4

Змістовий модуль ііі. Ресурси стилістики української мови та їх використання. Граматична стилістика Заняття 1. Стилістична морфологія

1. Поняття граматичної стилістики (стилістичної морфології, стилістичного синтаксису).

2. Іменник в аспекті стилістичної морфології:

а) стилістичні особливості категорії роду іменних частин мови:

– стилістичні властивості середнього роду іменників, прикметників, займенників;

– стильове розрізнення іменників чоловічого та жіночого роду (на зразок зал – зала; лікар – лікарка);

– специфіка використання іменників спільного роду;

б) стилістичні функції граматичної категорії числа іменників;

в) стилістичні властивості відмінкових форм іменників.

3. Стилістична специфіка розрядів та форм прикметника:

а) стилістичне використання якісних, відносних, присвійних прикметників; прикметник-епітет;

б) стилістичне використання повних і коротких, стягнених і нестягнених форм прикметника;

в) стильова належність різних форм ступенів порівняння;

г) стилістичні функції паралельних відмінкових закінчень прикметника.

4. Специфіка функціонування числівників у текстах різних стилів і жанрів.

5. Стилістичне використання займенників:

а) роль займенників у тексті;

б) стилістична роль особових, означальних, неозначених та інших розрядів займенників;

в) уживання форм особи в переносному значенні.

6. Стилістичні аспекти граматичних категорій дієслова:

а) категорія особи та її стилістичний потенціал;

б) категорія часу; її стилістично спеціалізовані (зокрема переносні) значення;

в) категорія способу, можливості функціональної транспозиції способових форм дієслова в усній та писемній мові;

г) категорія виду в її зв’язках із категорією часу;

д) категорія стану дієслова в аспекті функціональної стилістики.

7. Стилістичні функції службових частин мови.

Практичні завдання

1. Проаналізуйте наведені словникові статті. Які позначки подають словники для маркування морфологічних норм?

МОВА, -й, ж.: 1. Здатність людини говорити, висловлювати свої думки. 2. Сукупність довільно відтворюваних загальноприйнятих у межах даного суспільства звукових знаків для об'єктивно існуючих явищ і понять, а також загальноприйнятих правил їх комбінування у процесі вираження думок. *У порівн. // Різновид цього комбінування у процесі вираження думок, якому властиві ті або інші характерні ознаки. **Аморфні (ізолюючі) мови — мови, що не мають форм словозміни. Частина мови — граматична категорія слів, об'єднаних спільністю значення, форм і синтаксичної ролі. 3. Мовлення, властиве кому-небудь; манера говорити. **Езопівська мова — замаскований спосіб вираження думок з недомовками й натяками. (Від імені давньогрецького байкаря Езопа). 4. Те, що говорять, чиї-небудь слова, вислови. // Розмова, бесіда. // Звуки розмови. Вести мову. Знаходити спільну мову. 5. Публічний виступ на яку-небудь тему; промова. 6. тільки одн.,чого, яка, перен. Те, що виражає собою яку-небудь думку, що може бути засобом спілкування.

МОВЛЕННЯ, -я, с.: 1. Спілкування людей між собою за допомогою мови; мовна діяльність. 2. Послідовність мовних знаків (насамперед слів), організована (чи побудована) за правилами мови і відповідно до вимог висловлюваної інформації.