4. Фактори росту продуктивності праці

Фактори росту продуктивності праці – це причини, під впливом яких змінюється її рівень.

В якості таких причин виступають:

1. Технічний прогрес.

2. Удосконалення організації виробництва.

3. Удосконалення управління.

4. Удосконалення організації праці.

5. Підвищення якості продукції.

6. Законодавча база держави.

7. Ринкова інфраструктура.

8. Природні ресурси.

З огляду на можливість впливу підприємства і врахування у практичній діяльності всі фактори зростання продуктивності праці поділяють на дві узагальнюючі групи:

1) зовнішні;

2) внутрішні;

До групи зовнішніх факторів відносяться ті, що об’єктивно знаходяться поза контролем окремого підприємства (загальнодержавні та загальноекономічні – законодавство, політика і стратегія, ринкова інфраструктура, структурні зрушення в суспільстві, природні ресурси).

До групи внутрішніх факторів ті, на які підприємство може безпосередньо впливати (характер продукції, технологія й обладнання, матеріали й енергія, персонал, організація виробництва і праці, система мотивації).

З огляду на сутність праці як на процес споживання робочої сили і засобів виробництва всі фактори, які визначають підвищення продуктивності праці, можна об’єднати в три групи:

1. матеріально-технічні;

2. організаційно-економічні, що характеризують ступінь розвитку організації та управління суспільного виробництва;

3. соціально-психологічні, що пов’язані з роллю людини в суспільному виробництві і характеризують ступінь використання робочої сили.

Серед матеріально-технічних важливу роль відіграє науково-технічний прогрес. Основними напрямками науково-технічного прогресу, як фактору росту продуктивності праці є:

1. механізація та автоматизація виробництва;

2. впровадження нових технологій;

3. удосконалення технологічних процесів на базі діючого обладнання;

4. модернізація обладнання;

5. зміни у конструкції та технічних характеристиках виробів;

6. поліпшення використання сировини, матеріалів, палива й енергії;

7. впровадження більш ефективних видів сировини, матеріалів, палива та енергії;

8. хімізація виробництва.

Ці фактори впливають на зниження технологічної трудомісткості продукції.

На підприємствах України відсоток ручної праці значний, особливо на допоміжних процесах – транспортних, вантажно-розвантажувальних, ремонтних, на контролі тощо.

Велике значення для підвищення продуктивності праці мають організаційно-економічні фактори, які визначаються рівнем організації виробництва, праці й управління. До цих факторів належать:

1. Удосконалення форм організації суспільного виробництва, його подальшої спеціалізації та концентрації, удосконалення організації виробничих підрозділів і допоміжних служб на підприємствах (транспортні, інструментальні, складські, енергетичні тощо).

2. Удосконалення організації праці шляхом поглиблення поділу і кооперації праці, впровадження багатоверстатного обслуговування, розширення сфери суміщення професій і функцій; застосування передових методів і прийомів праці, вдосконалення організації та обслуговування робочих місць; поліпшення нормування праці; застосування гнучких форм організації праці; поліпшення підготовки і підвищення кваліфікації кадрів; поліпшення умов праці; вдосконалення матеріального стимулювання праці.

3. Удосконалення організації управління виробництвом шляхом удосконалення системи управління виробництвом, поліпшення оперативного управління виробничим процесом, впровадження автоматизованих систем управління виробництвом.

Соціально-психологічні фактори визначаються якісними характеристиками та соціально-економічним складом трудових колективів, підвищенням кваліфікаційного й загальноосвітнього рівня працівників, поліпшенням соціально-психологічного клімату в трудових колективах, підвищенням дисциплінованості, трудової активності, творчої ініціативи працівників, удосконаленням методів мотивації та психологічного впливу тощо.