1. Місце соціології молоді у системі соціологічного знання та у державній молодіжній політиці .Соціологія молоді нині є одною з важливіших складових соціологічного знання. Процес переходу від тоталітарного до відкритого, демократичного суспільства передбачає активну участь у ньому насамперед молодого покоління, бо саме його представникам належить будувати якісно нове суспільство і жити у ньому. Сьогодні настала потреба у виробленні нової концептуальної схеми соціології молоді, в якій молодь виступатиме не як пасивний об'єкт, а як активний дієвий суб'єкт суспільних перетворень, які відбуваються на всьому пострадянському просторі. Соціологія молоді належить до числа спеціальних соціологічних теорій, що досліджують закономірності розвитку окремих соціальних спільнот, з яких утворюється суспільство. Соціологія молоді в СРСР почала розвиватися ще у 20-х роках, але інтерес до цих досліджень швидко згасає, оскільки молодь, згідно з марксистською наукою, не входила до числа основних елементів соціальної структури радянського суспільства, на яких переважно зосереджувалась увага науковців. Новий етап у соціологічних дослідженнях проблем молоді розпочався у часи хрущовської «відлиги» — в 60-х роках, але й тоді соціологів цікавили перш за все проблеми підготовки робочої сили для соціалістичного народного господарства, підвищення продуктивності праці серед молоді, її виховання в дусі комуністичних ідеалів. Завдання полягає у виробленні власних теоретичних засад соціології молоді, необхідності визначення центрального поняття і похідних категорій, з'ясуванні основних базових положень і принципів емпіричних досліджень. Соціологія молоді виступає також важливою складовою державної молодіжної політики. Водночас молодіжна політика тої чи іншої держави сама повинна бути компонентом загальної цілісної концепції розвитку цього суспільства. Специфіка сучасних державотворчих процесів в Україні є такою, що ця цілісна концепція лише виробляється. Натомість сьогодні основні законодавчі акти і документи державної молодіжної політики в Україні уже прийняті, і це створює певні труднощі в реалізації молодіжної політики в умовах, коли пріоритети держави ще не визначені або, як зараз, чільне місце серед них посідає розвиток економіки.Отже, соціологія молоді є важливою складовою як соціологічного знання, так і елементом державної молодіжної політики. Вона повинна забезпечувати цю політику та її реалізацію через вироблення диференційованих стратегій соціалізації та адаптації молодого покоління. Але для цього вона сама повинна внутрішньо оновитися, переглянути свої вихідні засади і принципові настанови.

2. Основні поняття і категорії соціології молоді. Соціологія молоді є окремою спеціально соціологічною галуззю знання і у процесі свого інституціонального оформлення опирається на сучасне розуміння соціології та її предмету. Соціологія сьогодні, на думку відомого російського соціолога В.Ядова, розглядається, насамперед, як наука про. соціальні спільноти, механізми їх становлення, функціонування і взаємозв'язку. Однією з таких спільнот є молодь. Соціологія молоді — це соціологічна дисципліна, яка функціонує на трьох рівнях: загальнометодологічному (базуючись на визнанні молоді як окремої спільноти та суб'єкта суспільного розвитку), спеціальнотеоретичному та емпіричному, що дає можливість дотримуватися єдності вихідних теоретичних понять, операційних визначень конкретно-ісго-ричного змісту і емпіричних індикаторів. Соціологія молоді в науковій літературі визначається як галузь соціології, що досліджує специфічну соціально-демографічну спільноту, яка перебуває в процесі переходу від дитинства до світу дорослих і переживає важливий етап сімейної та позасімейної соціалізації та адаптації, інтеріоризації норм і цінностей, творення соціальних і професійних очікувань, соціальних ролей і статусу. Основними завданнями соціології молоді вважаються:

• дослідження її ролі і місця в соціальному розвитку суспільства;• вивчення тенденцій зміни її соціального обличчя, норм, цінностей та інтересів;• аналіз процесів, що відбуваються у молодіжному середовищі; • виявлення і прогнозування на цій основі напрямків розвитку молодіжних проблем і розробка соціальної політики стосовно різних груп молоді. Молодь — це суспільна диференційована соціально-демографічна спільнота, якій притаманні специфічні фізіологічні, психологічні, пізнавальні, культурно-освітні тощо властивості, що характеризують її біосоціальне дозрівання як здійснення самовиразу її внутрішніх сутнісних сил і соціальних якостей. Сутністю молоді та проявом її головної соціальної якості є міра досягнення нею соціальної суб'єктності, ступінь засвоєння суспільних відносин та іно-ваційної діяльності.Одною з провідних у соціології молоді виступає проблема дослідження молодіжної свідомості. При її з'ясуванні слід виходити з того, що свідомість молоді, як спільнісна, так і групова, — це різновиди масової свідомості, які вивчаються соціологами шляхом аналізу її основних форм (лолітико-правової, економічної, екологічної, моральної тощо), які функціонують на когнітивному (або теоретико-пізнавально-му), емоційно-чуттєвому та конативному (або поведінково-му) рівнях.Окремої уваги заслуговує також з'ясування такого важливого поняття соціології молоді, як молодіжні проблеми. Молодіжні проблеми поділяються на два типи: в першому йдеться про зростаючі вимоги суспільства до молоді, в другому — про особистісні сподівання і прагнення молодих людей та складності з їх реалізацією.

3. Стан дослідження молодіжних проблем та необхідність розвитку соціології молоді в Україні.В Україні соціологія молоді як науковий напрямок до останнього часу не мала вагомого практичного значення. Однак за останні часи з'явилась низка спеціальних дослідницьких центрів і осередків вивчення молоді та її проблем (як в межах академічної науки, так і при державних органах), що зрушило з місця справу наукового аналізу тенденцій у молодіжному середовищі. Перш за все слід відзначити появу спеціальної наукової служби при Міністерстві України у справах молоді і спорту, а саме Українського науково-дослідного інституту проблем молоді, заходами якого одержані цікаві соціологічні дані, що наводяться у цій темі. Основні напрямки його діяльності полягають у:

• проведенні фундаментальних та пошукових досліджень проблем молодого покоління, актуальних питань молодіжної політики, молодіжного та дитячого руху;

• вивчення процесу соціалізації молоді в період зміни суспільно-економічних відносин;

• дослідження запитів, інтересів молоді, розвитку тенденцій в молодіжному середовищі;

• розробка економічних, соціальних, організаційно-правових механізмів формування і проведення державної молодіжної політики в Україні.

Крім науково-дослідних підрозділів, у структурі інституту створені відділення підвищення кваліфікації працівників комітетів у справах молоді, підготовки працівників соціальних служб для молоді, вечірня жіноча гімназія, економічна школа та школа молодого політика. Остання за три роки свого існування підготувала 536 молодих політиків, які репрезентують 17 молодіжних та громадських організацій, 12 політичних партій в усіх регіонах України.

У справі вироблення ефективної молодіжної політики велику роль відіграє з'ясування суті і змісту процесів життєвого самовизначення молодої людини. Ці процеси поділяються на: • соціальне,• політичне, • професійне та економічне самовизначення. Складний комплекс проблем, пов'язаний з цими процесами, і досліджує соціологія молоді.

4. Психоаналітичний підхід до вивченні молоді. Психоаналітична орієнтація, в основі якої лежить виведена з психоаналізу концепція життєвого шляху особистості. Вона базується на ідеях ортодоксальних теорій 3. Фрейда, розвинутих його учнями і послідовниками неофрейдистського спрямування (Ф. Бенедикт, Е. Еріксон). Частково дістала розвитку концепція, яка пояснює природу конфліктів між поколіннями, причини агресивності виступів молоді проти існуючого порядку, а також інші форми сублімації її енергії. Епігенетичний принцип Е. Еріксона дав змогу уявити розвиток людини як послідовне проходження ряду станів, кожен з яких має необхідною умовою успішне подолання всіх попередніх. Р. Бенедікт показала, що в кожному стані індивід відчуває цілеспрямований вплив суспільства, яке формує у нього певний тип соціально-психологічної зрілості, тобто "соціальний характер", властивий кожному конкретному суспільству. Серед вітчизняних учених цього напряму вирізняються праці С. Голода, А. Вишняка, І. Кона, Л. Сохань, А. Петровського, В. Шорохової, В. Чорноволенка, Д. Ельконіна та ін.Таким чином, у рамках цього підходу був сформований системний погляд на проблему розвитку особистості, особливо в перехідний період від дитинства до зрілості. Переборовши біологізм Фрейда, але дотримуючись традицій психоаналізу, прихильники неофрейдистського напряму в дослідженнях молоді змогли зрозуміти процес розвитку особистості молодої людини в безпосередній взаємодії з соціумом

5. Структурно-функціональний підхід до вивчення молоді.

Структурно-функціональний підхід. Наявний практично в усіх соціальних концепціях, де виникає потреба в структурному аналізі об'єкта дослідження. До науковців, які активно застосовують цю методологію при розробці проблем молоді- належить ізраїльський соціолог Ш. Айзенштадт. Він є автором кількох книг про молодь, серед яких праця "Від покоління до покоління", що й нині вважається хрестоматійною.

Слідом за класиками структурного аналізу (Е. Дюркгеймом, Т. Парсонсом та ін.) Ш. Айзенштадт розглядає молодіжну групу як систему позицій і ролей, заповнену індивідами. Заповнення тих чи інших структурних позицій означає для індивідів набуття соціального статусу і виконання певної соціальної ролі. Кожна роль є основною одиницею структурної взаємодії, що регулює певні аспекти поведінки молодої людини.

Безумовною заслугою прихильників цього підходу в дослідженні молоді є розробка концепції взаємодії між поколіннями. Згідно з цією концепцією найважливіша мета будь-якої соціальної системи - це, насамперед, самовідтворення. Воно досягається багато в чому завдяки віковій диференціації суспільства з суворо закріпленими соціальними функціями. При цьому ролі, що їх виконує індивід на колотому етапі життя, мають бути чітко зорієнтовані стосовно однієї з головних її функцій - суб'єкта чи об'єкта соціального або культурного успадкування. Порушення процесу переходу ролей від одного покоління до іншого може призвести до серйозної деформації, а в окремих випадках і до повного розпаду всієї структури суспільних відносин.

Значну роль у розвитку цієї традиції в соціології молоді відіграли праці російських та українських соціологів В. Астахової, В. Боровика, В. Васильєва, Е. Головахи, А. Кульгіна, Л. Когана, В. Осовського, В. Патрушева, М. Сліпцова, Ю. Торсуєва, Ф. Філіпова, О. Якуби, М. Чурилова, Н. Черниш та ін. [7, с. 79].

Як бачимо, ця модель спрямована на досягнення стабільності суспільства. Зауважуючи вирішальну роль зворотної диференціації у суспільному самовідтворенні, прихильники цього підходу, як правило, не вбачають у ній джерела соціальних змін. Більше того, будь-які дії, в тому числі й дії молоді, спрямовані на здійснення соціальних змін, не вписуються в рівнозначно-інтеграційну модель суспільства, що розробляються за допомогою структурно – функціонального аналізу. Тому функціональний метод хоча й розширює можливості для системного дослідження молодіжних проблем, може застосовуватися при вивченні динаміки соціальних змін у молодіжному середовищі та прогнозуванні тенденцій його розвитку.

6. Культурологічний підхід до вивчення молоді.Культурологічний підхід. Для цього підходу характерний розгляд соціальних явищ, у тому числі й специфічно молодіжних, під кутом зору феноменології людської культури. Розвиваючи ідею основоположників феноменологічної соціології (П. Бергера, Т. Лукмана), соціологи прагнуть осмислити світ молоді у співвідношенні з конкретними уявленнями, ідеями, цілями І мотивами поведінки

Перелічені суб'єктивні прояви фіксуються і концептуалізуються як послідовність об'єктивних соціальних процесів, відображених у конкретних типах культури. При цьому саме поняття "культура" вживається в кількох значеннях - як ступінь засвоєння соціальних норм, як сума духовних скарбів, нагромаджених людством, і як спосіб людської діяльності.

Завдяки використанню культурологічної традиції молодіжна соціологія дістала можливість системного аналізу соціальних проблем молоді у взаємозв'язку з реальними процесами, що відбуваються в суспільстві. Класичним прикладом такого підходу є праці німецького соціолога К. Маннгейма. Досліджуючи феномен єдності поколінь, він розкрив механізм соціального успадкування.

Культурологічний підхід відкрив широкі можливості для розробки великої кількості концепцій і теорій середнього рівня у західній соціології молоді.

7. Молодіжна проблематика з позиції психології, фізіології, демографії та її взаємозв’язок з соціологією.

Полеміка між ученими з приводу визначення молоді, критеріїв виділення її в самостійну групу, вікових меж мають давню історію. Учених розділяють різні підходи до предмету вивчення - з позицій соціології, психології, фізіології, демографії, а також традиції класифікації, що сформувалися в тих або інших наукових школах. Чималу роль грають ідеологічні чинники, оскільки молодь перебуває на вістрі політичної боротьби. У вітчизняному суспільствознавстві довгий час молодь не розглядалася як самостійна соціально-демографічна група: виділення такої групи не вкладалося в існуючі уявлення про класову структуру суспільства і суперечила офіційній ідеологічній доктрині про його соціально-політичну єдність.Вивчення молодіжних проблем відбувається за багатьма напрямками, у різноманітних сферах життєдіяльності, зокрема праці, навчанні, сім’ї, неформальних організаціях, під час дозвілля, що передбачає активний обмін інформацією з іншими зацікавленими науками.  Психологія досліджує вікові особливості свідомості та поведінки молоді, вікові зміни у структурі особистості, процес акселерації, намагається простежити динаміку інтелектуального, емоційного розвитку. Один із розділів психології-соціальна психологія розкриває специфіку механізмів спілкування, формування контактних груп, особливості проходження процесу зміни соціальних ролей.

Демографія виявляє тенденції кількісних змін молоді у структурі населення, рівень народжуваності, смертності, співвідношення кількості молодих чоловіків і жінок. Разом із соціологією молоді вона досліджує проблеми вікових меж, вікової дискримінації, зміни поколінь, специфіки соціального статусу молоді, що перебуває у перехідному стані, послідовність життєвих подій. Фізіологія визначає сукупність фізіологічних характеристик, що властиві для молоді як чітко виділеної соціально-демографічної групи, особливості її поведінки на конкретному етапі життєдіяльності. Педагогіка визначає можливості та засоби виховання і навчання молодої людини, засвоєння нею необхідної інформації, залучення молоді до різноманітних видів діяльності.  Молодіжні проблеми також вивчає низка окремих розділів соціологічної науки, зокрема це соціологія праці, соціологія освіти, соціологія шлюбу та сім’ї, соціологія виховання,соціологія девіантної поведінки. Ці зазначені галузі соціологічного знання досліджують молодь в окремих сферах її життєдіяльності. Їх дані допомагають скласти повнішу картину молодіжних проблем, процесів, явищ, простежити динаміку і закономірності їх розвитку.

8. Розвиток вітчизняної соціології молоді.Тривалий час дослідники, що вивчали проблеми української молоді, працювали спочатку як російські, потім - як радянські соціологи. Природно, що історія вітчизняної соціології молоді розвивалась відповідно до обставин, що супроводжували розвиток російської і радянської соціології, тому їй притаманні як позитивні напрацювання, що були досягнуті за тих часів, так і всі негативні тенденції, що характеризують підходи до молоді як об'єкта соціологічного дослідження. Окремі дослідження молодіжних проблем з'явилися ще наприкінці XIX - на початку XX ст. і пов'язані з дослідженням проблем молодіжної сім'ї, сімейної соціалізації, проблем студентства та молоді, що навчається, вивчення матеріального становища і побуту студентства, використання неповнолітніх у сфері праці тощо. Перший етап дослідження молодіжних проблем припадає на 20-30 роки XX ст. Загалом він був пов'язаний з розвитком управлінської діяльності партійних, радянських і громадських організацій і мав чіткий прикладний напрям: У ці роки до вивчення молоді зверталися педагоги, соціологи, психологи. Було опубліковано до 300 праць про молоде покоління, проведені численні соціологічні дослідження, проаналізовані учнівські твори, листа до редакцій газет, особисті щоденники, автобіографії та інші документи, що відображали реальні досягнення і труднощі, різноманітні проблеми молоді тих часів. Найглибші дослідження були проведені Л. Виготським, М. Рубінштейном, О. Колодною та ін. Деякі з них починали свою діяльність до 1917 р., що дало змогу їм, порівнюючи результати досліджень, виявити зміни в поведінці та свідомості молодих людей. Важливе значення у цей період приділялося працюючій молоді, яка мала істотну питому вагу у трудових ресурсах країни. Особливого значення надавалось вивченню робітничої молоді, джерел поповнення робітничого класу, мотивів обрання професії, інтересів і потреб, проведення вільного часу, поглядів молоді на тогочасні проблеми. Дослідники відзначали нерівність, суперечливість свідомості та поведінки молодих людей в різноманітних сферах соціального життя. Загалом тодішні дослідження були спрямовані на вивчення процесу формування нового покоління, але через негативне ставлення до соціології всі вони так і залишилися на рівні цікавих, багатих на статистичний матеріал соціологічних концепцій. Наступний період у розвитку соціології молоді починається з середини 60-х та закінчується у 80-ті роки. На тлі загального політичного потепління і пов'язаного з ним відродження соціологічних досліджень відбувається формування соціології молоді, яка здебільшого переймається вивченням громадської думки молоді з актуальних тогочасних проблем. Посилення інтересу до молодіжної проблематики було пов'язано також з націленістю на виховання молоді у комуністичному дусі. Тоді й була висунута та обґрунтована ідея комплексного дослідження людини у єдності всіх ступенів її життєвого циклу. Певне значення для вироблення соціологічної теорії молоді мала праця І. Конта "Соціологія особистості", в якій були визначені особливості юності. У наступні роки він досліджував проблеми юнацького віку, розвитку молодіжної свідомості, значення дружби та кохання у формуванні особистості, процесу становлення духовного світу молодої людини. Значна увага в ці роки приділялась комуністичному вихованню, професійному становленню, ставленню молоді до праці, соціалістичному змаганню. З одного боку, це свідчить про жорсткий ідеологічний вплив на соціологію з боку партійних структур, а з іншого - про орієнтацію її на соціальне замовлення. Проте в ці роки з'явилися й академічні соціологічні дослідження, які мали на меті об'єктивний аналіз молодіжних проблем і стали реальним підґрунтям для подальшого формування соціології молоді. У 90-ті роки розпочалася нова хвиля інтересу українських вчених до молодіжної проблематики. Активізувалися дослідження у різноманітних напрямах, до них була залучена значна кількість наукових колективів.

9. Історичні аспекти соціалізації. Соціалізація – це процес повної інтеграції особистості в соціальну систему, в ході якої відбувається її пристосування. На думку М.Ф. Головатого соціалізація – процес входження індивіда в соціум, при якому змінюється структура особистості та структура суспільства. Теорія соціалізації бере початок із робіт французького соціолога та соціального психолога Г. Тарда (1843-1904). На думку цього дослідника, основне значення має копіювання, або наслідування, яке існує у формі звичаїв, традицій, моди, в результаті якого, виникають суспільні цінності та норми, а індивіди, засвоюючи їх – соціалізуються. Іншими словами, пристосовуються до умов суспільного життя. Наприклад, Г.Тард писав: „суспільство – це наслідування, а наслідування – свого роду гіпнотизм”. Саме поняття „соціалізація” почало активно вживатися починаючи із 40-х років в роботах американських дослідників А. Госліна, І. Толмена, Є. Маккобі. Зокрема, представники біхевіоризма розглядали соціалізацію, як процес соціального навчання, представники гуманістичної психології розглядали соціальне становлення і розвиток як само актуалізацію Я-концепції. Великий вклад в розробку концепції соціалізації вніс відомий американський соціолог Р. Мертон. Він запропонував типологію соціальної адаптації особистості до існуючих в суспільстві культурних цінностей і норм. В основі його типології – співвідношення визнання людиною цінностей і норм їх досягнення.Таким чином, соціалізація в американській соціології розглядалася через поняття адаптації, як процес пристосування до культурних, психологічним і соціальним факторам навколишнього середовища. Проте, соціалізацію не варто трактувати лише як односторонній процес впливу соціального середовища на особистість. Історичний розвиток характеризується тенденцією до автономізації особистості. Цей процес пов’язаний не тільки із пристосуванням до середовища, але й з саморозвитком і самореалізацією особистості.

10.Лисовський указує, що включення молодого покоління в громадське життя носить двосторонній характер: соціалізація як форма прийняття суспільних відносин й ювентизація як форма відновлення суспільства, пов'язана із включенням молоді в його життя. Процес ювентизації – це вплив молоді на суспільство. По своєму змісті ювентизація є специфічним видом творчості. Ювентизація може набувати крайні форми, коли молодь відкидає досвід попередніх поколінь, або псевдоноваторство, альтернативні рухи.Оптимальним способом співвідношення соціалізації і ювентизації є соціальна ініціатива, коли молоде покоління не просто пристосовується до суспільства, але й стає суб'єктом соц. діяльності. Такий підхід робить молодь і глядачем, і ініціативним автором історичних подій, людським фактором у розвитку суспільства.  Голова якість соціалізації - ювентизації - це соціальна активність, тобто вироблення відповідних соціальних позицій особистості.

11.Вершовський виділяє наступні моделі соціалізації:

*стихійна соціалізація. Якщо процес відторгнення дітей від школи і сім’ї то пристосування їх до соціального життя буде некерованим. В цьому випадку індивід втрачає позицію дитини в сім’ї і учня в школі. Становлення дорослості у цьому випадку проходить поза сім’єю.

*позашкільна соц-ція. Сфери особистісного, емоційного, соц. становлення представлені сім’ї, церкві, неформальним групам. У педагогів формується лише відношення до дітей, як до учнів, спрямованість на інноваційну діяльність стає самоціллю, яка затуляє дитину. У дітей, в свою чергу, складаються „ділові” відносини зі школою, позбавлені емоційної прив’язаності.

*традиційна соц-ція. Такий підхід є шкідливим, так як він спрямований на викорінення індивідуальності, послуху, і рабського виконання розпоряджень. При умові повернення до такої моделі соціалізації, особистість буде розглядатися як пасивний продукт зовнішніх впливів.

*селекційна соц-ція. Відповідаючи потребам суспільства в добре підготовленій еліті, діяльність навчальних закладів буде спрямована на жорстку диференціацію учнів.

*гуманістична соц-ція. призначена на основі ефективного виховання сприяти самостійній діяльності молоді, приймати рішення в умовах, яких не було і не могло бути в житті батьківського покоління. Найважливіші ознаки такої соціалізації:-організація повноцінного і різноманітного життя навчально-виховного закладу;-особистісна спрямованість навчально-виховного процесу;-здатність інститутів соціалізації до діалогу та співробітництва.

12. А. Мудрик запропонував класифікацію факторів, що впливають на соціалізацію особистості:

— мегафактори (мега - дуже великий, загальний) - космос, планета, світ, які через інші групи факторів впливають на соц.-цію всіх жителів планети або дуже великих труп людей, що проживають в окремих країнах;

— макрофактори (макро - великий) - країна, етнос сус-тво, д-ва, які впливають на соц.-цію всіх жителів, які проживають в певних країнах (цей вплив опосередкований іншими групами факторів)

— мезофактори (мезо - "середній, проміжний") — умови соц.-ції великих груп людей, що виділяються: за місцем і типом поселення, в якому вони живуть (регіон, село, селище, місто); за належністю до аудиторії тих чи інших мереж масової комунікації (радіо, телебачення, кіно та ін.); за належністю до тих чи інших субкультур.

— мікрофактори - це ті, які безпосередньо впливають на конкретну людину — сім'я і домашній осередок, група ровесників, мікросоціум, організації, в яких здійснюється соціальне виховання - навчальні, професійні, громадські та ін.

№13 Етапи соціалізації:

Вчені виділяють первинну соціалізацію, яка охоплює період дитинства, і вторинну , яка займає більш тривалий проміжок часу, включаючи зрілий та похилий вік. У вітчизняній науці при визначенні етапів соціалізації виходять із того, що найбільш ефективно вона відбувається в процесі трудової діяльності, тому і етапи соціалізації виділяють в залежності від включення в трудову діяльність:

– до трудова. Включає весь період до початку трудової діяльності. цей період розпадається на два: ранньої соціалізації (до початку навчання в школі) і юнацька соціалізація, яка включає навчання в середніх навчальних закладах, технікумах та вузах;

– трудова стадія охоплює період зрілості Л;

– післятрудова наступає в похилому віці у зв’язку із припиненням труд. діяльності.

Найважлив. періодом є етап проф. підготовки до труд. діяльності та початок труд. діяльності. На цих етапах формується самосвідомість, соц.свідомість, ціннісні установки. Для цього етапу характерна велика роль виховного впливу. Відмова сус-тва від цілеспрямованого проведення вихов.ф-ції за допомогою офіційних інститутів приводить до деформованої соціалізації. Сьогодні особливу роль на стадії професійної підготовки відіграє соціалізація в період навчання у вищих навчальних закладах.

14. Види соціалізації молоді:

• Ейкуменна соціалізація (ЕС)- це становлення молоді в певному природ. середовищі, засвоєння і реалізація нею програм взаємодії з природою, формування певного типу свідомості, форм і методів життєдіяльності. Існування ЕС молоді є досягненням нового, позитивного стану в єдності „природи – людини. У процесі ЕС молоді можна виділити 2 осн. етапи: репродуктивний, підготовчий, продуктивний, самодіяльний. 1-й етап співвідноситься із старшим підлітковим віком, а 2-ий із молодим віком. ЕС молоді виступає на 1-му місці серед інших видів соціалізацій.

• Мезосоціалізація-цеконкретно-істор. процес становлення і розвитку молоді в сферах батьківської сім’ї, охорони здоров’я, виховання, освіти, побуту, вільного часу, влас. сім’ї, в яких поетапно реалізуються певні програми, відповідні ф-ми і методи життєдіяльності. Мезосоц. сфера є базовою, від неї залежать процеси формування в молоді уявлень в різних сферах. Входження нового покоління в сус-ство починається із батьківської сім’ї. Батьківська сім’я має визначну роль в мезосоціалізації. Крім батьківс. сім’ї значну роль на мезосоціалізацію відіграє створення вл. сім’ї молод. Л, тому, що це важливий етап в їхньому житті, він служить однією із ознак переходу до статусу дорослого стану. Охорона здоров’я молоді теж є складової мезосоціалізації. На мезосоціалізацією впливає також і система освіти та виховання.

• Економізація-цереалізацію певних програм – освоєння професій і спеціальностей, систематична участь у виробництві матеріал. чи дух. цінностей.Серед видів діяльності молоді в сфері економіки, за допомогою якої відбувається економізація є наступні три: 1) державна; 2) суспільна, підприємницька; 3) індивідуальна. Державний вид діяльності в області економіки пов’язаний із державними підприємствами та організаціями, а також із органами управління економікою. Підприємницька діяльність займає значний відсоток у економічній діяльності.

• Політизація-це сукупність таких форм діяльності, в результаті яких індивід засвоює політ. культуру, стаючи політ. суб’єктом; це процес входження молоді в політ. життя сус-тва, яке передбачає оволодіння певними політ. цінностями, нормами.

Політично соціалізуватися означає вчитися політиці, ставати актив. учасниками політ. життя, формувати політ. свідомість. Виділяють два етапи політизації – первинну і вторинну. Інститутиполітизації: всі політ. і громадські організації, які склад. політ. с-мусус-ства, всі органи і механізми влади. Результатом політизації стають зрілі Л, які здатні без сторонньої допомоги прийняти рішення по важливим питанням. Така Л сама визначає свої позиції і несе відповідальність за свою поведінку.

• Етнокультурна соціалізація-це відтворення молоддю традицій, підтримка міжнаціонального спілкування і збагачення культур; це засвоєння основ рідної нац. к-ри і використання її на практиці. Зміст етнокультурної соціалізації молоді полягає перш у вивченні рідної мови і її використанні. Сьогодні існує наступна картина: старші підлітки формують свою етнокультурну автономність: у спілкуванні між собою використовують свою молодіжну мову, форму одягу, тобто свою молодіжну субкультуру.

15. Соціалізація молоді дуже важлива сьогодні для України, бо від її успішності залежить майбутнє укр. сус-тва.

Соціальні передумови полягають у суспільних змінах, які відбуваються в сучас. укр. суспільстві в період його трансформації. Ці зміни впливають на всі складові і хід соціалізації особистості.

Проблема соц.-ції молоді в суч. укр. сус-тві, яке вважається перехідним, полягає в тому, що поява нових і радикальна зміна традиційних каналів соц.-ції підростаючого покоління привели до збільшення кількості людей, що ведуть асоціальний, аморальний спосіб життя. Криза дух., морал.цінностей, що продовжується, підтримує тенденції поглиблення в суч. укр. сус-тві кризи поколінь, що містить серйозну потенційну загрозу соц. стабільності.

Проблеми соц.-ції молоді вв суч. укр. сус-тві за умов переходу його до нового соц-політ. і соц.-економіч. стану безпосередньо актуалізовані суперечностями джерел, цілей і механізмів тих перетворень в усіх базових сферах життєдіяльності, які відбуваються всус-тві. Соц-економ. реформи поставили в зовсім новому аспекті традиційні проблеми аналізу специфіки проходження соціалізаційних процесів молодого покоління вв суч. укр. сус-тві. Майже повністю знецінений теоретичний доробок соціологів радянського періоду. Суттєва суперечливість, неоднозначність оцінок станів і процесів, що відбуваються у молодіжному середовищі, роблять актуальним теоретичне завдання побудови нових моделей соціалізації молоді. З практичної точки зору безумовно важливим є визначення конкретних напрямків, в яких можливе вирішення проблеми.

16.Субкультура – це соц. угрупування, яке об'єднане тим, що кожен з його представників себе до нього зараховує. Члени такого угрупування можуть формувати групи безпосереднього спілкування (компанії, клуби, тусовки), але їхній зв'язок одне з одним може відбуватися і віртуально, завдяки захопленню одним героєм. Наприклад, субкультура "толкієністів", які грають в рольові ігри за мотивами фентезі-повістейТолкієна."Поттеромани" (фанати Гаррі Поттера), як одна з наймолодших субкультур, ще тільки формується, її прихильники згуртовані тільки віртуально завдяки книжкам.

Кожен представник чи носій субкультури приймає норми, цінності, картину світу, стиль життя та інше – за зразок свого існування. Але паралельно з цим існують і зовнішні атрибути, які свідчать про приналежність до певного угрупування, як наприклад: жаргон (сленґ), зачіска, одяг, зовнішн. вигляд та ін. Наприклад, для хіпі було характерне довге волосся, а для панків – вистрижена голова зі смужкою волосся посередині, яка називається "ірокез".

Найчастіше субкультури виникають довкола певного центру чи ініціатора, який проповідує певні новації у сфері музичних стилів, способу життя, ставлення до якихось соц.явищ. Ідейний центр формує цілісну картину світу, ставлення до нього, випрацьовує спеціальні тексти, які набувають статусу культових.

17.Молодіжна субкультура-це будь-яке об’єднання молоді, що має власні елементи к-ри, а саме:мову(сленг),символіку,страдиції,тексти,норми,цінності.

5 головних характеристик молодіжних субкультур:

1. Специфічний стиль життя і поведінки;

2. Наявність власних норм, цінностей, картини світу, які відповідають вимогам певних соціальних категорій молоді;

3. Протиставлення себе решті суспільства;

4. Зовнішня атрибутика, яка має символічне значення;

5. Ініціативний центр, який генерує тексти.

Молодіжнісубкультури у теоретичній частині практично нічим не відрізняються від опису субкультури загалом. Єдине, що учасниками молодіжних субкультур є в основному молодь, а не хтось інший. Підлітків у субкультурах приваблює в основному можливість спілкуватися з собі подібними, а також зовнішня атрибутика, яка дає можливість демонструвати свою позицію у соціумі.

Варто звернути увагу на парадокс молодіжних субкультур: з одного боку вони культивують протест проти суспільства дорослих, його цінностей і авторитетів, а з іншого – покликані сприяти адаптації молоді до цього дорослого суспільства.

Молодіжна субкультура являється одним з багатьох видів субкультур. Молодь створює свій жаргонний язик, моду, музику та моральний клімат. Особливості цієї субкультури пояснюються, з одного боку - надлишком життєвої енергії, а з іншого - відсутністю у більшості молодих людей економічної та соціальної самостійності. 

№18 Види молодіжних субкультур. Хіпі - Зовнішній їхній вигляд досить традиційний: довге розпущене волосся, джинси чи джинсова куртка, іноді балахон невизначеного кольору, на шиї - «ксивник» (невелика шкіряна сумочка), прикрашена бісером або вишивкою. На руках - «фенички», тобто саморобні браслети або намисто, найчастіше з бісеру, дерева або шкіри.     Індеаністи - вивчають культуру індіанців, переважно північноамериканських, прагнучи до повного відтворення їх звичаїв та обрядів. При всій «етнографічної» атрибутиці індеаністской субкультури цінності - колективізм (общинність), екологізм, космізм, - перегукуються з традиційними російськими цінностями.     Байкери (від англ. Bicycle - скор. Bice) - мотоциклісти, яких у нас часто іменували рокерами, що неточно: рокери - це любителі рок-музики.         Рейвери - Невід'ємна частина рейверського способу життя - нічні дискотеки з потужним звуком, комп'ютерною графікою, променями лазерів. Для одягу рейверів характерні яскраві фарби і використання штучних матеріалів (вініл, пластик). Розвиток субкультури рейва йшло паралельно з поширенням наркотиків, зокрема, «екстазі». Прийняття галлюциногенов з метою «розширення свідомості» стало, на жаль, практично невід'ємною частиною рейверського субкультури.     Ролери - любителі роликових ковзанів. Вони воліють спортивний одяг яскравих кольорів; також їх можна ідентифікувати по різнобарвним наліпка на колінах. В основному ролери - школярі старших класів (13-16 років), але є і студенти, молодші школярі. Цікаво, що роллерскіе компанії очолюються дівчатами.     Футбольні вболівальники. Фанати (фани) футбольних команд є групою, близькою до кримінальних субкультурам. Спільноти футбольних фанатів - одна з найбільш поширених форм субкультурної молодіжної активності.

Дігери. До такого роду субкультурних феноменам відносяться діггери - дослідники підземних комунікацій. Небезпеки перебування в підземних ходах, закритість спільнот дигерів, таємничість світу підземель, позбавленого буденності, - ці властивості диггерство визначають внутрішні мотиви інтересу певної частини молоді до таких форм активності.      Толкіністи. . Очевидна їх зв'язок з іноземним джерелам - образами книг Джона Рональда Роуела Толкієна «Хоббіт», «Володар кілець» і «Сильмариллион», сюжети яких були покладені в основу рольових ігор, які породили своєрідне громадський рух.

Сучасна наука виводить навіть певну класифікацію молодіжних субкультур. В короткому викладі їхня типологія виглядає так: - романтико-ескапітські субкультури (хіппі, толкієністи, байкери...) - гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери...) - кримінальні (гопники, скінхеди...) - анархо-нігілістичні (панки та інші). ТИПИ СУБКУЛЬТУР: Маскулінноорієнтовані (футбольні фанати,байкери металісти(Крім глем рокерів)- Скінхеди, гопники Ріветхеди Андрогінорієнтовані - Емо, глем-рокери фріки - готи, хіпі,j-рокери,анімешники Без вираженої гендерної орієнтації скейтери, ролери, ВМХ, сноубордисти, ролевики альтернативники рейвери хакери растамани, панки, інді, гламур, хіп-хоп.

№19 Молодь як особлива група в суспільстві: загальне та особливе.Соціологія молоді - це наука, об'єктом вивчення якої є молодь: її загальні і конкретні риси, особливості, інтереси, потреби, проблеми соціалізації, діяльності у всіх сферах життя і т. п. Іншими словами, об'єктом дослідження є соціальний вигляд.Як специфічна соціально-демографічна група суспільства молодь характеризується, однак, не лише віковими рамками, а й певним місцем, яке вона займає в соціальній структурі суспільства, особливостями соціального становлення та розвитку. Все це в сукупності, з одного боку, відрізняє молодь від інших вікових та соціальних груп суспільства, а з іншого, дозволяє їй об'єктивно займати дуже своєрідне місце в усіх сферах життєдіяльності суспільства. У зв'язку з цим стосовно молодому поколінню можна вести мову про основних і другорядних його особливості. До основних ми відносимо фізіологічні, психологічні, вікові та соціально-класові характеристики. Що стосується другорядних, то вони випливають з основних і проявляються в залежності від виду суспільно корисної діяльності, місця проживання, соціального статусу людини в суспільстві.Проблеми молоді в будь-якому суспільстві, за будь-яких умов і обставин мають розглядатися в трьох аспектах:• що суспільство може дати молоді для її розвитку і громадянського становлення;• що сама молодь здатна і може дати суспільству для його прогресивного розвитку;• як повніше використовувати потенціал молоді в інтересах її власної самореалізації і розвитку всього суспільства

Велика Радянська Енциклопедія визначає молодь як "соціально-демографічну групу, що виділяється на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального становища та обумовлених тим і іншим соціально-психологічних властивостей" Багато вчених і дослідники займаються проблемою підрозділу молоді (за віком і ступеня включеності в соціально-економічні відносини) на групи В. В. Бовкуна, який виділяє п'ять груп молоді: підліткову - 14-15 років; пред'юношескую - 16-17; раннеюноше-ську - 18-20 ; среднеюношескую - 21-25; старшеюношескую - 26-30 років Деякі вчені - фахівці з молодіжної проблематики розглядають три основних періоди в житті молодої людини.До першого вони відносять так званий період пошуку, коли молода людина сама для себе визначає і приймає рішення - ким бути, яким (який) бути, яку професію, спеціальність обрати, яким чином і в якій сфері діяльності реалізувати свої знання, здібності, талант.До другого періоду можна віднести той час, протягом якого молодий чоловік інтегрується в суспільство. У даному випадку мова йде про декілька перших роках роботи юнаків і дівчат на виробництві, в науці, культурі, інших сферах. Третій період пов'язаний з інтенсивною, часто творчої, продуктивної діяльністю молодого громадянина, коли вже є освіта, професія, часто - сім'я, певні житлово-побутово-ші умови

№20 Роль і місце молоді в суспільстві.В цілому ця роль обумовлена ​​такими об'єктивними обставинами.1. Молодь, будучи досить великий соціально-демографічною групою, займає важливе місце в народногосподарському виробництві як єдине джерело поповнення трудових ресурсів.2. Молодь - основний носій інтелектуального потенціалу суспільства. Вона володіє великими здібностями до праці, до творчості у всіх сферах життя.3. Молодь має досить велику соціальну та професійну перспективу. Вона здатна швидше інших соціальних груп суспільства оволодіти новими знаннями, професіями і спеціальностями. Показовим аргументом впливу молоді на примноження національних багатств країни є її частка в сукупному суспільному продукті. Так, приріст суспільного виробництва в колишньому СРСР (від загальних обсягів) забезпечувався молоддю в сьомий п'ятирічці на 30%, у восьмий - на 57, в дев'ятою і десятою - на 90%. І сьогодні, і в майбутньому (в тому числі в Україну) зростання промислового виробництва також залежить насамперед від того, як у нього залучаються нові молоді працівники. Звичайно, однозначно розглядати наведені дані не можна. Скоріше, можна вести мову про певну експлуатації молоді суспільством, використанні її потенційних можливостей. Відомо, що в сучасній Україні демографічна ситуація є вкрай складною внаслідок того, що протягом трьох десятиліть народжуваність знаходиться на рівні, не забезпечує навіть простого відтворення поколінь. У силу цього населення старіє, частка молоді в ньому постійно зменшується. В останні роки в демографічній ситуації щодо молоді відзначені наступні тенденції:• зростає чисельність сільської молоді, що є непоганою передумовою демографічного відродження села;• яскраво виражена тенденція омолодження материнства, хоча значне число молодих сімей в силу соціально-економічних проблем не поспішають мати дітей;• збільшується кількість молодих мігрантів і т. п. Роль молоді як суб'єкта та об'єкта в історичному процесі розвитку суспільства дуже специфічна. З точки зору механізму соціалізації молоді спочатку молода людина, вступаючи в життя, є об'єктом впливу соціальних умов, сім'ї, друзів, інститутів навчання і освіти, а потім у процесі дорослішання і переходу від дитинства до юнацтва вчиться і починає сам творити світ, т. е . стає суб'єктом всіх соціально-економічних, політичних і суспільних перетворень.Молодь сьогодні, з одного боку, все більше відчуває себе особливою групою суспільства в межах певної "молодіжної культури", а з іншого - все більше страждає від нерозв'язності багатьох своїх специфічних проблем. При цьому найбільш серйозним фактором, деформуючим психіку молодих людей, є відсутність певної довіри до них. Юнаки та дівчата вкрай мало залучаються до вирішення і реалізації найрізноманітніших проблем життя сучасного суспільства. Більше того, вони навіть не включаються на рівних в обговорення різноманітних питань, які турбують усіх громадян. Внаслідок всіх розглянутих вище причин і проблем в середовищі молоді відбувається певна, поки мало вивчена соціологічною наукою диференціація. Зокрема, В. Ф. Левічева у своїх роботах в період бурхливого зростання так званих неформальних об'єднань молоді виділяла три класи соціальних об'єктів принципово різного типу: підліткові групи; самодіяльні об'єднання молоді різної спрямованості (групи охорони пам'яток історії та культури, "зелені", асоціації творчої молоді, дозвільні групи, спортивно-оздоровчі та миротворчі об'єднання, політичні клуби і т. п.); народні фронти (соціальні освіти, в які входила молодь).

№21 Роль і значення праці в житті людини. Праця (фізичний, розумовий, поєднання того й іншого) є основним засобом задоволення потреб людини, забезпечення його життєдіяльності."Праця - фундаментальна форма діяльності людини, творить всю сукупність предметів, необхідних йому для задоволення його потреб. Праця є вирішальною силою формування самої людини, виникнення у нього таких властивостей, як свідомість , мова, що роблять його здатним до спілкування " В процесі праці люди створюють матеріальні і духовні блага для задоволення як своїх особистих, так і колективних, суспільних потреб.На сьогодні в Україні більше половини молодих людей у ​​віці від 15 до 28 років відносяться до найбільш економічно активної частини населення, яка, на відміну від інших соціальних груп, володіє унікальними здібностями до навчання, професійної підготовки, творчому, продуктивної праці як засобу перш всього самореалізації, задоволення різноманітних особистих, сімейних та інших потреб. Всі країни перехідного періоду сьогодні відчувають конкуренцію на ринку праці, хоч і різною мірою. Найважче в таких умовах доводиться молоді, так як за відсутності досить високої кваліфікації і досвіду трудової діяльності конкурувати з тими, хто їх має, кому від 28 до 55 років, дуже складно, а часом просто неможливо. Слід згадати про двох взаємопов'язаних проблемах: 1) досить складному економічному становищі сучасної молоді; 2) відношенні до працюючої молоді з урахуванням сформованих думок і точок зору на цей рахунок в минулому.

Економічні проблеми останніх років, відсутність роботи, загальна криза в економіці істотно вплинули на соціальне положення молоді, рівень її життя. Оцінюючи за запропонованою десятибальною системою ступінь важливості окремих соціально-економічних і духовних проблем молодь на перші місця поставила несвоєчасну виплату зарплати, пенсій; зниження рівня життя населення; безробіття; зупинку роботи промислових підприємств  Сьогодні, крім матеріального стимулу (заробітку), практично відсутні які-небудь інші стимули для підвищення продуктивності праці молоді, та й більш дорослих працівників. Поки ринкові відносини в Україні та інших пострадянських країнах не дали нічого нового замість соцзмагання, змагання на звання кращого за професією і т. п. Ні державні структури, ні окремі фірми і підприємці не придумали нових стимулів. Між тим у багатьох високорозвинених країнах світу такі стимули існують у вигляді не тільки премій та допомог, а й навчання дітей співробітників, їх лікування, відпочинку, оздоровлення членів сім'ї та т. п.

№22 ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ТА ЗАЙНЯТОСТІ МОЛОДІ Основний елемент продуктивних сил суспільства - робоча сила - в країнах, своєю соціально-економічною та політичною ситуацією. Серед головних потреб молодь називає цікаву і добре оплачувану роботу, створення необхідних умов для високопродуктивної праці на виробництві. Центральними проблемами всього працездатного населення в країнах з трансформуються економіками є зайнятість і безробіття.. Право і свобода вибору сучасною молоддю сфери і місця праці не просто принципово відрізняють її від молоді колишнього соціалістичного часу, коли використовувалися найрізноманітніші, в тому числі і суто адміністративні, заходи примусу до праці. Фактично молода людина має право взагалі не працювати.. Молодь все більше прагне обирати професії, які приносять швидкий і порівняно високий дохід.. Рейтинг професій у свідомості молоді міняється і у зв'язку зі збільшенням попиту на такі спеціальності, як бухгалтери, фінансисти, юристи, працівники страхового або банківської справи, податкові інспектори. Серед найрізноманітніших проблем людини чи не головною є відсутність роботи, гарантій праці. Безробіття - найгостріша соціально-економічна проблема. безробітні - це працездатні люди, які не за власним бажанням не мають роботи, зареєстровані в державних службах зайнятості як тих, хто шукає роботу, намагається працевлаштуватися. Серед усіх проблем молоді, що існують сьогодні в нашому суспільстві, безробіття знаходиться на першому місці. Багато молодих людей з освітою поповнюють ряди вуличних та базарних торговців.Проблема безробіття серед підлітків та молоді пов'язана і з такими соціальними явищами, як пияцтво, наркоманія, проституція та ін. Більше третини безробітної молоді звільняються за власним бажанням через зниження заробітної плати Другу за чисельністю групу безробітної молоді складають випускники загальноосвітніх шкіл. Третьої групи можна віднести тих молодих людей, які звільнені з місця роботи у зв'язку із змінами в організації виробництва, військовослужбовців, молодих працівників.Є такі програми як:"Зайнятість підлітків"; "Входження в ринок праці"; "Старт ;"Новий старт". "Молодіжна ініціатива" "Професійне самовизначення".Призначення цих програм - допомогти молодим людям визначитися у виборі професії, а придбавши її, успішно працевлаштуватися та адаптуватися на виробництві.  Основними групами молоді, які вимагають підтримки в їх підприємницької діяльності, є випускники різних навчальних закладів економічного та технічного профілів. Окремо необхідно сказати про фінансову підтримку підприємництва, яка необхідна для навчання та підготовки молоді до підприємницької діяльності, а також на етапі формування початкового капіталу фірми або окремого підприємця.  1. Праця як основна сфера життєдіяльності є основним засобом задоволення найрізноманітніших потреб людини, забезпечення життя всього людського співтовариства.2. Молодь - це економічно найбільш активна частина населення, що підтримує ринкові реформи, хоча вона і відчуває чимало труднощів. 3. Аналіз стану зайнятості та безробіття в Україні свідчить:• напруга на ринку праці в значній мірі посилюється за рахунок збільшення частки молодих безробітних та жінок; • в останні роки значно ускладнився процес первісного працевлаштування, особливо юнаків та дівчат, які закінчили навчальні заклади;• постійно зростає, будучи вельми великим, кількість молоді у сфері нерегламентованої діяльності;• найменш конкурентоспроможною на ринку праці залишається молодь, яка вперше обирає професію і вступає в трудове життя.4. Практика вирішення проблем зайнятості молоді підтверджує, що це проблеми комплексного характеру, що зачіпають в тісній єдності навчання, професійну підготовку, підвищення кваліфікації, перенавчання та перепідготовку, зміну роду діяльності.. 5. Особливе значення у всій економічній політиці держави в умовах переходу до ринку мають питання приватизації та роздержавлення власності, розвитку цивілізованого підприємництва.

№23Ціннісні орієнтації молоді Поняття "цінність" досить широко використовується у філософській та іншої спеціальної літератури для вказівки на людське, соціальне і культурне значення певних явищ дійсності. Цінності - це суть і властивості предмета, явища. Це також певні ідеї, погляди, за допомогою яких люди задовольняють свої потреби та інтереси.Предметні і суб'єктивні цінності являють собою два плюси ціннісного ставлення людини до навколишнього світу.Те, що для однієї людини може бути цінністю, інший може недооцінювати, а то і зовсім не вважати цінністю, тобто цінність завжди суб'єктивнаЦіннісні орієнтації (або рідше - переваги) - це певна сукупність ієрархічно пов'язаних між собою цінностей, яка задає людині спрямованість його життєдіяльності.З юних років людина в основному долучається до різних цінностей, усвідомлює для себе їх сутність і сенс. Далі, в процесі навчання, всебічного розвитку, накопичення життєвого досвіду особистість виробляє здатність самостійно вибирати сис-темообразующую цінність, тобто ту, яка в даний момент видається їй найбільш значущою і одночасно задає певну ієрархію цінностей.У свідомості кожної людини особистісні цінності відображаються у формі соціальних, ціннісних орієнтацій, які образно називають "віссю свідомості", що забезпечує стійкість особистості. "Ціннісні орієнтації - найважливіші елементи внутрішньої структури особистості, закріплені життєвим досвідом індивіда, всією сукупністю його переживань і обмежують значиме, суттєве для даної людини від незначущої, несуттєвого" Ціннісні орієнтації людини складаються в певну систему, що має три основних напрямки: соціально-структурні орієнтації і плани; плани і орієнтації на певний спосіб життя; діяльність і спілкування людини в сфері різних соціальних інститутів. Серед всієї ієрархії цінностей можна виділити ті, які є загальнолюдськими, або глобальними, тобто властиві максимальній кількості людей, наприклад Свобода, Праця, Творчість, Гуманізм, Солідарність, Людинолюбство, Сім'я, Нація, Народ, Діти та ін Наявність і розвиток окремих цінностей в глобальному масштабі далеко не завжди приносить бажані результати перш за все  через їх невідповідність місцевим реаліям. Скажімо, цінності "суспільства споживання" несумісні з потребами країн, що розвиваються, бо вони просто не можуть бути задоволені. Громадянам таких країн, особливо молоді, нічого, крім розчарування, пропаганда і культивування таких цінностей просто не дадуть. Таким чином, ціннісні орієнтації - це:1) ідеологічні, політичні, моральні, естетичні та друіе оцінювання конкретним суб'єктом навколишньої дійсності і орієнтація в ній; 2) спосіб певної диференціації об'єктів індивідом за їх значущості. Ціннісні орієнтації формуються в процесі засвоєння людиною певного соціального досвіду і проявляються в його цілі, переконаннях, інтересах, тобто в процесі соціалізації. Перша група - це молоді люди, які зберегли колишні цінності або хоча б віддають перевагу їм.До другої групи можна віднести тих, хто діаметрально протилежний у своїх ціннісних орієнтаціях першій групіТретя група - це молоді люди, які хоча і критикують цінності соціалістичного суспільства, але повністю не заперечують їх. До четвертої групи належать молоді люди, для яких характерні не просто заперечення "старого світу", а нетерпимість до будь-яких цінностей, окрім своїх власних.

№24 ОСОБЛИВОСТІ Задоволення життєвих потреб МОЛОДІ У найбільш загальній трактуванні "потреби - це потреба або недолік в чому-небудь необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку організму, людської особистості, соціальної групи, суспільства в цілому; внутрішній стимул активності" Розрізняють потреби біологічні (матеріальні) і духовні, потреби суб'єктів (особистостей) і соціальних груп. По суті, людина підпорядковується природним і соціально-біологічним потребам несвідомо, мимоволі, на рівні ірраціонального поведінки.Якщо біологічні (природні) потреби є не чим іншим, як потребами самозбереження (в їжі, одязі, житлі, відпочинку, сні, продовженні роду, турботі про потомство), то соціальні визначають вищі цілі життєдіяльності. Їх представляють основні цінності (абстрактні ідеї) - Істина, Віра, Краса, Доля, Добро, Благо, Справедливість, Достаток..Свідомий людиною, групою людей, класами потреби являють собою їх інтереси. Тому потреби - не що інше, як спонукальні мотиви до певних вчинків, діяльності з метою задоволення насущних потреб і, таким чином, шлях до усунення якогось дискомфортного стану: "Я цього хочу, бажаю, але поки цього не маю, не досяг, не зробив "і т. п. Потреби шикуються в логічною ієрархічної послідовності та взаємозв'язку таким чином:1) вітальні потреби - первинні, що забезпечують перш за все біологічне, фізичне існування людини;2) соціальні потреби – це духовні, пов'язані з освітою, інтелектуальним розвитком, що сприяють розвитку (в процесі їх задоволення) самого суспільства..Виділяють, зокрема, потреби:• за сферами діяльності людей (трудові, потреби пізнання, спілкування, рекреації);• по об'єкту самих потреб (матеріальні і духовні, естетичні та етичні);• по функціональної ролі потреб (самозбереження людини і забезпечують його розвиток; першорядні і другорядні; периферичні і центральні; стійкі і ситуативні, або менш довготривалі); • за суб'єктами потреб (індивідуальні, групові, колективні, громадські). Незалежно від того, в якому суспільстві живуть молоді люди, вони мають якісь загальні, базові потреби. Це відноситься, наприклад, до необхідності придбати здатність до конструктивної роботи і здатність бути творцем власного розвитку як індивідуума, який: • автономний - здатний зробити вибір і будувати свою особисту і суспільну життя (як індивідуума і члена суспільства); • чуйний - здатний виявляти себе як співучасник у вирішенні проблем інших людей, діяти разом з ними, ділячи загальні піклування; • відповідальний - здатний приймати і нести відповідальність за свої дії, виконувати взяті на себе зобов'язання, доводити почату справу до кінця; • обов'язковий - здатний при будь-яких обставин відстоювати свої права у відношенні цінностей, цілей, переконань та ідеалів, діяти відповідно до них, реалізуючи, таким чином, свій повний потенціал і як індивідуума, і як члена даного суспільства. Ціннісні орієнтації молоді, задоволення нею своїх потреб найтіснішим чином пов'язані з життєвими планами юнаків та дівчат. Національні цінності мають як економічний, культурологічний, так і соціальний зміст. Самі по собі молоді люди об'єктивно є носіями національних цінностей, не просто автоматично успадковуючи їх від старших, попередніх поколінь. Мова, культура, спосіб мислення, поведінка передаються від старших поколінь Система цінностей - це якась сукупність ідеальних засобів людської діяльності.2. Діяльність будь-якої людини детермінується його потребами - біологічними (матеріальними), духовними. Саме потреби спонукають людину до активності, пошуку шляхів і засобів їх задоволення.3. Ціннісні орієнтації, потреби молоді в цілому визначають життєві плани юнаків та дівчат, які з часом ними уточнюються і перебудовуються.Події - віхи в його перемогах і поразках, вони дають людині неоціненний життєвий досвід, соціальну практику, без якої ніяк не завоювати відповідне місце під Сонцем.

№25ДУХОВНІСТЬ ЛЮДИНИ: ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТА ФОРМУВАННЯ Все, що відрізняє людину від інших живих істот, - це дух, духовність як сама піднесена сфера життєдіяльності людини і суспільства. Духовність - це специфічне людське якість, яка формується в процесі усвідомлення і сприйняття певних суспільних норм і цінностей. В сумі вони створюють духовний світ людини (особистості), забезпечуючи соціально-психологічну сторону його здоров'я, культурні та естетичні потреби. Духовність, складається з певних цінностей і потреб (від спрощених до витончених, синтетичних), серед яких умовно виділяють декілька груп: світоглядні, моральні, громадянські, естетичні та ін Потреби в моральному вдосконаленні, в задоволенні почуття прекрасного, в сутнісному пізнанні світу і т. д. Духовні потреби у спеціальній літературі найчастіше визначають як своєрідне стан людини, що спонукає його до створення і поступового, послідовного освоєння духовних цінностей. Духовні цінності - найважливіші складові в структурі людської свідомості і самосвідомості. Вони зумовлюють відмінні сутнісні риси людини та її характеристики як особистості. Такі цінності об'єктивні, незалежні від самої людини, бо з'явилися в суспільстві ще до його народження. Таким чином, духовність - це своєрідна багатовимірна система утворень у самосвідомості людини, які відтіняють його найбільш суттєві й актуальні потреби, інтереси, погляди, ставлення як до праці і навколишньої дійсності, так і до самого себе - соціального індивіду. Заради задоволення духовних потреб здійснюється духовне виробництво, основними функціями якого є духовна діяльність, Людина не тільки володіє матеріальними та духовними цінностями, а й відтворює їх. Тому соціалізація - це і процес передачі узагальненого досвіду даної культури (ролей, цінностей, умінь, значень, норм) індивідуальним членам суспільства. Метою соціалізації, крім передачі, засвоєння, а потім розвитку досягнень даного суспільства, є подолання певних життєвих труднощів і проблем, пошук людиною шляхів найбільш ефективного пристосування до суспільства. Формування духовності громадян, особливо молодих, здійснюється на основі навчання, розвитку пізнавальної активності, задоволення певних духовних і культурних потреб. Однією з важливих основ будь-якої національної культури є релігія. Релігійні інститути беруть активну і, дієву участь у формуванні духовного світу людини. В умовах нестабільного розвитку суспільства популярність релігій і культів особливо зростає. Не знаходячи вирішення своїх великих і малих проблем в цьому світі, багато громадян (молодь - не виняток) з надією звертають свої погляди на інший світ.