- •1. Предмет загальної теорії держави і права.
- •2. Методологія загальної теорії держави і права.
- •3. Функції науки загальної теорії держави і права.
- •5. Поняття, ознаки і сутність держави.
- •7. Форма державного правління.
- •9. Державний (державно-правовий) режим.
- •11. Форми і методи здійснення функцій держави.
- •12. Види функцій держави.
- •1. За значенням для нормального функціонування і розвитку держави функції держави поділяються на основні й неосновні.
- •2. За сферами діяльності держави — внутрішньої або зовнішньої — її функції поділяються на внутрішні і зовнішні.
- •3. З точки зору тривалості здійснення в часі державних функцій є:
- •13. Поняття та елементи механізму держави.
- •14. Державний апарат
- •15. Органи держави: поняття і види
- •3. За способами створення:
- •6. За часом функціонування:
- •16. Поняття народовладдя та форми його здійснення.
- •17. Походження права.
- •18. Форми (джерела ) права.
- •19. Характеристика форм права.
- •20. Правовий звичай.
- •21. Правовий прецедент. Правова доктрина.
- •22. Поняття системи нормативної регламентації суспільних відносин.
- •23. Поняття, основні ознаки та види соціальних норм.
- •24. Поняття і основні ознаки права.
- •25. Сутність і зміст права.
- •26. Взаємодія права з іншими соціальними нормами.
- •27. Поняття і ознаки правової системи, співвідношення її із соціальною системою.
- •28. Структура правової системи.
- •29. Типи (сім'ї) правових систем світу.
- •4. Релігійний тип (сім'я) правових систем:
- •5. Традиційний тип (сім'я) правових систем:
- •31. Англо-американський тип (сім'я) правових систем: поняття, ознаки. Особливості правових систем Англії і сша.
- •33. Релігійний тип (сім'я) правових систем: поняття та основні ознаки.
- •34. Мусульманське право: поняття, ознаки, місце в сучасних правових системах арабських та інших країн.
- •35. Поняття і ознаки норми права.
- •36. Види норм права.
- •37. Спеціалізовані (нетипові) норми права.
- •38. Структура норми права і норми-розпорядження.
- •39. Поняття, основні ознаки і структура системи права.
- •40. Предмет і метод правового регулювання як підстава формування системи права.
- •41. Публічне і приватне право.
- •42. Матеріальне і процесуальне право як підсистеми права.
- •43. Галузь права.
- •44. Інститут і підгалузь права.
- •45. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства.
- •46. Поняття галузі та інституту законодавства.
- •47. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства.
- •48. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів.
- •49. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості.
- •50. Принципи і функції правотворчості.
- •51. Види правотворчості держави.
- •52. Види правотворчості громадянського суспільства.
- •53. Судова правотворчість – особливий вид правотворчості.
- •54. Поняття та ознаки правовідносин.
- •1. Становлять різновид суспільних відносин, соціальний зв'язок.
- •55. Склад (структура) правовідносин.
- •56. Суб'єкти правовідносин.
- •58. Правосуб'єктність юридичних осіб.
- •59. Об'єкти правовідносин.
- •60. Види правовідносин.
- •61. Юридичний факт.
- •62. Поняття законності.
- •63. Принципи законності.
- •64. Вимоги законності.
- •65. Гарантії законності.
- •66. Поняття правопорядку.
- •67. Функції та принципи правопорядку.
- •68. Поняття, ознаки і види правової поведінки.
- •69. Правомірна поведінка.
- •70. Причини нестабільності правомірної поведінки.
- •5. Юридичні:
- •71. Склад і види правомірної поведінки.
- •72. Поняття і ознаки правопорушення.
- •73. Склад правопорушення.
- •74. Види правопорушень.
- •75. Зловживання правом.
- •76. Поняття і ознаки юридичної відповідальності.
- •77. Принципи і функції юридичної відповідальності.
- •1). Правоохоронна:
- •2). Виховна:
- •78. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права.
- •79. Підстави і стадії юридичної відповідальності.
- •80. Поняття тлумачення норм права.
- •81. Способи (методи) тлумачення норм права.
- •82. Види тлумачення норм права за суб'єктами.
- •83. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту.
- •84. Поняття і основні форми реалізації норм права.
- •85. Поняття і ознаки правозастосування.
- •86. Основні вимоги до правильного застосування норм права.
- •1. Законності (належного додержання законних процедур):
- •2. Обґрунтованості:
- •4. Справедливості:
- •87. Поняття і ознаки акта застосування норм права.
- •88. Види актів застосування норм права.
- •89. Прогалини в праві і способи їх усунення.
- •90. Поняття правосвідомості. Структура правосвідомості.
82. Види тлумачення норм права за суб'єктами.
Вирішальним моментом у визначенні видів тлумачення правових норм є суб'єкт — особа або орган, що дає це тлумачення. Тлумачити норми права можуть всі суб'єкти права. Суб'єктами тлумачення норм права є органи законодавчої і виконавчої влади, судові і прокурорські органи, юридичні і фізичні особи. Але значення такого тлумачення, його юридична обов'язковість і компетентність неоднакові. Залежно від суб'єктів тлумачення має різні юридичні наслідки.
За суб'єктами і юридичними наслідками розрізняють:
Офіційне тлумачення — роз'яснення змісту і мети правових норм, яке сформульовано в спеціальному акті уповноваженим органом у рамках його компетенції і має юридичне обов'язкову силу для всіх, хто застосовує норми, що роз'ясняються. Наприклад, правом офіційного тлумачення Конституції України наділений лише Конституційний Суд України. Його тлумачення є загальнообов'язковим, легальним (узаконеним). Офіційним тлумаченням займається вузьке специфічне коло учасників.
Неофіційне тлумачення — роз'яснення змісту і мети правових норм, яке виходить від осіб, що не мають на те офіційних повноважень, а відтак, не володіє юридичне обов'язковою силою. Наприклад, тлумачення статті закону професором права допомагає юридичній практиці і здатне вплинути на офіційне тлумачення. Однак воно не є загальнообов'язковим, не є легальним. Неофіційне тлумачення властиве всьому суспільству.
Офіційне тлумачення (за сферою дії):
1) Нормативне - офіційне роз'яснення, яке невіддільне від правової норми, поширюється на широке коло суспільних відносин — необмежену кількість випадків, перед-бачених нормою, що тлумачиться
2) Казуальне (індивідуальне) - (казус — випадок) — офіційне роз'яснення, обов'язкове лише для конкретного випадку та для осіб, стосовно яких воно провадиться; має місце там, де в процесі правозасто-сування ставиться за мету роз'яснити норму, щоб правильно вирішити справу
Неофіційне тлумачення:
1) Професійно-правове — це тлумачення норм, яке ґрунтується на професійних знаннях у галузі права.
2) Компетентно не правове — це тлумачення норм права, яке ґрунтується на знаннях у суміжних галузях науки — біології, економіки, історії, політики та ін., включає спеціальну (неправову) компетенцію суб'єкта тлумачення — біолога, історика, економіста, філософа, журналіста та ін.
3) Повсякденне – це тлумачення норм права всіма суб'єктами права на основі життєвого досвіду, фактів повсякденного життя відповідно до рівня їх правосвідомості. Повсякденне тлумачення — це правове явище, яке виражає правові почуття, емоції, уявлення, що відбуваються у психіці громадян у зв'язку з використанням прав і виконанням обов'язків; ставлення до права в цілому і конкретного нормативно-правового акта зокрема
83. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту.
Результатом юридичного тлумачення повинна бути визначеність («так», «ні»), а не двозначність («і так, і ні») у висновках того, хто тлумачить зміст юридичних норм. Результати тлумачення не можуть виходити за межі норми, що тлумачиться. Тлумачення становить лише конкретизуюче, судження про норму права, але не нове нормативне розпорядження.
Результати використання всіх способів тлумачення обумовлюють обсяг тлумачення. Тлумачення за обсягом — це з'ясування співвідношення буквального тексту і дійсного змісту юридичних норм.
Розрізняють три способи тлумачення за обсягом.
Буквальне (адекватне) тлумачення — це роз'яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права відповідає буквальному тексту, тобто «літері» закону. «Дух» і «літера» закону збігаються.
Поширювальне (розширювальне) тлумачення — це роз'яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права ширше за її буквальний текст; «дух» закону ширше за його «літери». Наприклад, дійсне значення поняття «втрата», яке міститься в Законі України «Про заставу», треба розуміти ширше, ніж буквальне значення цього слова: це і загибель, і саморуйнування, і всі інші випадки припинення існування даного предмета. Або інший приклад: «Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону» — це нормативне розпорядження не вказує на народних засідателів, однак на них, як і на суддів, поширюється принцип незалежності.
Обмежувальне тлумачення — це роз'яснення, при якому дійсний зміст (значення) норми права вужче за її текстуальний вираз; «дух» закону вужче за його «літери». Наприклад, відповідно до Закону України про шлюб і сім'ю «повнолітні діти зобов'язані утримувати непрацездатних батьків, які потребують допомоги, і піклуватися про них», однак цей обов'язок не може поширюватися на дітей, хоча і повнолітніх, але непрацездатних.