- •Передмова
- •1. Мовна система як об’єкт вивчення
- •1.1. Загальне поняття про мовну систему
- •1.2. Рівні мови. Типи мовних відношень
- •1.3. Атрибути мовної системи
- •1.4. Знаковий характер мовної системи
- •2. Фонетика і фонологія
- •2.1. Фонетика і фонологія як розділ мовознавства
- •2.2. Звуки мовлення. Аспекти їх вивчення
- •Апарат мовлення
- •Голосні та приголосні звуки
- •2.5. Артикуляційна класифікація голосних і приголосних
- •2.5.1. Артикуляційна база
- •2.5.2. Класифікація голосних звуків
- •2.5.3. Класифікація приголосних звуків
- •I. За дією активного органа приголосні поділяють на:
- •II. За способом творення шуму (за характером перешкоди) приголосні можна розподілити на:
- •III. За роботою голосових зв’язок приголосні можна поділити на:
- •IV. Залежно від положення м’якого піднебіння розрізняють такі приголосні:
- •2.6. Акустична класифікація голосних і приголосних
- •Акустична класифікація звуків мови (на прикладі звуків російської мови)
- •2.7. Зміни звуків у мовленнєвому потоці
- •2.7.1. Позиційні зміни
- •2. Оглушення дзвінких приголосних наприкінці слова.
- •2.7.2. Комбінаторні зміни
- •2.8. Склад. Наголос. Інтонація
- •2.8.1. Склад
- •2.8.2. Наголос
- •2.8.3. Інтонація
- •2.9. Фонема
- •3. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія.
- •3.1. Лексикологія як розділ мовознавства
- •3.2. Слово як основна одиниця мови
- •3.3. Лексика як система
- •3.4. Лексичне значення слова. Типи лексичних значень
- •3.5. Багатозначні слова. Омоніми. Пароніми
- •3.6. Синоніми. Антоніми
- •3.7. Лексика з погляду сфери її вживання
- •3.8. Фразеологія
- •3.9. Етимологія
- •3.10. Лексикографія
- •4. Морфеміка та словотвір
- •4.1. Місце морфеміки та словотвору в системі мовознавства
- •4.2. Морфемна будова слова
- •4.3. Історичні зміни в морфемній будові слова
- •4.4. Словотвірні моделі, ланцюжки, гнізда, парадигми
- •4.5. Словотвірні типи
- •4.6. Основні способи словотворення
- •5. Граматика. Морфологія і синтаксис
- •5.1. Граматика та її розділи
- •5.2. Граматичне значення та граматична форма
- •5.3. Граматична категорія. Типи граматичних категорій
- •5.4. Способи вираження граматичних значень
- •5.5. Частини мови
- •5.6. Словосполучення та речення
- •6. Розвиток мовної системи
- •6.1. Виникнення ідеї мовного розвитку (кінець XVIII ст. – початок XIX ст.)
- •6.2. Зовнішні і внутрішні чинники розвитку мови
- •6.3. Основні закономірності розвитку мов
- •6.4. Історичні зміни в лексичній підсистемі
- •6.5. Історичні зміни у фонологічній підсистемі
- •6.6. Історичні зміни у морфологічній та синтаксичній підсистемах
- •Підсумкові тестові завдання
- •Література
- •Філологічні словники та довідники
- •1. Мовна система як об’єкт вивчення 7
- •2. Фонетика і фонологія 14
- •84116, М. Слов’янськ, вул. Г. Батюка, 19.
6.2. Зовнішні і внутрішні чинники розвитку мови
Історія мови загалом тісно пов’язана з історією народу, суспільства. Проте якщо розглядати певні рівні мови (до основних рівнів належать фонетико-фонологічний, лексичний, морфологічний, синтаксичний), то далеко не завжди можна побачити залежність розвитку мови від розвитку суспільства. Так, зміну української дієслівної системи не можна пояснити тими змінами, які відбулися в житті народу, суспільства. Те ж саме слід сказати про втрату носових голосних у більшості слов’янських мов (у давніх слов’янських пам’ятках вони позначалися літерами @ «юс великий» і # ««юс малий»). Численні факти засвідчують, що багато мовних явищ розвивається всередині самої мови; вони постають як зумовлені її внутрішніми можливостями. Це дає підставу для розмежування зовнішніх і внутрішніх чинників (законів, закономірностей, тенденцій, причин, умов) розвитку мови. Зовнішні і внутрішні чинники нерідко взаємодіють.
Прикладом може слугувати таке фонетичне явище, як цокання. Воно властиве деяким російським діалектам і має певні різновиди. Зокрема, у частині діалектів замість ц і ч вживається африката ц (улица, цистый «чистий»), а в іншій частині – африката ч (улича «вулиця», чистый). Сутність цокання полягає саме в нерозрізненні двох африкат, у вживанні замість двох африкат однієї. Як виникло цокання? Унаслідок дії зовнішніх чи внутрішніх причин? М. І. Надєждін ще у 1837 р. висунув твердження про фіно-угорський субстрат цокання (про «запозичення» цокання з фіно-угорських мов). Ця ідея спиралася на факт поширення російської мови на територіях, які здавна населяли фіно-угорські народи: меря, мурома, мещера та ін. Ідею фіно-угорського субстрату підтримали І. О. Бодуен де Куртене та В. І. Чернишов. Пізніше з’явилася теза про внутрішні причини виникнення цього консонантного явища. К. В. Горшкова, В. В. Колесов та інші лінгвісти, не заперечуючи можливості впливу фіно-угорських мов, уважають, що цокання виникло насамперед внаслідок дії внутрішніх чинників. Африкати ц і ч у російській мові у функціональному плані є слабко навантаженими: у російській мові багато слів, які відрізняються одне від одного лише однією фонемою (пор. гол – кол, жар – шар, шайка – сайка), але практично немає такої пари слів, які б відрізнялися фонемами ц і ч (терміни цокання – чокання, звичайно, можна не брати до уваги). Очевидно, цокання можна розглядати як наслідок взаємодії внутрішніх і зовнішніх чинників розвитку мови.
Звернення мовознавців до внутрішніх чинників розвитку мови є цілком закономірним. Справді, кожне нове мовне явище виростає з уже наявних і на їхній основі. Нові фонеми, морфеми, слова, форми, синтаксичні моделі, нові відношення між мовними одиницями та категоріями історично зумовлені самою мовою, утворюються з її «матеріалу» та за її «правилами». Це не означає, звичайно, що не може бути очевидних зовнішніх причин появи в мові нових явищ. Так, нові слова з’являються в мовах переважно тому, що вони потрібні для позначення нових реалій, для вираження нових понять науки, техніки, виробництва. Яскравим прикладом є поява в українській мові (на різних етапах її розвитку) таких слів, як телевізор, напівпровідник, місяцехід, примісячитися, комп’ютер, інформатика, інтернет. Проте зовнішні причини не створюють слів – слова утворюються в тій чи тій мові за її «правилами».
Вивчення взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників розвитку мови – дуже складне завдання. У загальному плані можна зазначити, що зовнішні обставини зумовлюють певні вимоги, а мова, відповідаючи на них, змінює ті чи ті елементи своєї системи відповідно до сучасних потреб, з одного боку, та внутрішньомовних можливостей, з іншого.
***
Що дозволяє розмежувати зовнішні та внутрішні чинники розвитку мови? Наведіть приклади.