2. Форми прояву емоційних переживань

Різновиди емоцій за впливом на діяльність:

1. Стенічні – посилюють активність, спонукають до діяльності.

2. Астенічні – пригнічують людину, послаблюють її активність, демобілізують.

1. Афект – короткочасне збудження, що характеризується значними змінами свідомості, порушеннями контролю за поведінкою

2. Власне емоції – на відміну від афекту більш тривалі і являють собою реакцію як на події, що відбуваються в даний час, так і на можливі події чи на такі, що згадуються

3. Настрій – тривале переживання певних емоцій, що забарвлює поведінку людини.

Особливу форму емоційних переживань складають фрустрація,пристрасть,стрес

3. Фрустрація – емоційне переживання ознакою якого є дезорієнтація свідомості та діяльності в стані безнадійності, втрати перспективи.

4. Пристрасть – сильне, стійке переживання, яке захоплює людину і виявляється в орієнтації всіх прагнень особистості в одному напрямі, в зосередженні їх на одній меті.

5. Стрес – емоційний стан людини, який виникає при напруженні, як неспецифічна реакція організму на ситуацію, що потребує перебудови діяльності організму.

Стресорами можуть бути як приємні, так і неприємні події, психічні і фізичні подразники.

Динаміка стресу

Поведінка людини в стресових ситуаціях залежить від особистісних якостей: уміння швидко оцінювати обстановку, вольової зібраності, рішучості, досвіду поведінки в подібних випадках.

Почуття – це вищий рівень розвитку емоцій, що характеризує стійке переживання людиною свого ставлення до предметів і явищ, які мають мотиваційну, спрямувальну значущість.

3. Різновиди почуттів Почуття

моральні

інтелектуальні

естетичні

праксичні

1. Моральні – переживання людиною її ставлення до інших людей і до суспільства в цілому.

2. Інтелектуальні – виражають відносини особистості до процесу пізнання.

3. Естетичні – відчуття красі, що виявляється у сприйнятті творів мистецтва, явищ дійсності.

4. Праксичні – переживання людиною її ставлення до трудової, навчальної та інших видів діяльності.

4. Теорії емоцій

5. Вольова сфера особистості

Творче життя і діяльність людей, вирішення практичних завдань у галузі економіки, науки, техніки вимагають від людини великої активності й напруги фізичних і духовних сил. Для здійснення задуманого кожен повинен мати необхідні вольові якості.

Воля – це процес свідомої організації і саморегуляції людиною своєї діяльності й поведінки, спрямований на подолання труднощів при досягненні поставлених цілей.

Функції волі

Спонукальна функція волі

Гальмівна функція волі

Вольова дія є усвідомленою, їй властива складна психологічна структура:

Фази вольової дії

Постановка і вибір мети

Обговорення й боротьби мотивів

Вибір засобів і прийомів досягнення мети

Прийняття рішення

Виконання рішення

Способи здійснення вольових дій у різних людей індивідуальні. У поведінці вони перетворюються на характерні вольові якості особистості.

Позитивні вольові якості

Цілеспрямованість

Рішучість

Самовладання

Самостійність

Наполегливість

Принциповість

Проблема свободи волі в теорії вирішується двома протилежними течіями: індетермінізмом і детермінізмом.

Індетермінізм – воля людини, її дії повністю вільні, нічим не зумовлені й не обмежені.

Детермінізм – закони розвитку природи й суспільства позбавляють індивіда можливості самостійно визначити свої дії та вчинки.