5. Охорона праці в організації

На сьогодні в Україні охорона праці знаходиться не в найкращому стані. Це пов’язано насамперед із відсутністю коштів. За загальним принципом все господарство країни можна поділити на виробничу та невиробничу сфери. До невиробничої сфери входять фінансові та банківські установи, державні контролюючі органи до яких відноситься і Державна податкова служба, заклади освіти і культури.

Останнім часом держава почала приділяти охороні праці людей, що зайняті в невиробничій сфері значно більше уваги, що пов’язано з підвищенням комп’ютеризації.

Метою практики є поглиблення та застосування на практиці знань з охорони праці, яких набули в процесі навчання, набуття умінь критично оцінювати роботу з охорони праці на базі стажування та знаходити резерви підвищення ефективності заходів з охорони праці, розробляти напрями поліпшення умов і охорони праці.

Загальними законодавчими актами, що визначають основні положення щодо охорони праці, є Конституція України, Кодекс законів “Про працю”, Закони України “Про охорону праці”, “Про забезпечення санітарного та гігієнічного благополуччя населення”, “Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, “Про пожежну безпеку”, “Про державну таємницю” [5]

Одним із нормативно – технічних документів є Закон України “ Про охорону праці“, який регулює основні аспекти з охорони праці з якими повинен бути ознайомлений кожен працівник і роботодавець. Закон України "Про охорону праці " від 14 жовтня 1992 року був дуже не досконалим і не регулював великий обсяг проблем і тому в умовах встановлення ринкових відносин в Україні з метою захисту працюючих на підприємствах, установах, організаціях різних форм власності був прийнятий Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року . Слід відмітити, позитив впровадження закону "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" тому, що всі працівники при прийняті на роботу являються застрахованими. Страхування здійснюється в безособовій формі. Сам факт вступу на роботу свідчить про те, що вона застрахована, незалежно від фактичного виконання роботодавцем своїх зобов’язань щодо сплати страхових внесків. Застрахованому працівнику видається свідоцтво встановленого зразка .

В даному підприємстві системою управління охороною праці розроблена інструкція вступного інструктажу з питань охорони праці та інструкція про заходи пожежної безпеки у службових приміщеннях та діяльність персоналу на випадок пожежі, з якими ознайомлюється кожний працівник. Питання щодо охорони праці містить кожна посадова інструкція. [6]

Висновки і пропозиції

Проведений аналіз діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» показав, що в даний час банк є рентабельною комерційною установою, має зростання прибутку і високу віддачу від активних операцій і, зокрема, від кредитування. Управління і банківський менеджмент організовані на достатньо високому професійному рівні.

За аналізований період спостерігається зростання об'єму активів (на 53,1%). Рівень власного капіталу банку достатній, зростання капіталу склало за аналізований період 44,7%. Використання власного капіталу дозволяє банку одержувати високий сукупний дохід: за аналізований період відбулося збільшення сукупного об'єму доходів на 21,2% . Доходи банку збільшуються інтенсивніше, ніж витрати, що дозволяє прогнозувати подальше зростання прибутку.

ПАТ КБ «ПриватБанк» проводить активну і достатньо зважену кредитну політику, здійснюючи кредитування реального сектора економіки, і в першу чергу, підприємств промисловості, що мають постійний і стабільний дохід. Відповідно до принципу диверсифікації позикового портфеля, банк видає кредити підприємствам з різних галузей економіки і більшому числу позичальників, що дозволяє запобігти можливим великим втратам банку по кредитах.

Незважаючи на високі обсяги кредитування, потреби економіки в кредитній підтримці лишаються здебільшого незадоволеними. Значною мірою така ситуація продиктована високим рівнем процентних ставок. Проблема високої вартості кредитів обумовлена такими факторами:

– процентні ставки змушені перекривати ризик неповернення кредитів, в тому числі іншими позичальниками;

– неефективною структурою витрат банків, коли процентні доходи виступають не тільки компенсатором процентних витрат, але і чи не єдиним джерелом покриття витрат адміністративних;

– недосконалою практикою управління кредитним ризиком;

– недостатньою конкуренцією на ринку банківських послуг та високою вартістю залучених коштів.

Незадоволення потреб економіки в кредитах проявляється у вузькості асортименту кредитних послуг для різних груп клієнтів.

Важливим на сьогоднішній день розширення асортименту кредитних послуг, поліпшення їх якості, впровадження новітніх банківських технологій.

Основні напрямки удосконалення механізму здійснення кредитних операцій комерційних банків передбачають розширення обсягів та спектру банківських продуктів і послуг для реального сектора економіки і населення а саме:

– розширити сферу застосування іпотеки шляхом вдосконалення законодавчої та нормативної бази для реалізації механізму даного виду кредитування і ефективного функціонування первинного і вторинного ринків іпотечного фінансування, забезпечення на законодавчому рівні реальної можливості звернення кредитором стягнення і реалізації закладеного майна, забезпечення надійної системи реєстрації землі, створення державного земельного кадастру та реєстру нерухомого майна;

– більш активно використовувати консорціумне кредитування;

– розширювати форми кредитування підприємств малого та середнього бізнесу;

– збільшити спектр та територіальне охоплення кредитними послугами населення, в тому числі кредитування молоді на придбання житла та фінансування навчання, споживче кредитування;

– активніше використовувати лізингові схеми кредитування, зокрема для підтримки підприємств сільського господарства та сфери послуг;

– створити систему розкриття інформації про добросовісне виконання позичальниками зобов'язань перед банками, для чого передбачити створення системи незалежних рейтингових агентств, створення кредитних бюро;

– повніше використовувати світовий досвід щодо застосування накопичувальних схем залучення коштів населення до банків;

– підвищити роль банків у здійсненні довірчих операцій, зокрема в управлінні пайовими фондами.