Іпотечний кредит

Іпотечний кредит - особливий тип кредитних відносин при наданні позик під заставу нерухомого майна. Кредиторами можуть бути іпотечні банки, іпотечні компанії, інші компанії і банки.

Одержувачі позики - юридичні і фізичні особи, що мають у власності об'єкт іпотеки.

Суб'єкти застави тут є: житлові будинки, квартири, магазини, спорудження, складські приміщення, земельні наділи.

Ресурсами кредитування іпотечних банків є власні нагромадження; іпотечні облігації; притягнуті засоби на рахунки клієнтів.

Іпотечні облігації - довгострокові цінні папери, що випускаються банком під забезпечення нерухомим майном, і приносять стійкий прибуток.

Для іпотечних позик характерна низька ліквідність, страхування позичок, орга-нізація вторинного ринку цінних паперів. Основні документи при оформленні позичок - це заставна, вексель, цінні папери. Позики під нерухомість погашаються при виплаті з виплатою відсотків. При несплаті позики власник утрачає нерухомість

що заклав під кредит.

Споживчий кредит

Споживчий кредит - засіб задоволення споживчих потреб населення. Для населення кредит прискорює процес одержання благ. Видача споживчого кредиту населенню з одного боку, підвищує його поточний платоспроможний попит, рівень життя, з іншої сторони прискорює реалізацію товарів, запасів, послуг.

Суб'єкти кредитних відносин - фізичні особи, одержувачі позички, а в ролі кредиторів - банки, позабанковські кредитні установи, ломбарди, пункти прокату, каси взаємодопомоги. Між банками і населенням може бути посередник.

Об'єктами кредитування є витрати, зв'язані з задоволенням потреб населення насущного характеру, у тому числі придбання товарів в особисту власність, витрати капітального інвестиційного характеру на придбання чи будівництво нерухомого майна.

Лізингові кредити

Лізинговий кредит - відносини між самостійними юридичними особами з приводу передачі в оренду засобів праці, а також фінансування придбання нерухомого майна на певний строк.

Суб'єкти лізингу: лізингодатель, користувач, виробник.

Лізингодатель - власник об'єкта лізингу, що надає його в оренду. Як орендо-давця може бути спеціалізована лізингова компанія чи фірма, що може бути дочірньою компанією комерційного банку. Засновниками лізингових фірм можуть бути і підприємства, і банки, і асоціації.

Користувач - сторона, що домовляється з орендодавцем про оренду і наділяєть-ся правом володіння, користування і розпорядження об'єктом лізингу в рамках терміну, визначеного лізинговим договором.

Лізинг буває: оперативний - це переуступка майна на термін менший, чим термін повної амортизації; короткостроковий (до 1 року); середньостроковий (1-5 років);

фінансовий - це переуступка майна на термін повної амортизації.

За способом прийняття майна лізинг буває:

- прямий - лізингодатель здобуває у виробника у власність майно для надання його користувачу в оренду;

- зворотний - передача підприємством частини його власного майна лізингової ком-панії з одночасним підписанням контракту про його оренду;

- лізинг виробника - лізингодатель фінансує виробника, що виконує 2 функції: продавця об'єкта лізингу і лізингоотримувача з правом сублізинга.

Стосовно лізингового майна:

- чистий лізинг - витрати по технічному обслуговуванню об'єкта лізингу несе орендар;

- повний лізинг - витрати по технічному обслуговуванню об'єкта лізингу несе лізингодатель.

Розрізняють терміновий лізинг (одноразове фінансування лізингової операції) і поновлюваний лізинг (повторне фінансування лізингової операції).

Способи захисту від кредитного ризику

Кредитний ризик виникає при погіршенні фінансового стану одержувача позички, виникненні непередбачених ускладнень, недостатньої професійної підготовки банківського працівника, що приймає рішення про кредитування й інших обставин. Існують різноманітні способи захисту від кредитного ризику. Зокрема:

а) лімітування кредитів;

б) диверсифікованість кредитних вкладень;

в) вивчення й оцінка кредитоспроможності одержувача позички;

г) вимога від клієнта достатнього і якісного забезпечення по виданих кредитах;

д) оперативність при стягненні боргу;

є) страхування кредитних операцій.

Лімітування кредитів здійснюється шляхом установлення сум граничної заборгованості (лімітів кредитування), що являє собою попередньо встановлену граничну суму кредиту, що одержувач позички має право одержати в банку. Кредитну лінію банк відкриває незалежно від ситуації на ринку позичкових капіталів, при цьому банк зобов'язується дати кредит у повній відповідності з укладеною угодою.

Диверсифікованість кредитних вкладень як засіб захисту від кредитного ризику являє собою розподіл коштів між різними суб'єктами (юридичною і фізичною особами). Для дотримання комерційними банками принципу диверсифікованості кредитів, НБУ установив максимальний розмір ризику на один одержувача позички, величина якого не повинна перевищувати 25% капіталу банку.

Оперативність при стягненні боргу передбачає обов'язок банку підтримувати з одержувачем позички контакт протягом усього терміну користування останнім позичкою. Банк повинний уважно стежити за станом справ у клієнта й у випадку виникнення проблемних ситуацій, що можуть привести до неплатежу, ужити відповідних заходів по захисту своїх інтересів.

Страхування кредитних операцій означає, що банки повинні створювати страхові фонди, а також страхувати окремі високо ризикові кредитні угоди в спеціалізованих страхових організаціях.