Практичне заняття №6. Психофізіологічний стан людини та фактори, які на нього впливають
Мета роботи: закріпити знання з впливу психофізіологічного стану людини на його безпеку, засвоїти методику оцінки психофізіологічного стану людини.
План заняття
1.Структурно-функціональні системи людини, які забезпечують БЖД.
2. Загальні властивості аналізаторів людини.
3. Характеристики психофізіологічного стану людини.
4. Фактори, які впливають на психофізіологічний стан людини.
5. Шкідливі звички, їх вплив на організм людини.
6. Шляхи підвищення життєдіяльності людини.
7. Біоритми людини, класифікація. Основні біоритми: добовий та фізіологічної активності.
Література [1], [2], [3], [4].
1. Загальні відомості
Безпека людини – це глобальне завдання та мета наук про БЖД. Поряд з цим сама людина, як індивідуум є елементом системи “Людина - життєве середовище ”. Аналіз надзвичайних ситуацій, що сталися у побутовому середовищі і на виробництві доводить, що у 90% випадках їх винуватцем була не недосконалість техніки, а сама людина. Тому безпека життєдіяльності людини безпосередньо залежить від її самопочуття.
Безпека людини відчувається як стан гармонічного самопочуття, яке визначається багатьма складовими: фізичного та психічного стану організму; ступеня задоволення духовних та соціальних потреб. Врешті - решт усі негаразди викликають зміну психофізіологічного стану людини, відчуваються як погіршення самопочуття, здоров’я.
Людина відчуває себе здоровою, якщо в організмі підтримується гомеостаз – відносна сталість внутрішнього середовища організму. При змінах у навколишньому середовищі в організмі людини за допомогою аналізаторів, нервової системи та інших систем та органів(мал.2.1.) здійснюється процес адаптації. В тому разі, якщо вдається поновити гомеостаз, порушення в організмі не виникають. Якщо адаптація не відбувається , то здійснюються тимчасові зміни в організмі, якщо дія небезпек буде продовжуватися, то виникають патологічні зміни – захворювання.
Межі змін зовнішніх факторів, яки не порушують гомеостаз, а також швидкість процесів адаптації, залежать від індивідуальних якостей організму, психофізіологічного стану людини.
Таким чином, здатність організму протистояти небезпеці у значній мірі залежить від психічних та фізичних якостей людини та його стану в конкретний момент часу.
Як визначили науковці, в цілому, стан нашого здоров’я на 50% визначається способом життя, на 20-25% станом – навколишнього середовища, 15…20% – генетичними чинниками та на 10% – якістю медичної допомоги.
Психофізіологічний стан людини характеризується фізичним станом, який визначається м’язовою роботою та психічним станом, участю в діяльності людини органів чуттів, пам’яті, мислення, емоцій, вольових зусиль та інших складових психічної діяльності людини.
Основний фізіологічний показник характеризує забезпечення клітин поживними речовинами і видалення продуктів обміну. Було встановлено, що стан фізичного здоров’я людини пов’язаний з аеробними здатностями організму ( максимальним споживанням кисню – МСК). Вперше це відкрив американський дослідник К.Купер. Гранична порогова величина МСК для здорової людини складає 42 мл/хв/кг - для чоловіків, для жінок – 35 мл/хв/кг (Д.2.З.).
М.М. Амосов визначив енергетичний еквівалент градації К.Купера
(Д.2.4). Однак на практиці визначити МСК або енергетичні здібності людини складно, тому частіше використовують спрощені тести:
тест Руф’є-Диксона (Д.2.1.);
експрес оцінка за Г.А.Апанасенко (Д.2.2.) та інші методики.
Психологічний стан людини визначається за допомогою тестів. На нього впливають атрибути людини, – її невід’ємні властивості: стать, вік, темперамент та інші; риси – стійки властивості: розум, самостійність, наполегливість тощо; якості – властивості, які мають різний ступінь вияву, залежно від умов: сприйняття, пам’ять, мислення тощо.
Темперамент людини у повній мірі виявляється в надзвичайній ситуації, що безпосередньо впливає на безпеку людини.
Сангвінік – стабільна особистість, активний, за стресової ситуації не розгубиться, однак схильний до поверхової оцінки ситуації.
Холерик – схильний до істерико-психопатичних реакцій.
Флегматик – дуже незворушливий.
Меланхолік – у ситуації стресу схильний до внутрішньої тривоги, депресії, зриву або погіршення результатів діяльності ( стрес кролика).
На психофізіологічний стан впливають такі фактори: вік, втома,
конфлікт, шкідливі звички, захворювання, біоритми, небезпечні фактори зовнішнього середовища. Поряд з цим людина може підтримувати свій стан на достатньому рівні або покращувати за рахунок оздоровчої фізкультури, раціонального харчування та організації робочого дня, використання медико- біологічних засобів ( закалювання, фізіотерапія, гідротерапія, масаж, фармакологічні засоби тощо), психологічних методів відновлення працездатності (аутотренінг, психогігієна тощо). Значний вплив на стан людини та його працездатність має правильний вибір професії, виду діяльності – профвідбір і профорієнтація.
Вплив оточуючого середовища
(подразники)
Природні
Психоемо ційні
Соціаль-ні
Організм людини
Аналізатори
Ц. Н. С.
Периферійна Н.С.
Вихідні
потоки
Вегетативна Н.С.
Соматична Н.С.
Вхідні
потоки
Продукти
життєдіяльності
Нервові реакції
Гуморальні системи
Їжа
Вода
Адаптація
Енергія
Повітря
Гомеостаз
Тимчасові зміни
Інформація
Енергія
Інформація
Патологічні зміни
Захворювання
Смерть
Рисунок 1. Схема взаємодії організму людини з оточуючим середовищем
2. Біоритми працездатності людини
Життя на Землі підпорядковане певним ритмам, що відбуваються як у самій природі (зміни пори року, дня – ночі, приливів – відливів), так і всередині самого організму та інших істот ( робота серця, дихання, біоелектрична активність мозку тощо). Давно підмічено, що самопочуття і працездатність людини теж циклічні і змінюються повторювальністю.
Теорія трьох ритмів існує дуже давно, факти її існування зафіксовані ще у 1897 р. берлінським лікарем В. Фліссом. Сформувалася навіть спеціальна галузь науки – біоритмологія. Існують кілька модифікацій цієї теорії, що вірізняються лише обгрунтуванням і конкретизацією періодів усіх трьох циклів.
Відома теорія трьох ритмів, згідно якої з моменту народження в людині починають функціонувати три біологічних ритми – фізичний, емоційний та інтелектуальний, з тривалістю відповідно 23, 28 і 33 дні. Ці біоритми мають вигляд синусоїд і складаються із позитивного напівперіоду і негативного. В момент народження людини відбувається своєрідний стрес організму і всі синусоїди приходять до нульової фази і починають функціонувати, рухатися вгору, а з часом через різну тривалість періоду розходяться.
Теорія стверджує, що у першу половину фізичного циклу (мал. 2.а) людина відчуває себе фізично досконалою, здатна виконувати важку фізичну працю, показувати високі результати у спорті. У другій половині циклу навпаки – людині властива підвищена втомленість, зниження працездатності, загальна фізична слабкість організму.
0 11,5 23
а)
0
14 28
б)
0
16,5
33
в)
Рисунок 2. Графіки деяких біоритмів людини:
а)- фізичний цикл; б)- емоційний цикл; в)- інтелектуальний цикл
У першу половину емоційного циклу (мал. 2.б), людині властиві загалом позитивні емоції, оптимальне сприймання всіх невдач і негараздів життя. Завдяки підвищеному емоційному тонусу в людині загострюються всі органи відчуття і вона почуває себе бадьорою. У другу половину періоду її позитивні емоції змінюються негативними, певним відчуттям пригніченості, розгубленості. Можлива депресія, підвищена дратівливість, образливість, реалії життя сприймаються в чорному кольорі. Саме в цей час підвищується ризик виникнення соціальних небезпек ( крадіжки, розбійні напади).
Інтелектуальний цикл (мал. 2.в) найбільш помітний для людей, що займаються розумовою працею. У позитивний напівперіод людина може вирішувати серйозні проблеми, а в другий настає певне гальмування процесів мислення, що інколи позначається, наприклад, на погіршенні навчання студентів. Розходження цих трьох ритмів у часі призводять до того, що іноді негативна фаза одного з ритмів частково, або повністю компенсується позитивною фазою іншого ритму і тоді часто періоди піднесення і спаду життєвих циклів ми не помічаємо.
Найнеприємнішими для людини є дні перебудови організму, переходу з одного стану в інший з “плюса” на “мінус”, або так звані критичні дні. Особливо, якщо збігаються відразу два нулі. Це час підвищеного рівня травматизму на виробництві, у побуті, на транспорті.
Статистикою підтверджено, що смертність у критичні дні у 40 разів вища, ніж у звичайні. На деяких підприємствах керівники спеціально розраховують біоритми своїх підлеглих для того, щоб зменшити ризик травматизму.