План
Вступ……………………………………………………………………………ст.2
Розділ І.Поняття «здібності», та їх види……………………………………..ст.3
Розділ ІІ. Задатки як природні передумови здібностей ……………………. ст.4
Розділ ІІІ. Рівні розвитку здібностей………………………………………….ст.5
Висновок………………………………………………………………..........…ст.6
Список використаних джерел…………………………………………………ст.7
Вступ
Проблема здібностей є складною та багатогранною. Її комплексне дослідження проводиться на психофізіологічному, психологічному і соціально-психологічному рівнях. Однак сьогодні ми ще не можемо сказати, що вона у психології є повністю розв'язаною. У вітчизняних і зарубіжних психологів існують значні розбіжності при тлумаченні самого поняття «здібності», продовжуються дискусії про роль біологічного і соціального в структурі здібностей, залишається нерозв'язаним питання діагностики і вимірювання здібностей, продовжуються наполегливі пошуки ефективних стратегій формування і розвитку здібностей до конкретних видів діяльності.
Однією з важливих рис сучасного розвитку суспільства є швидкий ріст потреби у науково-технічних кадрах, які володіють глибокими знаннями і здатні здійснювати творчий, дослідницький підхід до розв’язання різноманітних теоретичних і практичних завдань. Правильний добір і розстановка кадрів передбачають максимальну реалізацію можливостей кожної людини, а для цього необхідно виявляти ці можливості та розвивати їх. Виходячи із сказаного, можна зрозуміти той інтерес, який за останні 20-30 років проявляється в психолого-педагогічній літературі до проблеми здібних та обдарованих дітей, діагностики та формування здібностей на різних вікових етапах розвитку людини. Для вітчизняної психології останні роки були досить продуктивними щодо використання існуючих у світовій науці та створенні нових методик, спрямованих на об'єктивне вивчення психічних явищ і на цій основі надання кваліфікованої допомоги конкретній людині.
Розділ і. Поняття «здібності», та їх види.
Здібності - індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють однієї людини, пов'язані з успішністю виконання будь-якої діяльності, але не зводяться до знань, умінь і навичок.
Види здібностей 1) Природні (природні) здібності - Чи є загальними для людини і тварин: сприйняття, пам'ять, здатність до елементарної комунікації. Дані здібності безпосередньо пов'язані з вродженими задатками. На базі цих задатків у людини, при наявності елементарного життєвого досвіду, через механізми навчання, формуються специфічні здібності. 2) Специфічні здібності: - Загальні: визначають успіхи людини в різних видах діяльності. - Спеціальні: визначають успіхи людини в специфічних видах діяльності, для здійснення яких необхідні задатки особливого роду та їх розвиток. Крім того, здатності ділять на теоретичні і практичні. Теоретичні зумовлюють схильність людини до абстрактно-теоретичних роздумів, а практичні - до конкретних практичних дій. Найчастіше теоретичні та практичні здібності не поєднуються один з одним. Існує також поділ на навчальні та творчі здібності. Перші визначають успішність навчання, засвоєння знань, умінь і навичок, а другі - можливість відкриттів і винаходів, створення нових предметів матеріальної і духовної культури. Це вміння безпосередньо залежить від кругозору людини. У більшості випадків творча людина - це в першу чергу оригінально мисляча людина, здатна на нестандартні рішення.
3) Музична здібність:
Музична здібність - це індивідуально-психологічні особливості особистості, що включають: 1) природну слуховую чутливість, що обумовлює аналіз природних, мовних або музичних звуків; 2) розвинуте в праці і соціальному спілкуванні суб'єктивне відношення до мовних і музичних інтонацій, виражене у вигляді емоційної реакції. У своєму розвитку вони утворять систему зі складними динамічними зв'язками між окремими здібностями
4) Мовна здібність:
Чи правда , що жінки говорять больше чоловіків? Відповіді на це питання було присвячене вивчення впливу статевих розходжень на розвиток мови в різних вікових групах. Автори враховували при цьому положення про відсутність розходжень у швидкості структурного розвитку серед хлопчиків і дівчаток у дитинстві і дитячому віці. Розходження в мовних здібностях виявилися лише по декількох показниках (при позитивному зсуві в "жіночу" сторону) - словниковому запасі, мовної активності і ясності спілкування.
5) Генетичний аспект особистості від задатків до здібностей:
Генетичний аспект психологічної характеристики особистості визначає рівенъ її розвитку як цілісної системи якостей, здібностей. Весь період життя людини - від народжения до старечого віку, тобто онтогенез.
Розділ іі. Задатки як природні передумови здібностей.
Природа людських здібностей до цих пір викликає досить бурхливі суперечки серед вчених. Одна з панівних точок зору, що веде свою історію ще від Платона, стверджує, що здібності біологічно обумовлені і їх прояв цілком залежить від успадкованого фонду. Навчання та виховання може лише змінювати швидкість їх появи, але вони завжди виявляться тим чи іншим чином. Як доказ вродженості здібностей зазвичай вказують на факти індивідуальних відмінностей, що виявляються в дитячому віці, коли вплив навчання і виховання, здавалося б, ще не могло бути визначальним. Так, наприклад, музична обдарованість Моцарта виявилася в 3 роки, Гайдна - у 4. Талант в живописі і в скульптурі виявляється дещо пізніше: у Рафаеля - у 8 років, у Ван-Дейка - в 10, в Дюрера-в 15 років. Концепція спадкоємства здібностей знайшла відображення у поглядах, що пов'язують здібності людини з масою його мозку. Як відомо, мозок дорослої людини важить в середньому близько 1400 р. Зважування мозку видатних людей показало, що їх мозок трохи більше середньої величини. Так маса мозку І.С.Тургенева-2012р., Мозку Д. Байрона - дещо менше - 1800 г, аналогічні результати дало зважування мозку ряду видатних людей. Однак можна навести не менше прикладів знаменитостей, мозок яких був менше середньої величини, у відомого хіміка Ю. Лібіха мозок важив 1362 р, а у письменника А. Франса - 1017. Більше того, виявилося, що самий великий і важкий мозок - більше 3000 г - виявився у розумово відсталої людини. Однак у повсякденній свідомості цей зв'язок виявилася дуже стійкою: індивіда з високим чолом завідомо наділяють розумом і чекають від нього розумних пропозицій, а розумові здібності людини з низьким чолом оцінюються вкрай невисоко, без будь-якої на те наукової основи.
Розвиток задатків - соціально обумовлений процес, і якщо в суспільстві виникла потреба в таких професіях, де потрібен саме тонкий музичний слух, і якщо даний конкретна людина має відповідні вроджені задатки, то йому легше, ніж будь-кому іншому, розвинути відповідні здібності. Саме поєднання цих факторів дозволило сімейства Бахов реалізовувати задатки музичних здібностей своїх членів таке, тривалий час - у результаті протягом багатьох десятиліть в Європі всіх музикантів називали "бахамі". Але сказати про будь-якого представника цієї родини: "Він - природжений музикант", - можна лише умовно, тому що мозок його не містить приречення життєвого шляху, професії, здібностей. Загальні здібності, що забезпечують відносну легкість і продуктивність в оволодінні знаннями в різних видах діяльності, нерідко називають обдарованістю. Обдарованість може виявлятися в різних сферах діяльності: інтелектуальної, академічної (навчальної), творчої, мистецької, у сфері спілкування (лідерство) і психомоторики. Обдарованих людей відрізняє, перш за все, уважність, зібраність, постійна готовність до діяльності.