5. Залежність відносної швидкості передачі від стану каналу: 1 – процедури із зкк; 2 – процедури взз із очікуванням

а, по-друге, існує критичне значення інтенсивності завад, коли відносна швидкість R_оч = 0, тобто коли система обміну переходить в режим безперервного перезапиту:

[1 − ] = 0,

.

Останнє, в свою чергу, є можливим при критичній інтенсивності завад:

,

. (3)

5.3Відносна швидкість при використанні взз з безперервною передачею

В протоколах, що використовують ВЗЗ з безперервною (послідовною) передачею, максимальне число переданих за час t повідомлень

N_п.max = t/t_k,

а число прийнятих повідомлень зменшується на кількість повідомлень, що стираються при виявленні спотворень. Оскільки при цьому із накопичувача стираються усі γ повідомлень, а число завад за час t дорівнює λ∙t, то

N_ст = λ∙t∙γ.

З врахуванням того, що ємність накопичувача повинна задовольняти відомому виразу

γ ≥ 1 + t_оч/t_k,

то відносна швидкість передачі

R_пп = m∙(N_п.max –N_ст) /(n∙N_п.max) = (m/n)∙(N_п.max –λ∙t∙γ) /N_п.max =

= (m/n)∙(1  λ∙t∙(1 + t_оч/t_k)∙t_k/t) = (m/n)∙(1  λ∙(1 + t_оч/t_k)∙t_k) = = (m/n)∙(1  λ∙(t_k + t_оч)).

Неважко побачити, що ця залежність є також лінійною щодо λ (зворотна пропорційність). Звідсіля, при λ = 0, R_пп = m/n, а критичне значення інтенсивності завад:

λ _{крпп =} 1/(t_k + t_оч).

6. Залежність відносної швидкості передачі від стану каналу: 1 – процедури із зкк; 2 – процедури взз із очікуванням; 3 – взз із послідовною передачею

5.4Відносна швидкість при використанні взз з адресним перезапитом

При ВЗЗ з адресним перезапитом максимальне число переданих за час t повідомлень

N_п.max = t/t_k,

а число прийнятих повідомлень зменшується на кількість повідомлень, що стираються при виявленні спотворень. Уточнимо, що при цьому із накопичувача стирається лише одне повідомлення, а число завад за час t дорівнює λ∙t, отже

N_ст = λ∙t.

При цьому відносна швидкість передачі

R_ап = m∙( t/t_k – λ∙t) /(n∙ t/t_k) =

= (m/n)∙(1  λ∙t_k),

Звідкіля, при λ = 0, R_ап = m/n, а критичне значення інтенсивності завад, як і для систем із очікуванням:

λ _кр.ап = 1/t_k.

На рис. 7. представлені залежності відносної швидкості СПД від стану каналу.

7. Залежність відносної швидкості передачі від стану каналу: 1 – процедури із зкк; 2 – процедури взз із очікуванням; 3 – взз із послідовною передачею; 4 – взз із адресним перезапитом

З рисунка, як висновки, витікає:

1. За показником граничного значення ймовірності спотворення найгіршою є процедура із послідовною передачею.

2. За показниками відносної швидкості найгіршою є стартостопна (передавання із очікуванням), яка суттєво поступається усім іншим із числа розглянутих.

3. Найкращі типи процедур із ВЗЗ при гарному стані каналу по відносній швидкості передачі є більш ефективними ніж процедури, що використовують корегуючий код. Але завжди існує граничне значення інтенсивності завад, а, відтак, і ймовірності λ_г, при перевищенні якого процедури із корегуючим кодом стають ефективніше.

Для визначення цього граничного значення досить вирішити нерівність

m_k/n ≥ R_ВЗЗ,

наприклад, для процедур ВЗЗ з адресним перезапитом:

m_k/n ≥ (m/n)∙(1  λ∙t_k)

звідкіля

m_k ≥ m∙(1  λ∙t_k). (8)

Крім виразу (8), звідки можна визначити припустиму надмірність коригувального коду і границі його ефективного застосування, можна розрахувати і виграш у відносній швидкості від використання корегувального коду. Наприклад, для цих же процедур ВЗЗ з адресним перезапитом:

D = R_KK/R_ВЗЗ = m_k/[m∙(1  λ∙t_k)]. (9)

З виразів (8, 9) випливає, що можуть існувати такі канали чи такі умови їхнього функціонування, коли використання корегувальних кодів з будь-якою надмірністю вигідніше використання протоколів із ВЗЗ, навіть без врахування необхідності забезпечення для ВЗЗ зворотного каналу.

4. Оскільки λ_кр = 1/t_k(кр) = ( )_кр, то розширення можливостей щодо передачі інформації в умовах впливу завад (збільшення критичного значення інтенсивності завад λ_кр) для усіх способів передачі із використанням ВЗЗ можна досягти, принаймні, двома способами.

По-перше, шляхом зменшення довжини − кількості символів n в пакеті (кадрі, комірці, блоці), а по-друге, шляхом підвищення швидкості посимвольної передачі В. Ці можливості фізично можна пояснити тим, що в цьому випадку збільшується частка пакетів (кадрів, комірок, блоків), часова тривалість яких (t_k = n/В) стає меншою ніж середня тривалість часового інтервалу (t_з) між двома суміжними спотвореннями (впливами завад) (див. рис. 8).