Трудові правовідносини

1. Поняття та елементи трудового правовідношення. Трудове правовідношення є предметом вивчення науки трудового права протягом багатьох десятиріч. Починаючи з професора Александрова, Гінзбурга, Прокопенка, Мацюка, Чанишевої підходи до вивчення зазначеної проблеми є різними.

Класичний підхід представлений усіма вченими крім Мацюка і Чанишевої, ґрунтується на тому, що трудові правовідносини носять індивідуальний характер і представлені як єдине трудове правовідношення.

Неправомірність назви колективні трудові відносини пояснюється тим, що відносини, які складають предмет трудового права не обмежуються лише власне трудовими відносинами, а й включають в себе інші відносини пов’1язані з трудовими. Тому правомірним буде вважати, що колективні відносини можуть бути предметом трудового права, але не називаються трудовими. В основному про них говорять як про колективні відносини в сфері трудового права. До таких належать відносини по підготовці, складанню та схваленню колективних договорів, угод, прийняттю локальних актів, вирішенню колективних трудових спорів, соціальному партнерству та ін.

Законодавство про працю не дає визначення трудового відношення. В юридичній науці з трудового права ці відношення визначаються по-різному, але всі вони ґрунтуються на визначення трудового договору, що дається в ст. 21 Кодексу законів про працю України, а тому, не зважаючи на незначні розбіжності мають спільні риси.

Виходячи із змісту ст. 21 КЗпП України можна вважати, що трудове відношення – це угода між працівником, з одного боку, і власником або уповноваженим ним органом чи фізичною особою з другого боку, у відповідності з якою працівник зобов’язується виконувати обумовлену цією угодою роботу та підпорядковуватись правилам внутрішнього трудового розпорядку; а друга сторона зобов’язується надати цю роботу, створити безпечні умови праці і оплачувати працю у відповідності з її кількістю, якістю та чинним законодавством.

Визначення трудового відношення дає можливість визначити його зміст, тобто права та обов’язки його сторін. Як і будь-яке правовідношення, трудове правовідношення, крім змісту, характеризується такими елементами: суб’єктами, об’єктом, предметом.

Суб’єктами трудового правовідношення є, з одного боку, працівник, а з другого, у відповідності з чинним законодавством, - власник або уповноважений власником орган чи фізична особа.

Об’єктом трудового правовідношення є трудова діяльність, тобто те, на що спрямовані правові норми і ради чого існують трудові відносини. Оскільки трудова діяльність може бути як в сфері матеріального виробництва, так і в сфері надання послуг, науки, інколи говорять, що елементом трудового правовідношення є і предмет. Вважається, що предметом трудового правовідношення є результати праці, як правило, в матеріальному виробництві.

2. Підстави та умови виникнення трудових правовідносин. Основною підставою виникнення трудових правовідносин є трудовий договір, але до виникнення трудових правовідносин і самого укладення трудового договору повинні бути певні умови, без наявності яких неможливе ні укладення трудового договору, ні поява трудового правовідношення.

Такими умовами є:

1) наявність суб’єктів майбутнього трудового право відношення з відповідною трудовою правосуб’єктністю (працівник та роботодавець);

2) наявність волевиявлення суб’єктів до породження трудових правовідносин в придатній для сприйняття іншою стороною формі;

3) наявність правової норми, що допускає або не забороняє виникненню трудового правовідношення саме між цими суб’єктами;

4) наявність самого юридичного факту прийняття на роботу, тобто досягнення домовленості щодо виконання конкретної трудової функції даним працівником у даного роботодавця. Фактично таким юридичним фактом є наказ чи розпорядження про оформлення працівника на роботу.

Виходячи із змісту ст. 21 КЗпП України, основною підставою виникнення трудових відносин, що регулюються трудовим правом є трудовий договір. Трудовий договір як угода про виконання певної роботи може мати попередній характер, послідуючий за іншими фактами характер, але завжди має бути присутній як підстава виникнення трудових правовідносин.

Оскільки крім трудового договору підставою виникнення трудових правовідносин можуть бути і інші юридичні факти, тому ми і говоримо про його попередній або послідуючий характер.

До інших юридичних фактів, що разом з трудовим договором є підставою виникнення трудових правовідносин, належать: обрання на посаду, обрання по конкурсу, заміщення посади по конкурсу, призначення на посаду або затвердження в посаді, направлення на роботу компетентними уповноваженими на це органами в рахунок встановленої квоти або броні. Підставою виникнення трудових правовідносин є рішення суду, яким суд зобов’язує роботодавця укласти трудовий договір з певним працівником.

Підставою виникнення трудових відносин слід розглядати і фактичний допуск працівника до роботи навіть тоді, коли немає трудового договору і наказу про його зарахування на роботу.

При наявності трудового договору та будь-якої із зазначених інших підстав, прийнято вважати, що підставою виникнення трудових правовідносин є складний юридичний факт.