- •5. Професія дипломата. Основні політичні та професійні вимоги.
- •Протокольна діяльність дипломатичного представництва.
- •Поняття "дипломатичний корпус". Дуаєн дипломатичного корпусу, його функції і обов'язки.
- •Міжнародна ввічливість. Дотримання етикету щодо державних прапора, герба і гімну. Урочистий салют.
- •Протокольна реакція на національні свята, траурні події та визначні події.
- •Основні джерела зовнішньополітичної інформації.
- •12.Дипломатична бесіда: її зміст та форми, етикет і такт. Письмове оформлення дипломатичної бесіди.
- •13. Візитні картки дипломата та їхнє застосування
- •15. Документи внутрішньовідомчого листування
- •Службова записка
- •Доповідна записка
- •Інформаційна довідка
- •Біографічна довідка
- •Інші інформаційно-довідкові матеріали
- •Зовнішня документація
- •Річний політичний звіт
- •Піврічний звіт
- •Звіти за підсумками візитів
- •17.Протокол переговорів на вищому рівні між главами держав і урядів та порядок їх підготовки.
- •24. Повноваження і компетенція центральних органів зовнішніх зносин країни: глави держави, вищого законодавчого органу влади, уряду та його керівникка – Премєр – міністра
- •25. Схема та правила розсаджування гостей на дипломатичних прийомах.
- •Дайте визначення поняттям: «дипломатичний паспорт», «дипломатична карточка».
- •Проаналізуйте головні положення Віденської конвенції 1961р. “Про дипломатичні зносини".
- •Статус, завдання та функції дипломатичного представництва України за кордоном (згідно з Положенням про дипломатичне представництво України за кордоном від 22 жовтня 1992р.).
- •56. Пояснити термін “формула компліментів” та навести 2-3 приклади.
- •Перелічити відомі Вам форми письмових звернень до старших дипломатичних співробітників, міністра закордонних справ.
- •Проаналізуйте Постанову Кабінету Міністрів від 12 липня 2006 р. Про затвердження Положення про Міністерство Закордонних Справ України.
- •Перерахуйте ранги дипломатичних працівників в Україні.
- •Проаналізуйте відмінності між назвами документів договірного характеру: договір, угода, протокол, хартія, прелімінарна угода, реверсалії, конкордат.
Протокольна діяльність дипломатичного представництва.
Дипломатичний протокол — це сукупність загальноприйнятих правил, традицій і умовностей, які дотримуються урядами, відомствами закордонних справ, дипломатичними представництвами, офіційними особами і дипломатами при виконанні своїх функцій в міжнародному спілкуванні. Слово протокол походить від грецького «protokollon » («protos» — перший, а «kolla»— клеїти), тобто, дослівно — правила оформлення документів. Пізніше це слово тривко увійшло в дипломатичну практику і крім оформлення документів цією назвою стали означати всі питання етикету і церемоніалу.
Автори книги «Дипломатична церемонія і протокол» Джон Вуд і Жан Серре відзначають, що «в цілому протокол — це сукупність правил поведінки урядів та їх представників офіційних і неофіційних».
Правила дипломатичного протоколу ґрунтуються на принципі міжнародної ввічливості, тобто поваги до всього, що символізує чи представляє державу. Норми дипломатичного протоколу складалися протягом тисячоліть і ввібрали в себе ті умовності і традиції, які відповідали інтересам встановлення і підтримання міждержавного спілкування. Окремі норми дипломатичного протоколу мають особливо парадний характер і називаються церемоніалом: наприклад, церемоніал вручення вірчих грамот, церемоніал зустрічі і проводів офіційної делегації, церемоніал підписання міжнародних договорів і т. п.
Дипломатичний протокол має міжнародний характер і у всіх країнах дотримується приблизно однаково, хоча в деяких з них можуть мати місце свої невеликі відхилення, які випливають із соціального ладу, національних і релігійних звичаїв. В Індії та Індонезії, наприклад, почесного гостя увінчують вінком (гірляндою) квітів. На Індонезійському острові Балі кожен гість, що прибуває на цю землю, проходить релігійний церемоніал вигнання «злих духів».
Поняття "дипломатичний корпус". Дуаєн дипломатичного корпусу, його функції і обов'язки.
Поняття "дипломатичний корпус" можна трактувати двояко: дипкорпус у вузькому сенсі цього слова — це сукупність незалежних один від одного глав дипломатичних представництв, спільними для яких є країна перебування та характер діяльності; дипкорпус у широкому розумінні слова — це сукупність усіх дипломатичних працівників, яких країна перебування визнає в якості дипломатичного персоналу, а також членів їхніх родин (дружин, чоловіків, неповнолітніх синів та незаміжніх дочок). До дипкорпусу також належать торгпреди (керівники торгово-економічних місій) та їх заступники — спеціальні аташе і члени їхніх сімей.
На чолі дипломатичного корпусу стоїть дуайєн (старшина), якого ніхто не призначає і не обирає, ним автоматично стає той, хто найдовше перебуває в країні, абсолютно немає значення, велику чи малу країну він представляє.
У деяких, здебільшого католицьких країнах, особливо в Латинській Америці, в Республіці Польща, дуайєном, зазвичай, є папський нунцій (незалежно від часу вручення ним вірчих грамот), а віце-дуайєном — найстарший посол.
Дуайєн — посада почесна і винятково репрезентаційна, тому жодних прав стосовно інших членів дипломатичного корпусу він не має. Вказівки, які він може давати, не є обов’язковими, і кожний диппредставник ставиться до них, виходячи із власних міркувань чи інструкцій, отриманих від свого уряду.
Дуайєн виконує деякі протокольні та організаційні функції. З метою вироблення якоїсь загальної позиції в дипкор- пусі він може час від часу організовувати консультаційні наради з главами диппредставництв, які мають неофіційний характер і проводяться, як правило, під час сніданків чи обідів. Дуайєн організовує прийоми здебільшого у зв’язку з від’їздом глави диппредставництва та вручення йому пам’ятного подарунка. Ці заходи проводяться за кошти внесків диппредставництв.
Від імені дипломатичного корпусу дуайєн виступає на урочистих церемоніях в країні перебування, висловлює поздоровлення чи співчуття офіційним особам, але при цьому він повинен мати повноваження дипкорпусу або, принаймні, бути впевненим, що його підтримають.
При необхідності дуайєн може виступати на захист привілеїв дипломатичного корпусу протокольного (церемоніального) характеру (старшинства членів дипкорпусу щодо представників місцевої влади, участі та місця дипкорпусу в церемоніях тощо).