Захист групових інтересів за допомогою групового позову

Слід зазначити, що інститут групового позову (class action) відрізняється від типового для країн континентальної Європи варіанту захисту колективних інтересів своєю універсальністю.

Прим.: В цивільному процесі США поняття group action (груповий позов) не використовується, натомість застосовується термін class action (класовий позов). Разом з цим, в українській мові поняття класовий застосовується для визначення дещо інших категорій. Відтак, для зручності, в даній статті для визначення притаманного праву США поняття класового позову використовується поняття груповий позов.

Інститут групового позову може застосовуватись в будь-якій сфері суспільного життя, де виникають конфлікти, які стосуються питань права або факту, що є загальними для великої кількості осіб. Така форма захисту прав містить в собі як елементи процесуальної співучасті (в провадженні формально беруть участь всі члени групи, на них безпосередньо розповсюджується судове рішення), так і судового представництва (від імені групи в силу особливих процесуальних вимог судове провадження ведеться однією або кількома особами). Інститут групових позовів активно застосовується в США, Канаді та в інших країнах загального права (країни Англосаксонської правової сім’ї).

Особливістю провадження по груповому позову є те, що до ведення процесу допускаються не лише певні організовані групи, але й особи, між якими немає будь-яких правових або особистих зв’язків. Для їх об’єднання в одному процесі достатньо лише спільності в питаннях права або факту, спільність запитуваних засобів захисту. Крім того, у формі групового позову здійснюється не лише захист колективних інтересів певної кількості осіб (наприклад, заборона реклами тютюнових виробів), але й однорідних індивідуальних претензій (наприклад, вимоги про стягнення на користь кожного із членів групи компенсації за спричинену шкоду).

Що стосується наслідків задоволення групового позову, то встановлене судовим рішенням право буде в рівній мірі розповсюджуватись на всіх членів групи, навіть якщо провадження велось лише декількома особами. Водночас, у випадку відмови у задоволенні групового позову, судовий акт також діє по відношенню до всієї групи.

Незважаючи на очевидні переваги даного інституту захисту прав, широкому розповсюдженню групового провадження перешкоджають його складність, орієнтування на особливу культуру судочинства, яке існує за умови наявності в державі балансу свободи судового розсуду та відповідної змагальності сторін.

Провадження по груповому позову в сша

США перейняли інститут групового позову від Англійських судів справедливості, закріпивши відповідні положення у Федеральних правилах 1842 року, а також в деяких інших актах. З того часу цей інститут зазнавав певних змін, і сьогодні правила провадження за груповими позовами закріплено, зокрема, в Правилі 23 Федеральних правил цивільного процесу для районних судів Сполучених Штатів Америки (надалі – ФПЦП).

Так, для прийняття групового позову до провадження позивач зобов’язаний довести, що існують всі необхідні умови для його пред’явлення, а суд, перед тим як засвідчити груповий позов, має встановити його відповідність семи умовам.

Дві такі умови не містяться в ФПЦП і були визначені судовою практикою:

(1) Наявність певної групи осіб. Так, в більшості випадків позивач зобов’язаний окреслити встановлену групу. Наприклад формулювання всі бідні люди буде недостатнім для кваліфікації групового позову.

(2) Представник групи, який власне захищає інтереси групи, має бути її членом.

Чотири умови закріплені також в Правилі № 23 (а):

(3) Група є настільки чисельною, що співучасть всіх її членів є практично неможливою.

(4) Спільність вимог, яка полягає в тому, що існують питання права і факту, спільні для всієї групи.

(5) Типовість вимог, яка означає, що вимоги або заперечення представників групи є типовими з тими, які пред’являються групою.

(6) Представники групи будуть визнані судом неупередженими та такими, що будуть сумлінно і добросовісно захищати інтереси групи.

Після того, як судом буде встановлено відповідність поданого позову шести вищевказаним умовам, суддя встановлює, чи має групове провадження суттєві переваги перед іншими можливими процесуальними формами захисту. Для цього суд перевіряє відповідність групового позову трьом категоріям, передбаченим Правилом 23 (b). Після того, як буде встановлено відповідність заявленого групового позову до однієї із вказаних категорій, суд приймає рішення про порушення провадження за груповим позовом.

Так, відповідно до ч. 1 Правила 23 (b) віднесення групового позову до першої категорії має ґрунтуватись на припущенні, що розгляд в окремому провадженні індивідуальних вимог члена групи створює небезпеку: 1) неузгоджених або різних за змістом рішень відносно окремих членів групи, які зобов’язують сторону, яка протистоїть групі, вчинити несумісні за змістом дії та 2) прийняття відносно членів групи рішень, які фактично стосуються прав та інтересів осіб, які не приймали участі у справі, або істотно послаблюють їх здатність здійснювати захист своїх прав.

Що стосується другої категорії, то сюди входять позови про заборону вчинення дій, або ж встановлення інших засобів захисту. Даний вид включає в себе 3 підвиди: 1) справи про відшкодування шкоди, завданої здоров’ю, 2) справи щодо встановлення судових заборон та 3) справи, які стосуються необхідності тлумачення контрактів та інших актів.

При цьому, справи про застосування судової заборони є основним видом застосування даної категорії групових позовів. Сюди відносяться справи про заборону дискримінації, забруднення навколишнього природного середовища, тощо [Колесов П.П. Групповые иски в США. М.: ООО «Городец-издат», 2004. С. 32].

Під час віднесення позову до даної категорії суд має встановити, що сторона, яка протистоїть групі, здійснила діяння з підстав, що одночасно стосуються всіх членів групи, що, в свою чергу, надає їм можливість захисту всієї групи шляхом застосування судової заборони або інших засобів захисту.

Третя категорія групових позовів, передбачена ч. 3 Правила 23 (b), застосовується, як правило, у справах про захист прав споживачів, та в інших справах, в яких бере участь велика кількість осіб, при тому, що ціна індивідуальних позовів є незначною.

Таким чином, основною умовою для відкриття провадження у груповому позові є наявність очевидної переваги групового провадження перед іншими процесуальними формами захисту.

Пропонуємо розглянути специфіку даного інституту судового процесу США на реальному прикладі групового позову Американської гільдії авторів до компанії Google Inc.