1. Виявлення факту

Вчитель|учитель| бачить|дізнається|, що учень 2-го класу зіпсував на сходах перила|поручні|: пошкодив | їх складаним ножем.

2. Опис (відновлення, реконструкція) конкретної педагогічної ситуації

Ситуація описується у всіх деталях, озаглавлюється (заголовок може допомогти з'ясувати суть конфлікту), по можливості цілком відтворюється діалог. Діалог – це завжди пошук істини, пошук суперечностей, тому| важливе|поважне| його передати як можна|якомога| точніше. Після того, як ситуація відновлена, можна перейти до її аналізу.

3. Визначення змісту педагогічної ситуації

Кожному віковому періоду властиві свої штатні педагогічні ситуації. Для молодших школярів це:

Бійки. Агресивна, ворожа, часто жорстока поведінка дитини по відношенню до іншого зароджується і зміцнюється в молодшому шкільному віці з багатьох причин: через бажання затвердитися, звернути на себе увагу, відплатити кривдникові.

Скарги, наклепи, доноси. Діти знають, що наклепи засуджуються їх однолітками. І проте вчителеві постійно доводиться чути скарги: «А він у мене узяв...», «А він списує...», «А він мене вдарив...»

Обміни. Обмінні операції між дітьми поширені широко («Я тобі, ти мені...»). В більшості випадків правила обміну відомі і їх дотримуються. Проте буває і обмін не по правилах, тоді він сприяє розвитку честолюбства, користі, може викликати сварки.

Страхи. Діти, які вчаться у 1–4-х класів постійно переживають почуття страху. Вони бояться батьків, вчителів, деяких однокласників, незнайомих людей, тварин, темноти.

Клички і прізвиська. Діти, як правило, звертаються один до одного не по іменах, а по кличках, прізвиськах, часто – з метою принизити гідність.

Зіпсовані речі. Діти деколи недбало відносяться до своїх і чужих речей, псують їх.

Цей перелік можна продовжити. Ситуація, що ми аналізуємо «Це ж не можна!» може бути віднесена саме до групи «Зіпсовані речі».

4. Аналіз педагогічної ситуації з метою визначення сутності |суті| конфлікту, який лежить у її основі

Аналіз потребує відповіді на питання|: хто є учасником події і діалогу? який характер конфлікту? які мотиви дій хлопчика?

У даній ситуації основний учасник події – хлопчик. Він дбайливо відноситься до своїх речей і, не замислюючись, псує те, що йому не належить. У основі ситуації лежить конфлікт-розбіжність. Хлопчикові здається|видається|, що він нічого поганого не вчинив. Тим часом він поступає|надходить| всупереч вимозі берегти|зберігати| не лише|не тільки| свої речі, але і речі, що належать суспільству|товариству|. Він порушує правила поведінки ненавмисно – в його розумінні це правило не охоплює всіх випадків, коли воно повинне виконуватися.

Вочевидь|очевидно|, батько|отець|, даруючи синові складного ножика|подарунок|, не проінструктував, для яких цілей він призначається.

5. Формулювання педагогічної задачі|задач|, виявлення найбільш значущої|значущих|

На основі аналізу ситуації з'являється|появляється| можливість|спроможність| сформулювати педагогічні задачі|задачі| (їх може бути декілька). Вчитель|учитель| повинен розташувати їх по мірі|ступеню| значущості, виділити найбільш важливі|поважні| і приступити до їх рішення|вирішення|. Так, в нашій ситуації «Це ж не можна!» виникають наступні|слідуючі| задачі|задачі|:

• допомогти батькам усвідомити, що означає|значить| виховувати у сина таку якість, як ощадливість не лише|не тільки| до своїх, але і до «не своїх» речей;

• знайти засоби впливу на хлопчика, з|із| тим аби|щоб| він зрозумів свою помилку і більше не робив подібне|скоював|;

• у роботі з|із| дітьми у класі, де вчиться хлопчик, не залишати непоміченими випадки, коли діти псують свої або чужі речі.