- •5. Професія дипломата. Основні політичні та професійні вимоги.
- •Протокольна діяльність дипломатичного представництва.
- •Поняття "дипломатичний корпус". Дуаєн дипломатичного корпусу, його функції і обов'язки.
- •Міжнародна ввічливість. Дотримання етикету щодо державних прапора, герба і гімну. Урочистий салют.
- •Протокольна реакція на національні свята, траурні події та визначні події.
- •Основні джерела зовнішньополітичної інформації.
- •12.Дипломатична бесіда: її зміст та форми, етикет і такт. Письмове оформлення дипломатичної бесіди.
- •13. Візитні картки дипломата та їхнє застосування
- •15. Документи внутрішньовідомчого листування
- •Службова записка
- •Доповідна записка
- •Інформаційна довідка
- •Біографічна довідка
- •Інші інформаційно-довідкові матеріали
- •Зовнішня документація
- •Річний політичний звіт
- •Піврічний звіт
- •Звіти за підсумками візитів
- •17.Протокол переговорів на вищому рівні між главами держав і урядів та порядок їх підготовки.
- •24. Повноваження і компетенція центральних органів зовнішніх зносин країни: глави держави, вищого законодавчого органу влади, уряду та його керівникка – Премєр – міністра
- •25. Схема та правила розсаджування гостей на дипломатичних прийомах.
- •Дайте визначення поняттям: «дипломатичний паспорт», «дипломатична карточка».
- •Проаналізуйте головні положення Віденської конвенції 1961р. “Про дипломатичні зносини".
- •Статус, завдання та функції дипломатичного представництва України за кордоном (згідно з Положенням про дипломатичне представництво України за кордоном від 22 жовтня 1992р.).
- •56. Пояснити термін “формула компліментів” та навести 2-3 приклади.
- •Перелічити відомі Вам форми письмових звернень до старших дипломатичних співробітників, міністра закордонних справ.
- •Проаналізуйте Постанову Кабінету Міністрів від 12 липня 2006 р. Про затвердження Положення про Міністерство Закордонних Справ України.
- •Перерахуйте ранги дипломатичних працівників в Україні.
- •Проаналізуйте відмінності між назвами документів договірного характеру: договір, угода, протокол, хартія, прелімінарна угода, реверсалії, конкордат.
24. Повноваження і компетенція центральних органів зовнішніх зносин країни: глави держави, вищого законодавчого органу влади, уряду та його керівникка – Премєр – міністра
Так, згідно з Конституцією України (ст. 85) до повноважень Верховної Ради України належать: «визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики» (п. 5); «затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням» (п. 14); «схвалення рішень про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України» (п. 23); «надання у встановлений законом строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України» (п. 32). Безпосередньо питаннями зовнішньої політики у Верховній Раді України опікується Комітет у закордонних справах і зв'язках із СНД.
Центральним органом зовнішніх зносин держави є також глава держави — одноосібний або колегіальний.. Як правило, глава держави призначає і звільняє з посади послів та посланників даної держави, приймає вірчі і відкличні грамоти акредитованих при цьому послів та посланників іноземних держав. Надзвичайно важливим у статусі глави держави, з точки зору здійснення ним зовнішніх зносин, є те, що він може завжди безпосередньо зустрічатися, вести листування та переговори з главами інших держав, причому для здійснення всіх цих дипломатичних акцій йому не потрібні спеціальні повноваження. Відповідно до норм міжнародного права вважається загальновизнаним, що глава держави (а також глава уряду і міністр закордонних справ) представляє свою країну з усіх питань зовнішніх зносин ex officio (за посадою).
За Конституцією України Президент України як глава держави має досить широкі повноваження в галузі здійснення зовнішньої політики України. Так, відповідно до ст. 102 Конституції України «Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина». Статус Президента України, визначений у цій статті Конституції, дає підстави вважати його уособленням держави і державної влади в цілому, а не однією з її окремих гілок, що обумовлено колом повноважень, роллю та місцем Президента України у політичному житті держави. Як її глава, Президент України є вищою посадовою особою, і саме він наділяється повноваженнями виступати від імені України, представляти її в усіх питаннях міжнародного життя. Тобто, як випливає із тексту згаданої статті. Президент України діє як гарант Конституції щодо забезпечення відповідності внутрішньої і зовнішньої політики інтересам держави.
Ст. 106 Конституції України містить перелік конкретних повноважень Президента України в галузі здійснення дипломатичної діяльності та реалізації зовнішніх зносин. Так, Президент України «звертається з посланням до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України» (п. 2); «представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України» (п. 3); «приймає рішення про визнання іноземних держав» (п. 4); «призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав» (п. 5); «вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України у разі збройної агресії проти України» (п. 19); «присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини» (п. 24).
Глава уряду також представляє державу в зовнішніх зносинах і в рамках своїх повноважень здійснює повсякденну оперативну діяльність у цій сфері. Глава уряду може без будь-яких додаткових повноважень брати участь у засіданнях Генеральної Асамблеї ООН, ЇЇ спеціалізованих установ та інших міжнародних організацій. Звичайно, прем'єр-міністр і уряд у цілому не тільки намічають основні напрями зовнішньої політики і вносять відповідні пропозиції на розгляд і затвердження парламенту і глави держави, а й організовують виконання прийнятих зовнішньополітичних рішень, контролюють цей процес.
Нормативним документом, що регулює діяльність Міністерства закордонних справ України є «Положення про МЗС України та кількісний склад його колегії», яке було затверджене постановою Кабінету Міністрів від 18 лютого 1993 р. Згідно із п. І цього положення «МЗС України є цeнmpaльнuм органом державної виконавчої влади, керівник якого відповідно до Конституції України входить до складу Кабінету Міністрів України. Міністерство забезпечує у межах своїх повноважень проведення зовнішньої політики України і здійснює координацію діяльності всіх учасників зовнішньополітичних зв'язків України». Слід наголосити, що відповідно до ст. 107 Конституції України міністр закордонних справ нашої держави є членом Ради національної безпеки та оборони й, отже, безпосередньо підпорядковується Президенту, а саме Міністерство закордонних справ, поряд із Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ. Службою безпеки України входить у систему так званих силових міністерств держави.