План:

Вступ;

1. Право на вихід учасника з ТОВ за чинним законодавством України:

   1. Теоретичні основи поняття права на вихід учасника з ТОВ. Його відмежування від інших підстав припинення корпоративних відносин;

   2. Загальна характеристика порядку реалізації права на вихід з ТОВ та його правові наслідки;

   3. Форма заяви про вихід учасника з ТОВ та її зміст;

   4. Проведення розрахунків при виході учасника з ТОВ;

   5. Вихід єдиного (останнього) учасника ТОВ;

2. Сучасна проблематика права виходу учасника з ТОВ, її аналіз та варіанти вирішення;

3. Новизна питання правового статусу ТОВ та їх учасників;

Висновок;

Список використаної літератури.

Вступ:

Найпоширенішою підставою припинення корпоративних правовідносин є вихід із складу учасників товариства. Недосконалість Закону України «Про господарські товариства» у цій частині, навіть не зважаючи на зміни останніх років, істотно ускладнює практичну роботу таких товариств.

Насамперед, проблеми виходу з товариства з обмежено відповідальністю неодноразово висвітлювалися на сторінках професійних юридичних і спеціалізованих видань, проте єдності поглядів в даному питанні досягти не вдалося.

На перший погляд така організаційно-правова форма юридичної особи, як товариство з обмеженою відповідальністю, здається досить простою, наприклад, порівняно з акціонерним товариством, і тому часто-густо обирається як найзручніша форма ведення бізнесу. Ця тенденція обумовлена відносною простотою процедур створення та припинення ТОВ. Проте слід пам’ятати про певні труднощі, з якими може стикнутися засновник (учасник) протягом своєї участі у корпоративних відносинах.

Зокрема, неоднозначними питаннями є визначення моменту виходу учасника, ухилення інших учасників від скликання зборів і затвердження змін до установчих документів, правові наслідки виходу з товариства, оформлення та зміст заяви про вихід, невизначеність у питанні щодо частки вибувшого учасника, наявність певної колізії між майновим правом учасника на справедливу виплату та обов'язком товариства неухильно виконувати рішення свого вищого органа управління, відсутність у такого учасника інформації про діяльність товариства та інші.

У зв’язку з цим, метою даного реферату є дослідження проблем пов’язаних з виходом учасника з товариства з обмежено відповідальністю та надання рекомендацій щодо вирішення найактуальніших проблем.

1. Право на вихід учасника з тов за чинним законодавством України

1.1 Теоретичні основи права учасника на вихід з тов. Його відмежування від інших підстав припинення корпоративних відносин

На сьогоднішній день в Україні, як на мене, існують належні умови для створення товариств з обмеженою відповідальністю. Це обумовлено доступністю даної організаційно-правової форми для осіб, які володіють капіталом, необхідним для створення товариств, а також досвідом у сфері підприємницької діяльності. Діяльність товариств з обмеженою відповідальністю регулюється Законом України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 року №1576-ХII, Господарським, Цивільним кодексами України та іншими нормативно правовими актами.

На жаль, практичне застосування деяких норм цього Закону викликає ряд труднощів. До них відносяться і проблеми, які виникають у зв'язку з виходом учасника з товариства. Згідно із пунктом «в» ст. 10 Закону «Про господарські товариства», одним з прав учасника господарського товариства є право на вихід з товариства в установленому порядку. Ніщо не може обмежувати право учасника на вихід з товариства – ні установчі документи, адже такі положення будуть недійсними, ні рішення органів товариства, ні зобов'язання перед товариством, ні інші обставини. Вихід учасника з товариства можливий також у випадку неповної оплати учасником своєї частки.

Вихід з товариства – безумовне суб’єктивне право учасника, волевиявлення спрямоване на припинення корпоративних правовідносин між учасником і товариством. Закони або підзаконні акти не встановлюють детальний порядок реалізації учасником права на вихід. Тому, щоб уникнути в подальшому судових спорів, його рекомендується визначати в установчих документах товариства. Також слід враховувати, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі в будь-який час реалізувати своє право на вихід. Мотиви виходу для товариства не мають правового значення.

Товариство ж, у свою чергу, є лише суб’єктом пасивного обов’язку правовідносин і повинно не перешкоджати учаснику у здійсненні свого права. Вихід не залежить від згоди інших учасників, не впливає на нього і наявність зобов’язань перед товариством, а також наявність інших обставин.

В спеціальній літературі іноді не розмежовують вихід та інші підстави припинення корпоративних правовідносин, зокрема виключення. Вихід та виключення часто вживаються як синоніми. Проте ототожнювати ці поняття не можна. Це дві різні підстави припинення корпоративних правовідносин:

• виключення – це примусове припинення участі у товаристві. Ініціатива щодо виключення учасника з товариства надходить від інших учасників. Вихід же є добровільним волевиявленням учасника.;

• виключення можливе лише за наявності підстав передбачених в законі – ст. 64 Закону України «Про господарські товариства» якими є систематичне невиконання або неналежне виконання обов’язків, або, наприклад, здійснення своїми діями перешкод діяльності товариства. А для виходу підстави не мають жодного значення;

• виключення здійснюється за рішенням найвищого органу – зборів учасників товариства. За виключення повинні проголосувати більше 50 % учасників, причому сам учасник або його представник участі у голосуванні не бере. Вихід же здійснюється за рішенням самого учасника товариства.

Вихід також не можна ототожнювати з передачею частки учасника іншим учасникам або третім особам. По-перше, передача частки (частини) – це двостороння дія, договір. Адже не можливо поступитися часткою так, щоб її ніхто не прийняв. Вихід учасника з товариства, у свою чергу, – одностороння дія. По-друге, передача частки третім особам можлива лише за згодою самого товариства, а для виходу згоди товариства не вимагається. По-третє, в результаті передачі корпоративні права і обов’язки переходять від учасника до набувальника цієї частки. Такі наслідки не наступають у разі виходу учасника з товариства.

Різниця між цими поняттями чітко проілюстрована в таблиці:

	Вихід учасника	Відступлення (продаж) частки
1. Документальне оформлення	Рішення (заява) учасника про вихід зі складу учасників (за 3 місяці до виходу якщо інший строк не встановлено статутом (п. 1 ст. 148 ЦКУ) Протокол зборів учасників про вихід учасника	Протокол зборів учасників про згоду на відступлення частки учасника іншим учасникам товариства (третім особам, товариству). Договір купівлі-продажу, міни, дарування частки у статутному фонді
2. Розмір виплати учаснику	Частина вартості майна товариства, пропорційна частці учасника у статутному фонді	Договірна ціна продажу корпоративних прав
3. Дата розрахунків з учасником	Виплата здійснюється після затвердження звіту за рік, в якому вийшов учасник, але не пізніше 12 місяців із дня виходу учасника	Дата розрахунків установлюється договором купівлі-продажу частки у статутному фонді
4. Хто розраховується з учасником	Товариство – емітент корпоративних прав	Учасники (треті особи, товариство), що придбавають частку в статутному фонді

Отже, можна констатувати, що в питаннях виходу з товариства з обмеженою відповідальністю саме бажаючі з користю для себе покинути ТОВ мають беззаперечну перевагу, оскільки вони завжди можуть підібрати підходящий момент для виходу. Що стосується самого суспільства, то воно не тільки не має права перешкоджати реалізації права учасника на вихід, але і має виконати всі зобов'язання перед останнім, а також пройти ряд бюрократичних процедур.