.4. Історичні зміни в лексичній підсистемі
- •6.5. Історичні зміни у фонологічній підсистемі
- •6.6. Історичні зміни у морфологічній та синтаксичній підсистемах
- •Підсумкові тестові завдання
- •Література
- •Філологічні словники та довідники
- •1. Мовна система як об’єкт вивчення 7
- •2. Фонетика і фонологія 14
- •84116, М. Слов’янськ, вул. Г. Батюка, 19.
I. За дією активного органа приголосні поділяють на:
губні (лабіальні), що за пасивним органом розподілені на:
а) губно-губні (білабіальні) – такими, наприклад, є укр. та рос. [п], англ. [w];
б) губно-зубні (лабіодентальні) – прикладом можуть слугувати укр. та рос. [у] та [ф] (в українській мові є і губно – губний [у]);
язикові (лінгвальні):
а) передньоязикові:
апікальні (від лат. apex – «верхівка»): активним є кінчик язика, що разом з передньою частиною спинки піднімається до верхніх зубів й альвеол (наприклад, англ. [t], [d]);
дорсальні (від лат. dorsum – «спина»): кінчик язика опущений до нижніх зубів, а передня частина спинки наближена до верхніх зубів й альвеол (наприклад, укр. [т], [д]);
какумінальні (від лат. cacumen – «гострий кінець», «вершина»): передня частина спинки язика трохи увігнута досередини, а кінчик язика піднятий (наприклад, рос. [ш], [ж], [ч']);
ретрофлексні: кінчик язика загнутий назад (наприклад, англ. [ř]).
За пасивним органом передньоязикові приголосні можна поділити на зубні, чи дентальні (наприклад, укр. [д], [з]), міжзубні, чи інтердентальні (кінчик язика знаходиться між верхніми й нижніми зубами – наприклад, англ. [đ]), альвеолярні, чи надзубні (наприклад, укр. [р], англ. [ţ]) і передньопіднебінні, чи постальвеолярні (наприклад, англ. [ř]);
б) середньоязикові – наприклад, укр. [j], іспан. [ñ]. За пасивним органом вони середньопіднебінні, чи палатальні, тому що утворюються внаслідок зближення або змикання середньої частини спинки язика з твердим (середнім) піднебінням;
в) задньоязикові – наприклад, укр. [r], [к], [х]. За пасивним органом вони задньопіднебінні, чи велярні, тому що утворюються внаслідок зближення або змикання задньої частини спинки язика із заднім (м’яким) піднебінням;
язичкові (увулярні) – наприклад, франц. [ŗ]. Вони утворюються внаслідок рухів язичка або всього м’якого піднебіння; пасивним органом при цьому є корінь язика;
глоткові (фарингальні) – наприклад, укр. [г] у слові гроші. Ці звуки утворюються внаслідок стискання глотки;
гортанні (ларингальні) – наприклад, араб. [h]. Вони утворюються внаслідок змикання або зближення голосових зв’язок.
II. За способом творення шуму (за характером перешкоди) приголосні можна розподілити на:
проривні, чи вибухові – перешкода створюється повним змиканням активного органа з пасивним; прохід для повітря відкривається різко, під тиском видихуваного з легенів повітря. В артикуляції таких звуків (наприклад, укр. [б], [д], англ. [d], [t]) є три елементи – зімкнення (імплозія), витримка та вибух (експлозія), що відбуваються дуже швидко, це й визначає іншу назву вибухових – миттєві;
щілинні, чи фрикативні (від лат. fricare «терти»), чи спіранти (від лат. spiro «дую») – активний орган не змикається з пасивним, а, наближаючись до нього, залишає щілину. Повітряний струмінь, проходячи через цю щілину, створює характерний шум (наприклад, укр. [з], [ш], [х]);
африкати (від лат. affricata – «притерта») – змикання, поступово розкриваючись, переходить у щілину; твориться немовби подвійний звук (наприклад, укр. [ч], рос. [ц]);
дрижачі, чи вібранти (від лат. vibrare – «дрижати») – активний орган ритмічно то змикається, то розмикається з пасивним (наприклад, рос. та укр. [р]).
Іноді виділяють зімкнено-прохідні приголосні, під час утворення яких є одночасно й зімкнення, і прохід для повітря. Залежно від місця проходження струменя повітря їх поділяють на носові (наприклад, укр. [н], [м]) і бокові, чи ротові (наприклад, укр. [л]).