6.4 Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці охоплює наступні основні напрями:

- вивчення, узагальнення та впровадження світового досвіду з організації охорони праці, покращення умов та техніки безпеки;

- участь у міжнародних інституціях із соціально-трудових питань та в роботі їх органів;

- одержання консультацій зарубіжних експертів та технічної допомоги в питаннях вдосконалення законодавчої та нормативної бази охорони праці;

- проведення та участь у міжнародних наукових чи науково-практичних конференціях та семінарах;

- підготовка кадрів з охорони праці за кордоном.

Плідне співробітництво налагоджено між Україною та Міжнародною організацією праці - однією з найдавніших міжурядових організацій, яка була створена ще в 1919 році. З 1946 року МОП - спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй. Україна є членом МОП з 1954 року. Із 181 конвенції, що прийнято на цей час МОП, Україна ратифікувала 50, серед яких найважливіші нормативні акти, що стосуються основоположних прав людини. У МОП діє система контролю за застосуванням в країнах-членах Організації конвенцій і рекомендацій. Кожна держава - член МОП зобов'язана подавати доповіді про застосування на своїй території ратифікованих нею конвенцій, а також інформацію про стан законодавства і практики з питань, що порушуються в окремих, не ратифікованих нею конвенціях. За фінансової підтримки міжнародних інституцій з 1996 року в Україні реалізується проект МОП „Мобілізація підприємств і працівників на запобігання зловживанню шкідливими речовинами в країнах Центральної та Східної Європи”.

Налагоджується співробітництво в галузі охорони праці України із Європейським Союзом, Так, у рамках програми Тасіs розпочалася робота над проектом „Сприяння в забезпеченні охорони праці в країні (з метою підвищення рівня ефективності)”. Основні напрями цього проекту включають: удосконалення нормативної бази в галузі охорони праці; створення Інформаційного центру агітації та пропаганди з питань охорони праці; відпрацювання механізму економічних розрахунків на підприємстві, спрямованих на створення безпечних і здорових умов праці працюючим.

У рамках Угоди про співробітництво в галузі охорони праці фахівці України разом з фахівцями інших держав СНД проводять спільну роботу щодо вдосконалення Системи стандартів безпеки праці, узгодження та розробки нормативної бази в галузі охорони праці для країн СНД.

Тема 7 державне управління охороною праці

7.1 Управління охороною праці в Україні

Згідно із Законом «Про охорону праці» державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

- Кабінет Міністрів України (див. додаток Д);

- Державний комітет України з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці) (див. додаток Б);

- Міністерство охорони здоров'я України;

- Міністерство праці України;

- Міністерство внутрішніх справ України;

- Міністерство охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки;

- інші центральні органи державної виконавчої влади (див. додаток Г).

При Кабінеті Міністрів України створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, які розробляє і здійснює заходи щодо створення цілісної системи державного управління охороною життя людей на виробництві і профілактики побутового травматизму, організує і забезпечує контроль за виконанням законодавчих актів, координує діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади у сфері охорони життя людей. Національну раду очолює перший віце-прем’єр-міністр України.

Галузеві міністерства за узгодженням з комітетами відповідних профспілок розробляють і затверджують типові інструкції з охорони праці. Типові інструкції є основою для місцевих інструкцій, які розробляються адміністраціями підприємств спільно з профспілковим комітетом і затверджуються головним інженером підприємства. Типові інструкції переглядаються один раз на п'ять років.

Стандартизація в галузі охорони праці здійснюється Державним комітетом України зі стандартизації. Стандартизація реалізувалась у розробці Системи стандартів безпечності праці (ССБП). Ця система являє собою комплекс взаємопов'язаних стандартів, спрямованих на забезпечення безпеки праці, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Стандарти (ССБП) можуть бути державними, галузевими і стандартами підприємства. Розробка ДСТУ здійснюється на основі глибоких наукових досліджень, досягнень науки і техніки. До цієї роботи залучаються вчені і фахівці різноманітних галузей економіки, служб охорони праці, профспілкові робітники. Стандарти безпеки праці розробляються і міжнародними організаціями, в першу чергу Міжнародною організацією праці (МОП). Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах: пріоритету життя і здоров'я робітників у відповідності до результатів виробничої діяльності підприємства; повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці, соціального захисту робітників, повного відшкодування збитку робітникам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві і професійних захворювань; установлення єдиних нормативів з охорони праці; дослідження економічних методів управління охороною праці; професійності підготовки робітників з питань охорони праці; міжнародного співробітництва в галузі охорони праці; дослідження мирового досвіду організації безпеки праці. Ці положення регламентовані ст. 4 загальних положень Закону про охорону праці.

Управління охороною праці на виробництві є складовою частиною, підсистемою загального управління підприємством. Управління охороною праці в загальному вигляді визначається як сукупність дій, спрямованих на поліпшення функціонування в галузі охорони праці.

Функціями управління охороною праці на підприємстві є:

- планування робіт з охорони праці;

- організація і координація робіт в галузі охорони праці;

- облік і аналіз стану охорони праці;

- контроль за станом охорони праці;

- стимулювання робіт з удосконалення охорони праці.

Мета управління охороною праці на підприємстві досягається при вирішенні наступних основних завдань:

- навчання працюючих безпечності праці;

- забезпечення безпечності виробничого обладнання;

- забезпечення безпеки промислових процесів;

- нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

- забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

- дотримання оптимальних режимів праці і відпочинку робітників;

- організація лікувально-профілактичного обслуговування робітників;

- професійний відбір працюючих за спеціальністю.

Визначальною і провідною функцією управління охороною праці є планування організаційно-технічних заходів щодо охорони праці.

У колективному договорі відтворюються всі найважливіші сторони життя і праці підприємства, в тому числі питання охорони праці.