Засоби уніфікованої мови моделювання uml для аналізу вимог
The Unified Modeling Language (UML) (Уніфікована мова моделювання) – уніфікована мова об'єктно-орієнтованого моделювання, здатна підтримувати процеси візуалізації, специфікації, конструювання, і документування артефактів переважно програмних систем, в тому числі концептуальних речей таких як, бізнес процеси та системні функції. Види діаграм, що підтримує мова:
Класів (Class diagram diagram);
Компонентів (Component diagram);
Композитної структури (Composite structure diagram);
Розгортання (Deployment diagram);
Об’єктів (Object diagram);
Пакетів (Package diagram);
Діяльності (Activity diagram);
Станів (State Machine diagram);
Прецедентів (Use case diagram);
Кооперації (Collaboration diagram);
Огляду взаємодії (Interaction overview diagram);
Послідовності (Sequence diagram).
+ Діаграми варіантів використання
Діаграма варіантів використання (прецедентів) - діаграма, на якій зображено відношення між акторами та прецедентами в системі. Прецеденти є основним засобом визначення необхідної поведінки системи. Як правило, вони використовуються для описання вимог до системи, тобто, що має робити система. Основними поняттями, пов'язаними з прецедентами є актори, прецеденти (варіанти використання), та суб'єкт. Суб'єкт — це система, що розглядається і до якої відносяться прецеденти. Користувачі та будь-які інші системи, що можуть взаємодіяти із суб'єктом, представлено як акторів. Актори завжди представляють сутності, що знаходяться за межами системи. Поведінка суб'єкта описується одним або більше прецедентами, що визначаються відповідно до потреб акторів. Діаграма прецедентів є графом, що складається з множини акторів, прецедентів (варіантів використання) обмежених границею системи, асоціацій між акторами та прецедентами, відношень серед прецедентів, та відношень узагальнення між акторами.
Між елементами діаграми варіантів використання можуть існувати різні відношення, які описують взаємодію примірників акторів і варіантів використання:
Асоціації;
Розширення;
Спілкування;
Включення.
Метод системного аналізу
Системний аналіз – науковий метод пізнання, що представляє собою послідовність дій з установлення структурних зв’язків між змінними або елементами досліджуваної системи. Спирається на комплекс загальнонаукових експериментальних, природничих, статистичних, математичних методів. Цінність системного підходу полягає в тому, що розгляд категорій системного аналізу створює основу для логічного і послідовного підходу до проблеми прийняття рішень. Ефективність вирішення проблем за допомогою системного аналізу визначається структурою розв’язуваних проблем.
Методи системного аналізу мають свої переваги і недоліки, що визначають їх область застосування як по відношенню до типу проблеми, так і до етапу її вирішення. Для прийняття рішень в умовах більшої визначеності, що звичайно має місце на нижньому рівні ієрархії економічних систем, успішно застосовуються формальні математичні методи (різновид мовного моделювання). У міру переходу на більш високі рівні ієрархії кількісна визначеність у постановці та вирішенні проблем зменшується, цілі, та інші елементи системного аналізу набувають все більш якісний характер. Відповідно, все більше число завдань вирішується в умовах підвищеного ризику та невизначеності. Як наслідок, зростаюче значення набувають суб'єктивні методи аналізу, які оперують з уявними моделями, тоді як чисто математичні методи починають грати допоміжну роль.
Перевагою методів системного аналізу рівня модельного експерименту вище є можливість проводити дослідження будь-якого об'єкта без безпосереднього звернення до нього.