2. Категорії етики.

Взагалі термін “категорія” – означає форму мислення, що відображає суттєві і загальні сторони, зв’язки реальної дійсності і пізнання.

Категорії етики виражають суттєві ознаки і сторони феномену моралі, розкривають зміст понять моральної свідомості та існують у вигляді визначень (правил).

Категорії етики – це основні поняття науки етики, які узагальнено відображають зміст, специфіку, структуру, найістотніші сутнісні сторони моралі, закономірності моральних відносин, нормативність моральних уявлень.

Особливістю категорій етики є те, що вони утверджують реальність належного, це категорії обов’язку.

Будучи пов’язаними між собою, вони утворюють цілісну систему, яка перебуває у постійному розвитку, збагаченні, як і категорії, що до неї належать.

Типи категорій:

1.Категорії моральної свідомості:

• добро і зло,

• сенс життя,

• справедливість,

• обов’язок і відповідальність.

2. Категорії самосвідомості:

• честь і гідність,

• сором,

• сумління (совість)

які відображають моральну свідомість конкретної людини.

3. Категорії етичної діяльності:

• вибір,

• свобода волі, вчинок,

• ціль і засоби діяльності,

• мотив і результат,

які відображають діяльнісно - діючу сторону людини.

4. Категорії моральних відносин:

• відкритість і замкненість,

• милосердя,

• любов,

• повага,

які відображають саму практику відносин між людьми.

5. Структурні категорії моралі:

• моральна норма,

• принцип, цінність, чеснота (рос. добродетель),

• імператив (лат. imperativus – вимога, веління),

• вада (рос. порок).

4. Моральна практика.

Моральна практика (або моральність), - це реальна поведінка людини по виконанню чи невиконанню встановлених у суспільстві норм і правил, це сфера індивідуально-масових виявів поведінки, стосунків, діяльності, орієнтованих на універсальні вселюдські цінності. В поведінці людей моральні норми і правила опредметнюються, матеріалізуються, ідеал належної поведінки втілюється у життя, об’єктивується в реальних стосунках людей, що відповідають (тобто є моральними), або не відповідають (тобто є аморальними) нормам співіснування людей у суспільстві. В цьому значенні мораль є практичним боком людських відносин.

Моральна практика (моральність) – це сфера індивідуально-масових виявів поведінки, стосунків, діяльності, орієнтованих на універсальні вселюдські цінності.

Моральну практику утворюють:

- моральна діяльність;

- моральні відносини.

Моральної діяльності у чистому вигляді не існує, оскільки мораль пронизує усі сфери життя, усі види діяльності людини. Тому варто говорити про моральні аспекти будь-якої діяльності (правової, політичної, наукової, сімейно-побутової)

Моральна діяльність становить собою значущість будь-якої діяльності, оскільки на неї поширюються моральні вимоги. Будь-яка дія, чи відсутність її – це вчинок, що включає в себе роботу свідомості (мисленні, почуттєві та вольові компоненти) і опредметнення, об’єктивацію її в реальній дійсності як певний результат.

При аналізі деяких видів моральної діяльності (наприклад: гуманітарна допомога) інколи виявляється, що вони лише зовні є схожими на морально зацікавлене, справедливе ставлення до людей, наповнене суспільним сенсом, а справжні, дійсні мотиви, внутрішні збуджувальні сили можуть бути аморальними (користь, винагорода, страх покарання, бажання видатися кращим).

Діяльність, лінія поведінки людини складається з окремих вчинків, які характеризуються наявністю мотивів і мети, заради яких вони здійснюються. Тому моральний аспект вчинку може бути зрозумілим лише при аналізі його структури, що має вигляд ланцюжка:

- потреба – інтерес - ціннісна орієнтація – ідеал – мета – мотив – вибір засобів досягнення мети – реалізація мотиву.

або

- дія (акт) – результат – оцінка результату – наслідки – оцінка наслідків і знову повторення ланцюжка у новому вчинку.

Сукупність вчинків, моральних аспектів діяльності соціальних суб’єктів складає своєрідну сітку моральних відносин суспільства. Здійснюючи вчинок, людина вступає в певні відносини з іншими людьми, із суспільством.

Моральні відносини - це зв’язки і залежності, у які люди вступають в процесі життєдіяльності на основі вироблених суспільством вимог і особистих переконань;

- це ціннісні смислові аспекти всіх суспільних відносин, орієнтовні на найвищі вселюдські цінності.

Моральна діяльність і моральні відносини складають об’єктивовану, виражену у поведінці і соціальних зв’язках сторону моралі. Моральна практика закріплюється у суспільних звичаях, ритуалах, традиціях, норовах. Вона складає ціннісний каркас суспільних відносин у кожній сфері життєдіяльності, надаючи їм людського виміру, що виражається у ставленні до суспільного блага як вищої пріоритетної цілі.