125

ПЕРЕДМОВА

Відповідно до Конституції України «Людина, її життя, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю» (ст. 3). За Конституцією, кожен має право «на належні, безпечні і здорові умови праці» (ст. 43), «на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування» (ст. 49), а також «на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди» (ст. 50).

Основні положення про реалізацію конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці забезпечуються Законом України «Про охорону праці». Закон також регулює (за участі відповідних органів державної влади) відношення між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Охорона праці - пріоритетна задача для особистості, суспільства, держави. Досягнення цієї мети можливо, в першу чергу через освіту народу. Відповідно до наказу Міністерства освіти України «Про вдосконалення навчання з охорони праці й безпеки життєдіяльності у вищих навчальних закладах освіти України» від 02.12.1998 р. № 420 з метою забезпечення виконання вимог Державної програми навчання та підвищення рівня знань працівників, населення України з питань охорони праці на 1996-2000 роки, інших чинних, законодавчих та нормативних актів, починаючи з 1999/2000 навчального року при підготовці фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів здійснюється вивчення дисципліни «Основи охорони праці» у всіх вищих навчальних закладах (ВНЗ). Навчальний посібник написано відповідно до освітньо-професійної програми (ОПП), розробленої науково-методичною комісією з напряму «Економіка і підприємництво» Міністерства освіти і науки України та Київським національним економічним університетом і затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 06.06.2002 № 330.

Згідно з ОПП метою курсу «Основи охорони праці» є формування системи теоретичних і прикладних знань із правових, економічних і організаційних питань створення безпечних умов праці, захисту людини на виробництві. Завданням визначено вивчення правової і нормативної бази охорони праці в Україні, впливу виробничого середовища на людину, класифікацію умов праці, організаційних та економічних аспектів охорони праці; набуття навичок аналізу й оцінювання стану охорони праці на підприємстві. Нормативний зміст навчання, вимоги до змісту, обсягу та рівня освітньої та професійної підготовки бакалавра з напряму 0501 - «Економіка і підприємництво» повністю відповідають освітньо-професійній програмі як державному нормативному документу.

Вивчення матеріалу, викладеного в навчальному посібнику допоможе майбутнім фахівцям на практиці сприяти покращенню умов праці, запобіганню професіональних захворювань, аварій та виробничого травматизму.

Тема 1 виробниче середовище та його вплив

НА ЛЮДИНУ. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

«ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ»

1.1 Охорона праці як суспільно-економічний чинник і галузь науки

Коли люди гинуть на війні або вмирають від невиліковних хвороб, із цим злом хоча і важко примиритися, однак його неминучість ще можна зрозуміти. Коли ж у мирний час у звичайній повсякденній праці люди отримують каліцтва, від яких стають інвалідами або вмирають, якщо це трапляється з сотнями, тисячами здорових людей, найчастіше молодого і середнього віку, то подібне явище сприймається не тільки трагічно, воно просто не вміщується у свідомості.

Людство впоралося з епідеміями чуми, віспи, холери та інших хвороб, знайшло способи боротися з багатьма захворюваннями, шукає шляхи продовження життя, стримування війн, але дотепер не навчилося надійно захищати людину, її здоров’я в процесі повсякденної праці. Міжнародна статистика свідчить, що в наш час травматизм може бути прирівняний до епідемії. Так, за даними Всесвітньої організації охорони праці смертність від нещасних випадків на сьогодні займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань, причому переважно гинуть працездатні люди віком до 40 років. Аналіз причин смертності в Україні (1994-1998 рр.) показує, що основною причиною смертності чоловіків у працездатному віці є нещасні випадки, отруєння, травми (30-35 % усіх смертей у цьому віці).

Тому зрозуміло, що охорона праці відіграє важливу роль як суспільний чинник, оскільки якими б потрібними не були трудові здобутки, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров’я, а тим більше життя – і те й інше дається лише один раз. Необхідно пам’ятати, що через нещасні випадки та аварії гинуть на виробництві не просто робітники та службовці, на підготовку яких держава витратила значні кошти, а перш за все люди - годувальники сімей, батьки та матері дітей.

Окрім соціального, охорона праці має, безперечно, важливе економічне значення: це й висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату листків непрацездатності, компенсацій за важкі та шкідливі умови праці тощо. За розрахунками Німецької ради підприємців наслідки нещасних випадків коштують у 10 разів дорожче, ніж вартість заходів щодо їх попередження. В Україні, враховуючи мізерні витрати на заходи з охорони праці, ця різниця ще більша. Фахівці Міжнародної організації праці (МОП) підрахували, що економічні витрати, пов’язані з нещасними випадками, складають 1 % світового валового національного продукту. На ці кошти, орієнтовно, множна забезпечити харчування протягом року близько 75 млн людей.

Час показав, що період проведення адміністративних реформ системи державного нагляду за охороною праці на Україні зазнав значних змін. В умовах ринкових перетворень, переходу від галузевого принципу управління економікою до функціонального було послаблено увагу до створення безпечних умов праці. Держава зазнала страшних трагедій, резонансних аварій, збільшення травматизму на виробництві при значному скороченні обсягів останнього. Щоб змінити подібну ситуацію, Наказом Президенту у вересні 2002 року було утворено Державний комітет України з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці) як самостійний центральний орган виконавчої влади. Якщо судити за підсумками минулого року, можна з упевненістю сказати: ефективність державного нагляду в усіх сферах господарства значно підвищилась. Кардинально змінилась вертикаль управління охороною праці, яка стала максимально адаптованою до нових економічних умов. При збільшенні виробництва в державі у 2003 році зменшився рівень загального травматизму порівняно з 2002 роком на 5 %, смертельного - на 4,5 % [1]. Зменшилась кількість смертельних випадків на підприємствах вугільної промисловості, агропромислового комплексу, машинобудування. Вперше за останні півтора роки (2002-2003 рр.) у вугільній промисловості не відбулося жодної резонансної аварії, а на 98 шахтах із 207 взагалі не було жодного випадку загибелі шахтарів. І все ж таки у вугільній галузі рівень виробничого травматизму ще залишається високим.

Упродовж багатовікової історії людства проблеми здоров’я та безпеки праці завжди посідали чільне місце в соціальному та економічному житті суспільства і були пов’язані з розвитком суспільного виробництва та формування суспільного життя. Цілком зрозуміло, що вивченню питань охорони праці приділялась серйозна увага. Учені, інженери, лікарі, психологи, представники інших наук та фахів вивчали проблеми створення безпечних та нешкідливих умов та засобів праці. Адже саме за таких обставин людина здатна працювати високопродуктивно, створювати необхідний матеріальний потенціал суспільства, добробут усіх громадян. Тому історично склалось, що охорона праці як галузь науки виникла на перетині соціально-правових, технічних і медичних наук, науки про людину. Головними об’єктами її досліджень є людина у процесі праці, виробниче середовище, організація праці та виробництва. На підставі цих досліджень розробляються заходи та засоби, спрямовані на збереження здоров’я і працездатності людини у процесі праці.