НЕ 2.2. Продуктивність і ефективність праці
1.Поняття продуктивності та продуктивності праці.
2.Показники продуктивності праці.
3.Методи вимірювання продуктивності праці.
4.Фактори росту продуктивності праці.
5.Резерви підвищення продуктивності праці.
1. Поняття продуктивності та продуктивності праці
Під продуктивністю праці розуміють здатність конкретної праці в одиницю робочого часу виробляти певну кількість продукції або виконувати відповідний обсяг роботи. Продуктивність праці – це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, затраченої на виробництво цього обсягу, з іншого боку.
Продуктивність праці визначає ступінь ефективності процесу праці. ріст продуктивності праці виявляється в збільшенні кількості продукції, виробленої в одиницю часу, або в економії робочого часу, затрачуваного на одиницю продукції.
Значення продуктивності праці:
1. Підвищення продуктивності праці зводиться до економії робочого часу.
2. Зі скороченням робочого часу на виробництво продукції знижується її собівартість.
3. Зі зростанням продуктивності праці посилюється процес вивільнення працівників.
4. Скорочення робочого дня можливе за умови послідовного підвищення продуктивності праці.
У зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою для окреслення результативності господарювання використовують термін - продуктивність системи виробництва й обслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробництві різноманітних товарів і послуг.
При цьому потрібно усвідомлювати, що загальна продуктивність системи є поняттям набагато ширшим, ніж продуктивність праці і прибутковість виробництва.
Продуктивність визначається відносно витрат праці, матеріалів, обладнання, енергії, а також відносно сумарних витрат ресурсів.
Продуктивність системи виробництва визначається за формулою:
П = ;
Де П – продуктивність системи виробництва;
Q - обсяг продукції (послуг) за визначений період часу у натуральних, вартісних одиницях;
І – витрати ресурсів, які відповідають даному обсягу продукції (послуг)
Для визначення продуктивності за видами ресурсів використовуються формули:
ПП = ;
Де ПП – продуктивність праці;
П – витрати праці (робочого часу).
ПК = ;
Де ПК – продуктивність капіталу;
К – витрати капіталу.
Отже, продуктивність – це ефективне, раціональне використання не тільки однієї праці, але й усіх інших ресурсів – капіталу, землі, сировини, матеріалів, енергії, інформації.
2. Показники продуктивності праці.
Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до затрат праці (середньооблікової чисельності персоналу). Залежно від прямого або зворотного відношення маємо два показники: виробіток і трудомісткість.
Виробіток – це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника або робітника за рік, квартал, місяць.
В=Q/Т,
Т – затрати робочого часу;
Q – обсяг виробленої продукції.
Трудомісткість - це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто зворотна величина виробітку):
Тр=Т/Q,
% росту ПП не співпадає з % зниження трудомісткості, перший завжди більший ніж другий
Співвідношення між ними виражається так:
% зниження трудомісткості = % підвищення виробітку / (100 + % підвищення виробітку) . 100;
% підвищення виробітку = % зниження трудомісткості / (100 - % зниження трудомісткості) . 100.
Ріст ПП через економію праці визначається за формулою: ПП = Е×100 / ЗнТр-Е
Найпоширенішим і універсальним показником є виробіток.
Розрізняють показники виробітку залежно від одиниці виміру роб. часу:
• годинний;
• денний;
• річний (квартальний, місячний).
Годинний виробіток характеризує продуктивність праці за фак¬тично відпрацьований час. Денний залежить також від тривалості робочого дня і використання робочого часу всередині зміни. На його рівень впливають внутрішньозмінні простої та збитки часу.
Річний виробіток ураховує не тільки внутрішньозмінні, а й цілодобові простої.
Розрізняють такі види трудомісткості.
Технологічна, яка охоплює всі затрати праці основних робітників – як відрядників, так і почасовиків.
Трудомісткість обслуговування виробництва охоплює всі затрати праці допоміжних робітників.
Виробнича – це всі затрати праці ос¬новних і допоміжних робітників.
Трудомісткість управління виробництвом охоплює затрати праці керівників, спеціалістів, службовців.
Повна – це трудові затрати всіх категорій промислово-виробничого персоналу:
За характером і призначенням розрізняють нормативну, фактичну й планову трудомісткості.
Нормативна визначає затрати праці на виготовлення одиниці продукції або виконання певного обсягу робіт, розраховані згідно з діючими нормами.
Фактична виражає фактичні затрати праці на виготовлення одиниці продукції або певного обсягу роботи.
Планова — це затрати праці на одиницю продукції або виконання певної роботи з урахуванням можливої зміни нормативної трудомісткості шляхом здійснення заходів, передбаче¬них комплексним планом підвищення ефективності виробництва.