27.Зміст поняття «синдром інформаційного перенавантаження».

Наслідком інформаційного перевантаження менеджерів стають різноманітні затримки, неефективне управління часом, напруженість, стрес. Усе це спричиняє за собою втрату відчуття задоволеності своєю роботою, а у багатьох випадках навіть призводить до хронічних захворювань. В другій половині 1990-х років було підраховано, що доступний людству обсяг інформації подвоюється кожні 5 років. Нині цей період скоротився до 18 місяців. Тенденція збережеться до кінця 2020 року, коли обсяг доступної інформації подвоюватиметься кожні 73 дні.

Інформація – це не те ж саме, що знання, і має мало спільного з мудрістю і вмінням. Вона швидше схожа з невпорядкованим запасом і може згодитися вам в телевікторині, але не в прийнятті серйозних бізнес-рішень.

Насправді однією з найбільших проблем є збільшення обсягів «не інформації», тобто усіх тих відомостей, яким бракує якості, значущості і корисності, які при цьому відволікають нашу увагу і навіть витісняють те, що нам насправді необхідно.

Занадто велика увага зазвичай приділяється процесу збору сирого матеріалу і недостатня – важливішому – перетворенню інформації на знання.

Кожен менеджер повинен усвідомлювати, коли йому вистачає інформації для ухвалення рішення, і вміти правильно визначити її релевантність.

Отже, знову подивимося на інформацію сьогодні. Її дуже багато, вона доступна, але на пошук справді корисної інформації витрачається маса часу.

Можливості безкоштовного пошуку через інтернет мають ряд очевидних мінусів – пошук за ключовими словами видає масу сміття і лише малу частину дійсно корисної інформації. І до цієї частини відразу можна поставитися із сумнівом.

Існують також спеціальні бази даних, пошукові системи, спеціалізовані інформаційні портали і інше.

Спостерігається попит не на інформацію взагалі, а конкретно на ту інформацію, яка відразу стає знанням, дає можливість приймати рішення.

28.Законодавче забезпечення діяльності установ інформаційної сфери.

Проблема розбудови системи інформаційних відносин в Україні визнана на державному рівні. Право громадян на доступ до інформації закріплене Конституцією України, низкою міжнародних угод. Україна посідає одне з провідних місць у СНД за кількістю законів, що регулюють інформаційні відносини, діяльність мас-медіа і спрямовані на розширення гласності та інформованості суспільства.

Створена розгалужена інформаційна мережа, де суб’єктами інформаційних відносин є окремі громадяни, юридичні особи, держава. Прогресивні норми щодо свободи інформаційного обміну закріплені в Україні Законом «Про інформацію». Економічні взаємини між суб’єктами інформаційних відносин регулюються Законами України «Про власність», «Про рекламу», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформаційні агентства», «Про телебачення і радіомовлення», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» тощо.

Основи законодавства України про інформацію та охорону інтелектуальної власності. Галузі та види інформації відповідно до Закону України «Про інформацію». Комерційна та некомерційна інформація. Класифікація інформації згідно з режимом доступу до неї. Об’єкти та суб’єкти правових відносин в інформаційній сфері. Поняття інтелектуальної власності та необхідність її охорони. Об’єкти інтелектуальної власності. Авторське право. Роль держави в регулюванні правових відносин з інтелектуальної власності. Основні положення міжнародного права про інформацію та охорону інтелектуальної власності.

Інформаці́йне законода́вство (англ. Information Legislation) — сукупність законів та нормативно-правових актів держави в галузі інформації, які регулюють інформаційні відносини, які виникають або можуть виникнути між суб’єктами інформаційних відносин. Базовим законом в сфері інформації є Закон України «Про інформацію». Він був прийнятий 1992 р., останні суттєві правки внесені – 13 січня 2011 р. Право на інформацію Для всіх громадян України, юридичних особ і державних органів, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Закон України «Про державну таємницю» регулює суспільні відносини, пов’язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України

Закон України «Про Національну систему конфіденційного зв’язку» регулює суспільні відносини, пов’язані зі створенням, функціонуванням, розвитком та використанням Національної системи конфіденційного зв’язку.

Закон України «Про захист інформації в автоматизованих системах» встановлює основи регулювання правових відносин щодо захисту інформації в автоматизованих системах за умови дотримання права власності громадян України і юридичних осіб на інформацію та права доступу до неї, права власника інформації на її захист, а також встановленого чинним законодавством обмеження на доступ до інформації. Дія Закону поширюється на будь-яку інформацію, що обробляється в автоматизованих системах. На сьогодні розроблені законопроекти щодо внесення змін до цього закону, які знаходяться на розгляді у відповідних комітетах Верховної Ради України (зокрема – законопроект «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», який розглянено у третьому параграфі даного розділу).

Закон України «Про інформаційні агентства» відповідно до Конституції України, інших законів України та міжнародно-правових документів закріплює правові основи діяльності в Україні інформаційних агентств та їх міжнародного співробітництва.

Закон України «Про науково-технічну інформацію» визначає основи державної політики в галузі науково-технічної інформації, порядок її формування і реалізації в інтересах науково-технічного, економічного і соціального прогресу країни.

Закон України «Про Національну програму інформатизації»^*102 розглядає загальні засади формування, виконання та коригування Національної програми інформатизації, яка, у свою чергу, визначає стратегію розв’язання проблеми забезпечення інформаційних потреб та інформаційної підтримки соціально-економічної, екологічної, науково-технічної, оборонної, національно-культурної та іншої діяльності у сферах загальнодержавного значення.